06 лютого 2017 року Р і в н е №817/2343/16
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Жуковської Л.А., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: не прибув,
позивача 1: представник не прибув,
позивача 2: представник не прибув,
відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах Міністерство оборони України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1
доОСОБА_2
про стягнення витрат,
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах - Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі в сумі 20537,74 грн.
Представники Міністерства оборони України та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Прокурор та відповідач, належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляд справи, в судове засідання не з'явилися.
Суд, керуючись приписами статті 128 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи питання щодо наявності юридичних та фактичних підстав для закриття провадження в адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Основними ознаками правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 26.07.2016 ОСОБА_2 зарахований курсантом першого курсу ОСОБА_3 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1.
05.08.2016 між Міністерством оборони України в особі начальника ОСОБА_3 військ імені гетьмана ОСОБА_1 та курсантом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України.
16.09.2016 відповідачем написаний рапорт про відрахування його з числа курсантів ОСОБА_3 у зв'язку з небажанням продовжувати навчання та зобов'язання ним провести відшкодування вартості навчання.
Відповідно до наказу начальника ОСОБА_3 № 139-КС від 12.10.2016 з старшим солдатом ОСОБА_2 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас за пунктом «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
12.10.2016 відповідач згідно з наказом начальника ОСОБА_3 № 241 був виключений зі списків особового складу.
Тобто, судом встановлено, що між сторонами припинені публічні правовідносини.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е» , «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964.
Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Отже, спір у справі виник з приводу відшкодування вартості навчання особою, яку звільнено з військової служби у запас (з постановкою на військовий облік).
Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 05.08.2016, який достроково розірваний 12.10.2016, передбачає зобов'язання ОСОБА_2 відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходив військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
За таких обставин, спір у справі виник з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству оборони України, яке у цих правовідносинах не суб'єктом владних повноважень. Відтак, вимоги про стягнення витрат за цим договором повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства за правилами встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Таким чином, даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2154цс16, яка в силу вимог п. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку із цим, провадження в адміністративній справі про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у навчальному закладі в розмірі 20537,74 грн., слід закрити.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 165 КАС України, суд, -
Провадження у справі за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах - Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, в сумі 20537,74 грн. - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Жуковська Л.А.