Справа № 815/746/17
10 лютого 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до УПФУ Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року, складеної Управлінням ПФУ, такою, що не відноситься до виконавчого документа (листа), що не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», визнання неналежним, недійсним документом, відсутністю повноважень на дію, не достовірним та про визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права і інтереси ОСОБА_1, що не відповідає вимогам закону - постанову від 02.10.2013 року ВП №40011448 по відкриттю виконавчого провадження протиправно державним виконавцем Трояновським І.А. по протиправній заяві від 30.09.2013 року, за відсутності повноважень у стягувача, відповідача - УПФУ по примусовому стягненню з ОСОБА_1 (що не відповідає дійсності) заборгованості в розмірі 1288,80 грн. на підставі протиправно складеної ним (відповідачем) не достовірної, не належної, не чинної, що не відповідає вимогам закону, вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, в якому позивач просить суд:
- визнати вимогу № Ф-47 від 05.05.2011 року, складену Управлінням ПФУ, такою, що не відноситься до виконавчого документа (листа), що не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», визнати неналежним, недійсним документом, відсутністю повноважень на дію, не достовірним;
- визнати незаконною, протиправною, такою, що порушує права і інтереси ОСОБА_1, що не відповідає вимогам закону - постанову від 02.10.2013 року ВП №40011448 по відкриттю виконавчого провадження протиправно державним виконавцем Трояновським І.А. по протиправній заяві від 30.09.2013 року, за відсутності повноважень у стягувача, відповідача - УПФУ по примусовому стягненню з ОСОБА_1 (що не відповідає дійсності) заборгованості в розмірі 1288,80 грн. на підставі протиправно складеної ним (відповідачем) не достовірної, не належної, не чинної, що не відповідає вимогам закону, вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Частиною четвертою статті 82 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-XIV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Частиною 5 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1,2 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено учасниками виконавчого провадження у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову підставою для звернення до суду є прийняття Управлінням Пенсійного фонду України у м.Білгород-Дністровський вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року та прийняття відділом державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції постанови від 02.10.2013 року ВП №40011448 про відкриття виконавчого провадження.
Згідно КП “Діловодство спеціалізованого суду”, позивач - ОСОБА_1 зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом:
1) у якому предметом розгляду було прийняття УПФУ у м. Білгород-Дністровський вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року, а саме:
07.11.2011 року у праві №2а/1570/3232/2011;
07.10.2015 року у справі №815/5994/15;
09.08.2016 року у справі №815/3928/16;
08.09.2016 року у справі №815/4553/16;
03.11.2016 року у справі №815/5818/16;
04.12.2016 року у справі №815/7087/16;
2) у якому предметом розгляду було прийняття Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції постанови від 02.10.2013 року ВП №40011448, а саме:
09.08.2016 року у справі №815/3928/16;
08.09.2016 року у справі №815/4553/16;
03.11.2016 року у справі №815/5818/16;
04.12.2016 року у справі №815/7087/16.
Отже, щонайменш, станом на 07.11.2011 року позивачу було відомо про порушення її прав під час прийняття відповідачем вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року, та щонайменше 09.08.2016 року про порушення своїх прав при прийнятті Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанови від 02.10.2013 року ВП №40011448.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року, складеної Управлінням ПФУ, такою, що не відноситься до виконавчого документа (листа), що не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», визнати неналежним, недійсним документом, відсутністю повноважень на дію, не достовірним, вже сплинув.
Перебіг десятиденного строку звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права і інтереси ОСОБА_1, що не відповідає вимогам закону - постанову від 02.10.2013 року ВП №40011448 по відкриттю виконавчого провадження протиправно державним виконавцем Трояновським І.А. по протиправній заяві від 30.09.2013 року, за відсутності повноважень у стягувача, відповідача - УПФУ по примусовому стягненню з ОСОБА_1 (що не відповідає дійсності) заборгованості в розмірі 1288,80 грн. на підставі протиправно складеної ним (відповідачем) не достовірною, не належної, не чинної, що не відповідає вимогам закону, вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року - також сплинув.
Тобто, як вбачається з викладеного, станом на 03.02.2017 року (дата подачі даного адміністративного позову до відділу поштового зв'язку БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ 1 ОПЗ) позивачу вже було відомо про порушення її прав рішеннями (діями, бездіяльністю), які є предметом розгляду по даній адміністративній справі.
Суд враховує, що тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа “Ілхан проти Туреччини” (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59).
Разом із тим суд враховує суттєве порушення позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, що суперечить принципу стабільності існуючих правових відносин, необхідністю додержання якого й зумовлено існування строків звернення до адміністративного суду в адміністративному судочинстві. При цьому, у своєму позову позивач не навів жодних мотивів та причин, через які такий строк ним порушено.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В свою чергу, позивач не надала до суду клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом та не навела у своїй позовній заяві жодних обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже судом не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений строк звернення до суду та будь-яких ґрунтовних обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не зазначено та не надано, що унеможливлює визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд доходить висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як такої, що подана після закінчення строків, установлених законом для звернення до суду.
При таких обставинах даний адміністративний позов слід залишити без розгляду, як поданий після закінчення строків, установлених законом, для звернення до суду.
Керуючись ст. 99, 100, 160-165 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року, складеної Управлінням ПФУ, такою, що не відноситься до виконавчого документа (листа), що не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», визнання неналежним, недійсним документом, відсутністю повноважень на дію, не достовірним та про визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права і інтереси ОСОБА_1, що не відповідає вимогам закону - постанову від 02.10.2013 року ВП №40011448 по відкриттю виконавчого провадження протиправно державним виконавцем Трояновським І.А. по протиправній заяві від 30.09.2013 року, за відсутності повноважень у стягувача, відповідача - УПФУ по примусовому стягненню з ОСОБА_1 (що не відповідає дійсності) заборгованості в розмірі 1288,80 грн. на підставі протиправно складеної ним (відповідачем) не достовірної, не належної, не чинної, що не відповідає вимогам закону, вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року - залишити без розгляду.
Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в п'ятиденний строк з дня оголошення та (або) отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя О.А. Вовченко