24 січня 2017 року
14 год. 45 хв.
Справа № 808/4118/16
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису - ,
Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі іменується - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 18.11.2016 № 08-02-0006/1044-0507.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «Запоріжсталь» виконало вимогу законодавства в частині виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, здійснило всі залежні від нього заходи щодо належного інформування як безпосередньо центрів зайнятості, так і населення міста Запоріжжя про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. В свою чергу, наявні вільні місця для працевлаштування інвалідів не були заповнені з незалежних від підприємства причин: відсутність інвалідів, відмова інвалідів від працевлаштування, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів. Зазначає, що вказані обставини вже встановлені судовими рішеннями у справі № 808/1698/16 та в силу приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають повторному доведенню. З огляду на це вважає, що наведені в акті перевірки та приписі висновки щодо невиконання ПАТ «Запоріжсталь» у 2015 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є необґрунтованими та протиправними. Висновки в частині щодо не працевлаштування підприємством інвалідів у 2016 році є передчасними, оскільки на момент перевірки 2016 рік ще не закінчився, не настав строк подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2016 році (форми № 10-ПН). Крім того, зазначає, що в оскаржуваному приписі контролюючим органом висунуто вимогу підприємству, яку по суті неможливо виконати - виконати норматив для працевлаштування інвалідів у 2015 році. У зв'язку із викладеним, вважає оскаржуваний припис протиправним та просить його скасувати.
Клопотанням від 24.01.2017 представник позивача поросить розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 17.01.2017 № 08/01.3-18/16 посилається на те, що за результатами перевірки позивача, 18.11.2016 складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №08-02-0006/1044, та у зв'язку із виявленими порушеннями 18.11.2016 винесено припис № 08-02-0006/1044-0507. Вказує, що за результатами перевірки встановлено порушення ПАТ «Запоріжсталь» вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», а саме у 2015 році не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, який має складати 558 осіб, а фактично працювало 414 осіб. Зазначає, що оскаржуваний припис не містить вимогу усунути порушення в періоді, який минув. Від позивача вимагається вжити заходів щодо усунення порушення, як такого в період часу з 18.11.2016 по 18.01.2017. Вважає, що припис винесено в межах повноважень Головного управління Держпраці у Запорізькій області, який за формою та змістом відповідає чинному законодавству України та жодним чином не порушує законних прав та інтересів позивача при здійснені ним основної діяльності. На підставі викладеного, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
У судове засідання 24.01.2017 прибув представник відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки у судове засідання з'явились не всі особи, які беруть участь у справі суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ст. 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно з Планом проведення перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2016 року, 17.10.2016 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено наказ № 1445 про проведення з 01 листопада по 21 листопада 2016 року планової перевірки щодо дотримання вимог нормативно-правових актів України з охорони праці та промислової безпеки, з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, з питань гігієни праці на ПАТ «Запоріжсталь».
За результатами перевірки складено акт додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 08-02-0006/1044 від 18.11.2016, в якому встановлено порушення підприємством вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме, у 2015 році не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, який встановлюється у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-пн) середньооблікова кількість штатних працівників у 2015 році - 13 955 осіб, з них працювало інвалідів - 414 осіб, повинно працювати - 558 осіб з інвалідністю. Станом на 17.11.2016 на підприємстві працевлаштовано 305 інвалідів.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки ПАТ «Запоріжсталь» подало письмові заперечення від 18.11.2016 вих. № 07/2081084.
18.11.2016 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено ПАТ «Запоріжсталь» припис № 08-02-0006/1044-0507 в якому приписано вжити заходи щодо усунення та недопущення в подальшому порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, привести у відповідність до діючого законодавства. У строк до 18.01.2017 необхідно письмово інформувати з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису від 18.11.2016 № 08-02-0006/1044-0507 Головне управління Держпраці у Запорізькій області.
ПАТ «Запоріжсталь», вважаючи протиправним припис від 18.11.2016 № 08-02-0006/1044-0507, звернулось із вказаним позовом до суду.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 100) утворено Головне управління Держпраці у Запорізькій області шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Запорізькій області та Територіальної інспекції з питань праці у Запорізькій області.
У відповідності до п. 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.
16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження «Питання Державної служби з питань праці» № 929-р, відповідно до якого передбачено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань праці постановою КМУ від 11.02.2015 № 96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці» функцій і повноважень Державної інспекції України з питань праці, що припиняється.
Таким чином, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є правонаступником Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області в частині здійснення владних функцій і повноважень з 02.10.2015.
28.12.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-УІІІ (19), який набрав чинності 01.01.2015, у відповідності до п. 30 якого, передбачено: частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» доповнити словами «державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення».
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Крім того, Законом від 28.12.2014 № 77-VIII (19) частину 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
На сьогоднішній день Кабінет Міністрів України не визначив порядок нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, тому при проведенні перевірок посадові особи Головного управління Держпраці у Запорізькій області керуються чинним Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390, в частині, що не суперечить вищим за юридичною силою нормативно-правовим актам.
В листі Міністерства соціальної політики від 08.10.2015 № 15245/0/1415/13 на адресу Державної служби України з питань праці зазначено: до затвердження нового Порядку проведення перевірок додержання законодавства про працю та зайнятість населення, Державна служба України з питань праці може здійснювати перевірки відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом від 02.07.2012 № 390 (далі - Наказ № 390).
Пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки.
Як зазначалося вище, за результатами перевірки відповідачем встановлено порушення ПАТ «Запоріжсталь» вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ч. 1,2 ст. 19 ст. 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі за текстом - Закон України № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом з'ясовано, та не заперечується сторонами у справі, що за підсумками 2015 року ПАТ «Запоріжсталь» надало Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства складає 13 955 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 414 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях , створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ - 558 осіб.
Також, встановлено, що наказом від 27.02.2015 № 264 «Про бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів» відповідач забронював на 2015 рік 585 робочих місць в структурних підрозділах комбінату для працевлаштування інвалідів у відповідності до Додатку № 1 до цього наказу.
Тобто, ПАТ «Запоріжсталь» виконано вимогу законодавства в частині виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році - 585 робочих місць з необхідних 558.
В той же час, ч. 5 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Отже, в розумінні ч. 5 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ ПАТ «Запоріжсталь» дійсно не виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2015 рік.
Вказане також підтверджується судовими рішеннями в адміністративній справі № 808/1698/16 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаними судовими рішеннями також встановлено, що «протягом 2015 року відповідач щомісячно подавав позивачу звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю», публікував повідомлення про прийом на роботу інвалідів у засобах масової інформації та мережі Інтернет. У зазначений період територіальними органами Державної служби зайнятості для працевлаштування у позивача було направлено 204 особи, яким встановлено групу інвалідності, з яких: 84 особи працевлаштовані, 120 осіб відмовились від такого працевлаштування. 15 осіб-інвалідів відповідач працевлаштував. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не надано. Отже, враховуючи, що відповідач у 2015 році вживав усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та безпосередньо їх працевлаштування, суд вважає, що відповідач виконав обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування таких осіб. Відтак, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 15 692 141,95 грн.».
Тобто, судами першої та апеляційної інстанції у справі № 808/1698/16 встановлено вжиття з боку ПАТ «Запоріжсталь» всіх залежних від нього заходів задля виконання обов'язку зі створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування таких осіб. Відсутність вини з боку підприємства у невиконанні нормативу, а відтак і відсутність складу господарського правопорушення, стали підставою для відмови у стягненні адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу.
Згідно з п. 7 Порядку у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Із змісту вказаного пункту Порядку, можна дійти висновку, що припис, це документ, який містить вимогу щодо усунення порушень чинного законодавства.
У приписі від 18.11.2016 № 08-02-0006/1044-0507 приписано «вжити заходів щодо усунення та недопущення в подальшому порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів привести у відповідність до діючого законодавства.
Тобто, в оскаржуваному приписі міститься фактично дві вимоги, а саме : «вжити заходів щодо усунення» та «недопущення в подальшому».
Щодо «заходів усунення виявленого порушення», то як вже зазначалось вище, судовими інстанціями встановлено вжиття з боку ПАТ «Запоріжсталь» у звітному 2015 році усіх можливих дій задля виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який не виконаний з об'єктивних причин - відсутністю бажаючих працевлаштуватись інвалідів. Відтак, вимога виконати норматив не має під собою логічного змісту, оскільки період 2015 року вже минув.
Щодо «недопущення порушення в майбутньому» то на думку суду виставляти такі вимоги взагалі є неможливим, оскільки припис виноситься саме щодо факту встановленого порушення та на його усунення. Відтак, вимога «на майбутнє» є лише припущенням суб'єкта владних повноважень і не має під собою ані фактичних, ані законодавчих підстав.
Отже, не дивлячись на те, що ПАТ «Запоріжсталь» дійсно допустило порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», при прийняті оскаржуваного припису відповідач не дотримався принципу обґрунтованості та пропорційності прийнятого рішення, оскільки вимога, що міститься у приписі є не виконуваною (як на минулий період, так і на майбутнє).
В свою чергу, доводи відповідача на те, що оскаржуваний припис жодним чином не порушує законних прав та інтересів позивача при здійснені ним основної діяльності, суд вважає безпідставним, оскільки останній як рішення суб'єкта владних повноважень покладає на позивача обов'язок вчинення відповідних дій. І як зазначено у примітці до припису «Невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 1886 КУпАП)».
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено обґрунтованість, розсудливість та пропорційність оскаржуваного припису. Відтак, припис є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 18.11.2016 № 08-02-0006/1044-0507.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, ЄДРПОУ 39833546).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко