(про залишення без руху позовної заяви)
02 грудня 2016 року Житомир Справа № 806/2580/16
Категорія 10.1
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е. , розглянувши позовну заяву Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Приватного підприємства ім.Митькіна про стягнення 4786,75 грн.,-
Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства ім.Митькіна стягнення заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за травень - серпень 2016 року у сумі 4786,75 грн.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем не надано доказів направлення відповідачу адміністративного позову з додатками. В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 № 2091/11/13 - 11 зазначено, що абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
З огляду на викладене та з урахуванням вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу і третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.
Крім того, будь-яким іншим доказом може бути письмове підтвердження відповідача (розписка, штамп про отримання, тощо), або третіх осіб про отримання позовної заяви та доданих до неї документів.
Таким чином, в порушення вказаної вимоги позивачем не додано до адміністративного позову доказів надіслання адміністративного позову з додатками відповідачу.
Крім того, позивачем не надано документ про сплату судового збору.
Між тим, зі змісту позовної заяви видно, що позивачем пред'явлено вимогу майнового характеру.
Пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.11.2011 (у редакції, що діє з 01.09.2015, далі - Закон), встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зважаючи на зазначене, позивач за подання до суду даного позову, з урахуванням позовних вимог, під час подачі позову до суду необхідно було сплати судовий збір у сумі 1378 грн.
Позивачем доказу сплати судового збору в сумі 1378 грн. до позову додано не було.
Натомість Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у п. 1 прохальної частини адміністративного позову просить звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання мотивовано тим, що звернення до суду з позовною заявою зумовлене необхідністю забезпечення стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, несплата яких завдає істотної шкоди державі.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За правилами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цих нормах дій є майновий стан заявника. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу - платника судового збору.
Позивачем у обґрунтування свого клопотання про звільнення від сплати судового збору належних та допустимих доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище, зокрема, відсутність достатніх коштів на рахунках для оплати судового збору, до позову додано не було. Також позивачем не було приєднано до клопотання доказів того, що його фінансове становище зміниться впродовж розгляду справи судом.
На переконання суду, обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Подібна думка неодноразово була викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема від 25, 28 та 29 березня 2016 року по справах №К/800/54528/15, №К/800/5525/16, №К/800/8709/16 відповідно, та узгоджується із позицією Верховного Суду України, наведеною в ухвалі від 28.09.2015 (справа №21-5496а15).
Також суд ураховує, що пунктом 2 розділу 2 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (у редакції, яка діє з 01.09.2015) зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Отож, відсутність видатків на оплату судового збору у кошторисі позивача не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, обов'язок сплати якого встановлено чинним законодавством.
Беручи до уваги зазначене, суд підстав для відстрочення або звільнення від сплати судового збору не вбачає та, відповідно, відмовляє управлінню Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області в задоволенні клопотання.
Відтак, поданий адміністративний позов не містить доказів направлення позивачем відповідачу адміністративного позову з додатками та не оплачений судовим збором, а тому не відповідає вимогам, передбаченим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
З огляду на вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду доказу направлення відповідачу адміністративного позову з додатками з описом вкладення та документ сплати судового збору в сумі 1378 грн. на рахунок Житомирського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити позовну заяву Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області без руху.
Надати строк для усунення недоліків до 20 грудня 2016 року
Якщо в даний строк недоліки, які зазначені в ухвалі, не будуть усунуті, позовна заява буде повернута позивачу .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.Е.Черняхович