02 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/196/17
категорія 8.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Бондаренко Д.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Романюка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити безпідставно утриманий податок з доходів фізичних осіб та військовий збір,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 протиправними, щодо проведення безпідставного утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити безпідставно утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 4820,97 грн та військовий збір в сумі 401,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Центрі оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України. Наказом начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України від 31.08.2016 № 164 виключений зі списків особового складу Центру. Зазначає, що 17.10.2016 отримав грошову компенсацію замість належного йому речового майна. Однак, з цієї суми відповідачем утримано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, що є порушенням пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, спрямовується виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовців.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо несвоєчасного перерахунку позивачеві коштів по грошовій компенсації за неотримане речове майно, всі заявки на кошти були відпрацьовані в найкоротший термін згідно керівних документів. Зазначив, що після звільнення зі служби військовослужбовця фізична особа платник податку не виконує обов'язків несення служби, а тому законодавчі підстави для компенсації податку на доходи фізичних осіб, що утримується з будь-яких доходів таких платників податків за раніше відпрацьований час відсутні. Зазначені доходи включають до загального місячного оподатковуваного доходу, згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, як інші доходи і оподатковуються на загальних підставах за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. Стверджує, що саме по собі отримання статусу учасника бойових дій не звільняє позивача від оподаткування доходу військовим збором, оскільки військовослужбовець звільняється від оподаткування даним збором лише у період його безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Встановлено, що наказом начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України від 31.08.2016 № 164 полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, колишнього начальника адміністративної групи Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29.07.2016 № 706 у відставку за пунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, з 31.08.2016 направлено для зарахування на військовий облік до Житомирського ОМВК Житомирської області. З 31.08.2016 виключено зі списків особового складу Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України та всіх видів забезпечення.
У ході судового розгляду справи з'ясовано, що Центр оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України перебуває на речовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
22.09.2016 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_1 , що на рахунок військової частини НОМЕР_1 надійшли кошти щодо розрахунку грошовою компенсацією замість речового майна, що підлягає видачі та запропоновано останньому подати на ім'я командира відповідну заяву.
14.10.2016 позивачем на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 подано заяву, у якій зазначено номер карткового рахунку, на який слід перерахувати компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Листом від 19.10.2016 № 206/689 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що 18.10.2016 кошти в сумі 21560,43 були перераховані на рахунок, з урахуванням коштів на утримання військового збору - 1,5% та податку з доходів фізичних осіб - 18%.
Не погодившись із діями відповідача по утриманню з компенсації вартості за неотримане речове майно податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Так, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Дійсно, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Отже, суми грошового забезпечення, отримані військовослужбовцем під час проходження військової служби включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на підставі підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, як інші доходи, та оподатковуються на загальних підставах з одночасною виплатою грошової компенсації у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
На переконання суду, наведені правові норми не можна застосувати до даних правовідносин, з огляду на наступне.
Згідно зі частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 N 178 (далі - Порядок N 178).
Згідно пункту 2 Порядку N 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Відповідно до пункту 3 Порядку N 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку N 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
У наказі начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України від 31.08.2016 № 164 зазначено, що ОСОБА_1 належить виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 26783,15 грн.
Перевіряючи наявність підстав для оподаткування суми компенсації, судом встановлено наступне.
Відповідно до підпунктів "а", "ж" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно):
сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов'язків;
сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.
Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.
Аналізуючи наведені положення можливо дійти висновку, що законодавцем у підпункті 165.1.1 не визначено чіткий перелік сум допомог, компенсацій, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України передбачає виплату компенсаційних виплат (компенсацій) двох видів.
До першої групи належать компенсаційні виплати (компенсації), які за своєю природою не є винагородою за виконану роботу, обумовленої трудовим договором, у зв'язку з чим суми таких компенсаційних виплат не включаються до структури заробітної плати працівників, а тому, як правило, не підлягають оподаткуванню. Зокрема, виходячи зі змісту відповідних положень Кодексу законів про працю України, до таких компенсаційних виплат належать виплати у зв'язку з службовими відрядженнями (стаття 121), а зі змісту Закону України "Про охорону праці" - компенсації за важкі та шкідливі умови праці, що дістало відповідне відображення у Податковому кодексі України. Так, за змістом підпунктів 165.1.9 та 165.1.11 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах; кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.
До другого виду компенсаційних виплат належать виплати, які є винагородою, яка встановлюється за виконану роботу понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, в результаті чого вони включаються до структури заробітної плати працівника, а тому підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Виходячи зі змісту спеціальних норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які регулюють спірні правовідносини, можливо дійти висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно за своєю природою не є винагородою за виконання обов'язку несення служби та не включаються до складу грошового забезпечення військовослужбовця, відповідно, сума компенсації не підлягає оподаткуванню.
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з суми виплаченої ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні податку з доходів фізичних осіб та військового збору є протиправними.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 N 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З урахуванням наведеної норми, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу компенсації останній втратив статус військовослужбовця, оскільки несвоєчасна виплата компенсації (не в день виключення зі списків особового складу і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, слід указати таке.
Частиною першою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Водночас, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з суми виплаченої ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 безпідставно утриманий податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4820,97грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 401,75 грн безпідставно утриманого військового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 07 лютого 2017 р.