м. Вінниця
06 лютого 2017 р. Справа № 802/2205/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича,
відповідача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у відповідача станом на час звернення до суду існує заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2256,23 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, Могилів-Подільська ОДПІ звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності (вх.№3236 від 06.02.2017 року).
Відповідач та представник відповідача щодо задоволення позову заперечували та зазначили, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не здійснював підприємницької діяльності у період з жовтня 2013 року по червень 2014 року та не подавав жодних звітів до податкового органу, а тому вважав, що його підприємницька діяльність була припинена і податкові зобов'язання не нараховувались.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області (а.с.10) та перебуває на обліку у Томашпільському відділенні Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції.
Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво платника єдиного податку (а.с.7).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 обрав ставку єдиного податку ІІ групи.
З жовтня 2013 року по червень 2014 року відповідачу нараховувався авансовий внесок в розмірі 243,60 грн. (243,60*9) = 2192,40 грн.
11.03.2015 року Крижопільською ОДПІ (Томашпільське відділення) винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №000073219 за платежем - єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 229,40 грн. (а.с.13), яке отримане відповідачем (а.с.14).
Боржником було частково сплачено єдиний податок шляхом переплати в сумі 165,57 грн.
28.10.2015 року Крижопільською ОДПІ винесено податкову вимогу форми "Ф" №306-23 на загальну суму 2026,83 грн. (а.с.15), яка отримана відповідачем (а.с.15).
Станом на час звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг по єдиному податку - 2256,23 грн. (2192,40 грн.-165,57 грн.).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.
Обов'язок сплати податків платником податків передбачений і підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 291.3 статті 291 глави 1 розділу 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
У відповідності до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно із п. 293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 2 статті 291.4 ПК України, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Згідно з частиною 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал. Пунктами 295.1, 295.2, 295.4 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно до пункту 296.3 статті 296 ПК України платники єдиного податку другої-четвертої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Статтею 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність згідно цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом суб'єкта господарювання.
У відповідності до вимог статті 59 ПК України, а також з метою погашення податкового боргу відповідачу виставлено податкову вимогу форми "Ф" №306-23 від 28.10.2015 року (а.с.15).
Окрім того, вказаний податковий борг у відповідача підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с.17-21).
Таким чином, оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку на час розгляду справи залишаються непогашеними і доказів сплати боргу в сумі 2256,23 грн. суду не надано, такий борг підлягає стягненню на підставі судового рішення.
Щодо доводів представника відповідача про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не здійснював підприємницької діяльності у період з жовтня 2013 року по червень 2014 року та не подавав жодних звітів до податкового органу, а тому вважав, що його підприємницька діяльність була припинена і податкові зобов'язання не нараховувались, суд зауважує, що неподання звітності не звільняє платника податків від їх сплати. Крім того, ФОП ОСОБА_1 отримував і податкове повідомлення-рішення, і податкову вимогу, на підставі яких і виник податковий борг.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач податковий борг, який підтверджується матеріалами справи, не сплатив, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною 4 статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 23 (двадцять три) копійки на р/р 31417699700525, код платежу 18050400, одержувач УК у Томашпільському районі, банк ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 37338187.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна