м. Вінниця
07 лютого 2017 р. Справа № 802/328/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича,
представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
до: управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області
про: визнання нечинною вимоги про усунення порушень законодавства
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - КП "Вінницяміськтеплоенерго") до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - ДФІ у Вінницькій області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення порушень законодавства з фінансових питань" №02-06-28-14/1221 від 24.02.2014 року та №02-06-28-14/7902 від 25.11.2014 року.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначив, що вимоги про усунення порушень, виявлені під час ревізії, є безпідставними, адже твердження посадових осіб відповідача, що здійснювали ревізію про порушення законодавства, не відповідають дійсності.
13.01.2017 року за вх.№1185 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про заміну неналежного відповідача на належного, яке мотивоване тим, що внаслідок реорганізації, яка відбулась в органах Державної фінансової інспекції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 266 "Про утворення міжрегіональних органів державної аудиторської служби" Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області реорганізовано в управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, який є правонаступником відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 07.02.2017 року, із занесенням до журналу судового засідання, судом, на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну первинного відповідача - Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на його правонаступника - управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив у задоволенні позову відмовити повністю (вх.№3414 від 07.02.2017 року).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що з 30.09.2013 року по 19.12.2013 року ДФІ у Вінницькій області проводила ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Вінницяміськтеплоенерго" за період з 01.01.2011 року по 01.09.2013 року, в тому числі використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування за розрахунками, складеними за період з 01.10.2009 року по 01.09.2013 року.
За наслідками ревізії складений акт № 06-13/16 від 26.12.2013 року, в якому відображені виявлені під час проведення ревізії порушення.
24.02.2014 року ДФІ у Вінницькій області листом № 02-06-28-14/1221 "Про усунення порушень законодавства з фінансових питань" зобов'язала КП "Вінницяміськтеплоенерго" усунути виявлені під час ревізії порушення законодавства, а саме:
- поновити в обліку дебіторську заборгованість перед Вінницькою міською радою в сумі 7002857,75 грн. та стягнути з Вінницької міської ради зазначені кошти в дохід КП "Вінницяміськтеплоенерго";
- відобразити за даними бухгалтерського обліку кредиторську заборгованість перед Вінницькою міською радою в сумі 4570337 грн. та повернути (перерахувати) до бюджету м. Вінниці зазначену суму доходів, одержаних КП "Вінницяміськтеплоенерго" як оплату категорією споживачів "бюджетні установи" завищеного тарифу;
- в порядку, встановленому законодавством, поновити строки позовної давності за розрахунками з дебіторами на загальну суму 2120454,38 грн. та забезпечити стягнення зазначеної суми заборгованості в дохід КП "Вінницяміськтеплоенерго".
У зв'язку з невиконанням даної вимоги про усунення порушень, ДФІ у Вінницькій області звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Постановою суду від 04.11.2014 року у справі №802/2630/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 року, у задоволені позову відмовлено повністю.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно п.6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також, Положенням встановлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України №2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначає Порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, (далі - Порядок №550).
Відповідно до п.2 Порядку №550 Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
За змістом ч.6 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому; якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно п.50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка є обов'язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії підприємства. При цьому оскаржувана вимога Державної фінансової інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Правова позиція з приводу висновків органів державного фінансового контролю про шкоду або збитки, завдані підконтрольній установі, сформульована Верховним Судом України у низці рішень, зокрема, в постанові від 14.04.2014 в адміністративній справі № 21-63а14, яка в силу положень 244 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою до виконання для всіх суб'єктів владних повноважень, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з цим рішенням Верховного Суду України.
Так, Верховний Суд України зазначив, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю зобов'язаний визначити їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про визнання протиправними та скасування вимог Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення порушень законодавства з фінансових питань" №02-06-28-14/1221 від 24.02.2014 року та №02-06-28-14/7902 від 25.11.2014 року задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна