09.02.2017 Справа №607/5369/16-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000865 від 08 березня 2016 року, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, не одруженого, не працює, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
встановив:
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 08 березня 2016 року о 00 год. 50 хв., перебуваючи в громадському місці - у приміщенні бару «Сіті», що по вул. Б.Хмельницького, 19 в м. Тернополі, у нього виник умисел спрямований на вчинення хуліганства. Реалізуючи його, він, у вказаному місці та в зазначений час, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моралі, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян та дотримання правил поведінки в побуті, безпричинно діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у застосуванні фізичного насильства, умисно наніс ОСОБА_5 , яка відпочивала у вказаному закладі, один удар металевою часиною крісла в область голови внаслідок чого остання відчула сильний фізичний біль. Крім цього, внаслідок злочинних ОСОБА_7 було грубо порушено громадський порядок, а саме суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови життя людей, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в побуті, а також заподіяно шкоду особистим інтересам потерпілої, наданих їй Конституцією України на повагу до гідності, свободи та особистої недоторканості.
Такі дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Однак, за результатами розгляду провадження, суд приходить до переконання про виправдання ОСОБА_3 з наступних підстав:
обвинувачений ОСОБА_3 винним себе не визнав, просить його виправдати та суду дав показання про те, що 07 березня 2016 року приблизно о 23 год. він разом з другом ОСОБА_8 прийшли до бару «Сіті». Поки ОСОБА_8 курив на вулиці, він зайшов декілька хвилин - приблизно п'ять, в приміщення цього бару, щоб подивитися, чи є там його знайомий музикант ОСОБА_9 . При вході біля дверей за столиком були потерпіла та двоє чоловіків. Він підійшов до адміністратора, щоб запитатись за даного знайомого, однак, отримавши негативну відповідь, повернувся і пішов до дверей. В цей час в приміщенні бару між незнайомими людьми, в кількості 5-7 чоловік, виникла сутичка. Проходячи крізь групу цих людей, отримав, не знає від кого, удар в праву сторону обличчя. Жодної участі в конфлікті він не брав та потерпілій удару будь-чим не наносив. Потерпілої він тоді не бачив. Вже, вийшовши на вулицю, остання показала пальцем на нього, що він її вдарив стільцем. При цьому, вона вказувала таким чином ще й на інших чоловіків, у відповідь на що вони їй погрожували. На вулиці працівники поліції, які в той час прибули, запросили його у відділ для з'ясування обставин, на що він погодився. Огляд на стан сп'яніння він не проходив, оскільки був тверезий. В цей вечір він був одягнений в синю куртку з білими «лампасами» та світло-сині джинси. До цих подій потерпілу взагалі не знав.
Частиною 2 ст. 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Визначення поняття «поза розумним сумнівом» неодноразово окреслював у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, практика якого, відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України ураховується при застосуванні принципу верховенства права та кримінально процесуального законодавства України у кримінальному провадженні.
Зокрема у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України» /у якому в свою чергу міститься посилання на першоджерело - рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282/ Європейський суд з прав людини вказав, що доведення «поза розумним сумнівом» має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У своїх показаннях, даних суду, потерпіла ОСОБА_5 вказує на обвинуваченого як особу, котра 08 березня 2016 року приблизно по півночі у барі «Сіті» нанесла їй удар стільцем по голові.Описуючи останнього, вона, окрім іншого, зазначає, що він був одягнений у чорний класичний кашеміровий плащ. Пояснила, що 08 березня 2016 року приблизно о 23 годині разом із чоловіком прийшла у бар «Сіті» що у м. Тернополі та присіли за столик біля дверей. Приблизно через одну годину у цьому закладі розпочалась бійка. Чи обвинувачений, якого вона у той вечір зустріла вперше у житті і з яким до того не спілкувалась, брав у ній участь, вона не бачила. Спочатку вказала, що вперше його побачила тоді, коли він взяв стілець і вдарив її ним по голові, від чого вона впала, перевернувши стіл. На стадії доповнень суду пояснила, що вперше обвинуваченого побачила, коли він йшов від місця, де знаходяться музиканти в приміщенні бару, до виходу. Потім, коли вона стояла під стіною обличчям до залу, обвинувачений, стоячи перед нею, вдарив її стільцем по голові. У подальшому вона вийшла на вулицю та викликала поліцію. Від удару вона зазнала болю та на голові утворилась гуля. Медичного огляду чи експертизи щодо тілесних ушкоджень вона не проходила. Разом із обвинуваченим був його друг, однак під час того як вона отримала удар, останній знаходився на дворі. Також вказує, що матеріальна шкода їй не завдана, але вважає, що ОСОБА_3 повинен понести покарання за вчинене.Щодо міри покарання покладається на думку суду. Підтвердила, що її чоловік не бачив, як їй нанесли удар.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного /стаціонарного/ хворого № 248 ОСОБА_10 о 03 год. 10 хв. 08 березня 2016 року мала легку степінь алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_11 /чоловік потерпілої/ суду дав показання про те, що дійсно він з дружиною та другом відпочивали в барі «Сіті», вживали спиртне, та між присутніми в кількості 6-8 чоловік, які відпочивали за сусіднім столиком, біля дверей, почалась сутичка. В цей час він танцював, після чого направився до свого столика, однак зіткнувся з людьми, які конфліктували, та вийшов із ними на двір. Пояснив, що не бачив нанесення удару дружині. Потерпіла вже на вулиці сказала йому, що її вдарили стільцем по голові. Пояснив, що чув на вулиці, як обвинувачений, який був одягнений у чорне кашемірове пальто, вигукував, що це він вдарив жінку. До цих подій обвинуваченого він не знав, однак бачив його спочатку в барі, де той, тобто обвинувачений, відпочивав ще до конфлікту, а потім - уже на вулиці.
Виходячи з того, що свідок ОСОБА_11 суду дав показання про те, що не бачив факту нанесення удару потерпілій та в приміщенні бару в цей момент не був, то протокол із таблицею ілюстрацій пред'явлення особи для впізнання від 20 квітня 2016 року та протокол проведення слідчого експерименту із таблицею ілюстрацій від 19 квітня 2016 року, проведених за його участю, де він показав на ОСОБА_3 як особу, що 08 березня 2016 року приблизно о 01 год в барі «Сіті», що у м. Тернополі по вул. Б. Хмельницького, нанесла удар стільцем в голову ОСОБА_5 , суд до уваги не бере, зважаючи також на вимоги ст. 23 КПК України про безпосередність дослідження судом доказів.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного /стаціонарного/ хворого № 249 ОСОБА_11 о 02 год. 20 хв. 08 березня 2016 року мав легку степінь алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_8 дав суду показання про те, що 07 березня 2016 року приблизно опівночі він з знайомим ОСОБА_3 підійшли до бару «Сіті», де він залишився курити на вулиці, а обвинувачений зайшов у приміщення та приблизно через п'ять хвилин повернувся і сказав, що там відбувається бійка та що його вдарили під око. Він, тобто свідок, на обвинуваченому побачив гематому. Приблизно через 1 хвилину вийшла з бару потерпіла, яка поліцейським рукою вказала на обвинуваченого, як особу що її вдарила стільцем. Куди саме, не уточнила. ОСОБА_3 тоді ж сказав йому, що нікого не бив. В цей вечір ОСОБА_3 був одягнений у синю куртку з білими «лампасами».
Свідок ОСОБА_12 , будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він, ні з потерпілою, ні з обвинуваченим, не знайомий. Разом із ОСОБА_13 , точної дати не пригадує, зайшли у бар «Сіті», де присіли за один зі столиків. Приблизно о 01 год. за сусіднім столиком він помітив якийсь конфлікт між групою людей, що відпочивали. Однак, він їх не знає, так само як і з якого приводу цей конфлікт розпочався. Ці люди, які утворюваливелике скупчення, стояли, шарпались. Хтось із присутніх в залі чоловіків, чи з тих, що конфліктували, чи хтось інший, вдарив якусь жінку стільцем по голові. Даний чоловік йому був не знайомий і чи був це присутній в залі засідань ОСОБА_3 сказати не може. Заклад свою роботу у зв'язку з даними подіями не припиняв. Виходячи з цих показань свідка про те, що він не може вказати, хто саме і яку саме жінку було вдарено, суд до уваги не бере протокол проведення слідчого експерименту із таблицею ілюстрацій від 28 квітня 2016 року, проведеного за участю даного свідка, де він відтворив механізм нанесення ОСОБА_3 08 березня 2016 року приблизно о 01 год. в барі «Сіті», що у м. Тернополі по вул. Б. Хмельницького, удар стільцем в голову.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису, що міститься на наданому прокурором диску, як такому, що має запис із внутрішньої камери відеоспостереження бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 08 березня 2016 року, встановити причетність ОСОБА_3 до вчинення будь-яких дій не можливо. Виходячи з цього, суд відкидає як доказ протокол огляду даного диску із таблицею ілюстрацій від 25 квітня 2016 року, в якому зафіксовано слідчим події, що нібито містяться на згаданому відеозаписі.
Оглянувши зазначене відео, потерпіла не могла вказати, де вона на ньому зафіксована, обмежившись фразою «десь є», а у подальшому і того більше зазначила, що «на ньому взагалі нічого не видно».
Щодо інших доказів, оголошених прокурором, а саме: протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення /або таке, що готується/ від 08 березня 2016 року, у якому потерпіла ОСОБА_5 повідомила слідчого про завдання їй удару кріслом в голову невідомою особою 08 березня 2016 року приблизно о 01 год. у барі «Сіті», що в м. Тернополі; протоколу із таблицею ілюстрацій пред'явлення особи для впізнання від 20 квітня 2016 року, за яким потерпіла впізнала в ОСОБА_3 особу, яка завдала їй удару в голову стільцем за вказаних вище обставин; та протоколу із таблицею ілюстрацій проведення слідчого експерименту від 19 квітня 2016 року, під час якого остання відтворила механізм нанесення їй удару стільцем в голову ОСОБА_3 , то суд наголошує на тому, що ці документи місятьдані щодо обставин провадження, повідомлені самою лише потерпілою та аналогічні по суті до тих, що висловлені нею суду.
Виходячи з цього, як окремо так ів своїй сукупності дані докази, тобто, показання потерпілої та зазначені три протоколи, для суду, незважаючи на те, що підстав для визнання їх недопустимими в суду немає, не єдостатніми для визнання ОСОБА_3 винним згідно обвинувачення.
Також, суд відмічає, що показання обвинуваченого є послідовними, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_14 Особливу увагу звертає той факт, що ці особи описали обвинуваченого в період подій, як такого, що одягнений у синю куртку з білими полосами, яку, як вбачається із згаданих вище протоколів пред'явлення для впізнання, останній дійсно має. Однак, стороною обвинувачення даний факт не спростовано. При цьому, що потерпіла та її чоловік вказували, що особа, яка нанесла удар стільцем, була одягнена в чорне кашемірове пальто.
Також, суд відмічає, що показання потерпілої в частині того, за яких обставин вона вперше побачила ОСОБА_3 , суперечливі. Так, само суперечливі в цій частині і показання її чоловіка - свідка ОСОБА_11 із показаннями потерпілої - свідок показав, що ОСОБА_3 перед конфліктом вже відпочивав в барі. Вказане спростовується показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_3 зайшов в бар «Сіті» на декілька хвилин, приблизно п'ять. При цьому потерпіла відмітила, що ОСОБА_3 направлявся до виходу з бару, рухаючись зі сторони місця для музикантів, про що давав показання сам обвинувачений. Показання свідка ОСОБА_11 про те, що він чув як на вулиці обвинувачений вигукував, що він вдарив жінку, суд до уваги взяти не може, оскільки, вони не підтверджуються жодними іншими доказами /наприклад показаннями інших свідків - очевидців/, та які заперечуються самим обвинуваченим.
Жодних даних про те, що робота закладу у зв'язку із подіями, припинялась, в суді не надано.
Аналізуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до переконання, що прокурором не доведено та в суду відсутні достатні, беззаперечні докази, які б доводили поза розумним сумнівом, що саме ОСОБА_3 причетний, зокрема, до нанесення удару потерпілій, та до будь-яких інших дій, в яких б вбачалось хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 згідно звинувачення у вчиненні хуліганства стороною обвинувачення суду не надано. Прокурор відмовилась, про що не заперечили сторона захисту та потерпіла, від допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 .
Клопотань про доповнення судового розгляду сторони кримінального провадження та потерпіла не заявляли.
Виходячи з вимог ст. 22 КПК України, суд не може перебирати на себе функції державного обвинувачення чи захисту і згідно з ч. 2 ст. 26 КПК України вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Обов'язок ж доказування обставин вчинення кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, покладається саме на прокурора (ст.ст. 91, 92 КПК України).
Також суд, звертає особливу увагу на вимоги ст. 62 Конституції України, які мають для суду найвищу юридичну силу, де вказано, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з ст.368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Згідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Отож, на думку суду, у даному кримінальному провадженні немає сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, котрі дали б можливість поза розумним сумнівом стверджувати про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Відтак, ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 296 КК України слід визнати невинуватим та виправдати, оскільки прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 296 КК України та виправдати його за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча суддяОСОБА_1