10.02.2017 Справа №607/12271/16-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010002986 від 30 серпня 2016 року, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,-
встановив:
ОСОБА_3 29 серпня 2016 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 , під час словесного конфлікту із ОСОБА_5 , на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, умисно наніс останньому один удар правим кулаком в ділянку носа, спричинивши потерпілому відкритий перелом кісток носа та забійну рану на шкірі носа, які за степенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
У судовому засіданні, ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. Дав показання про те, що 29 серпня 2016 року приблизно о 18 год. - кілька хвилин пізніше, він повертався додому та побачив, як за його чотирирічною дочкою біжить собака. Йому було відомо, оскільки проживає з потерпілим в одному будинку, лише в різних під'їздах, про те, що цей собака є безпритульним, однак його доглядає мати потерпілого та цей собака проживає в квартирі потерпілого. Тому він звернувся з відповідними претензіями щодо собаки до потерпілого, який на той момент був в дворі будинку. У відповідь потерпілий висловився до нього в некоректній формі, при цьому вони обоє почали йти на зустріч один одному, і він наніс удар кулаком потерпілому в обличчя. Згідний на призначення судом йому штрафу в розмірі, у якому просить призначити прокурор. Цивільний позов потерпілого не визнає повністю.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
За клопотанням сторони обвинувачення, відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України, в судовому засіданні було досліджено висновок експерта № 1580 від 04 жовтня 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 при первинному зверненні 29 серпня 2016 року за медичною допомогою в травмпункт Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги і огляді наступного дня ЛОР-лікарем КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня», в нього на підставі даних клінічного та рентгенологічного обстеження було встановлено відкритий перелом кісток носа і виявлено забійну /в записі ЛОР-лікаря - рвану/ рану на шкірі носа. При судово-медичній експертизі 20 вересня 2016 року у ОСОБА_5 на місці загоєної рани на носі виявлено рубець. Встановлена у ОСОБА_5 травма носа, зважаючи на відсутність ознак консолідації /зрощення/ перелому і дані про проведення репозиції /співставлення/ відламків, відмічений характер рани та відомості про виконання первинної хірургічної обробки з накладенням швів, а також встановленні властивості рубця, утворилися від дії тупого предмета незадовго до його лікарського огляду. За ступенем тяжкості виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Їх утворення за обставин, на які зсилається потерпілий, не виключається.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини провадження, особу винного: раніше не судимий, визнав себе винним, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має двох малолітніх дітей, відсутність скарг на його поведінку за місцем проживання; відсутність обставин, які б обтяжували та пом'якшували покарання.
Аналізуючи наведені обставини, зважаючи на позицію потерпілого, який погоджується на призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, суд вважає, що ОСОБА_3 із альтернативних покарань, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, доцільно призначити покарання у виді штрафу.
Потерпілий ОСОБА_5 до початку судового розгляду подав позов про стягнення з ОСОБА_3 15 000 грн. моральної шкоди, яка полягає у: приниженні честі та гідності. Зокрема, в процесі нанесення тілесних ушкоджень щодо нього застосовувалися образливі слова, нецензурні вислови та лайка в його адресу та адресу матері; особистих моральних переживаннях за своє здоров'я, життя та самопочуття, а також переживаннях близьких та рідних за його здоров'я; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Зокрема, на даний момент, у нього існує переляк з приводу того, що на нього можуть бути вчинені ще напади та може бути заподіяна фізична шкода. На даний час у нього є психологічна травма, яка виражається у постійних переживаннях, порушенні сну, загостренні хронічного захворювання /мезиально-темпоральний склероз. Епілепсія/, переживань з приводу того, що він не зміг захистити себе, своїх матір та племінника; фізичних стражданнях, які він поніс в результаті отриманих тілесних ушкоджень, що в свою чергу також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, психологічного стресу, який ним був отриманий в результаті погроз у його сторону та сторону матері, що лунали від обвинуваченого під час нападу, Також вказує, що моральних страждань йому задало саме розслідування кримінального провадження, тобто представники правоохоронних органів, які його проводили.
Суд вважає, що вказаний позов підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань:
Ч. 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до вимого ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України /ЦПК України/ встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, суд враховує його доводи, характер вчиненого ОСОБА_3 злочину, і вважає, що його діями потерпілому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних і фізичних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з заподіянням йому тілесних ушкоджень, порушенні його емоційного стану.
При визначенні суми моральної шкоди, суд бере до уваги те, що потерпілий, всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України, належним чином не обґрунтував її величини та не підтвердив це доказово.
Подані потерпілим медичні довідки та призначення лікарів лише підтверджують факт наявності моральних страждань, однак не можуть свідчити про їх розмір.
Таким чином, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 слід стягнути 5 000 грн. моральної шкоди. А у решті вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 /одна тисяча сто дев'яносто/ грн.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 /п'ять тисяч/ грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча суддяОСОБА_1