06 лютого 2017 р. № 876/10427/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Ільчишин Н.В.,
секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі №813/3343/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій, -
06.10.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), просив визнати протиправним наказ №340 від 28.09.2016 про проведення фактичної перевірки, визнати протиправними дії відповідача щодо проведення фактичної перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII та п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо податкової реформи» №71-VIII у відповідача не було жодних правових підстав призначати, а тим більше проводити будь-яку фактичну перевірку. Вказує, що судом першої інстанції не перевірено пояснення позивача щодо службових посвідчень працівників відповідача, які не відповідали наказу Державної фіскальної служби України №207 від 23.10.2014, тобто у вказаних в оскаржуваному наказі осіб відсутній документ, який засвідчує особу працівника фіскальної служби, підтверджує її повноваження, передбачені законодавством України та ідентифікує її власника. Оскаржуваним наказом відповідач призначив до проведення перевірки працівників фіскальної служби, у яких закінчився термін дії посвідчення. Так як особам, які в оскаржуваному наказі «Про проведення фактичної перевірки» зазначені для проведення перевірки не видавались службові посвідчення, зразки яких затверджені наказом ДФС від 23.10.2014 №207, то вказані особи не є працівниками, які займають відповідні посади в органах фіскальної служби. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не перевіряв чи ведеться у відповідача облік надходження і видачі бланків посвідчень, чи ведеться облік виданих посвідчень. Окрім того, в оскаржуваному наказі не зазначено вид діяльності, який буде перевірятись.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 зареєстрований як Фізична особа-підприємець Самбірською районною державною адміністрацією Львівської області 11.07.2000 (а.с.11).
29.09.2016 на виконання наказу від 28.09.2016 № 310 «Про проведення фактичної перевірки» та на підставі виданих направлень на перевірку від 28.09.2016 №224/13-00, №225/13-00 заступником начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Сенейко І.М. та ГДРІ відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Зозулюк М.Б. здійснено виїзд для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 за адресою Самбірський район, с.Садковичі.
Вважаючи наказ №310 від 28.09.2016 про проведення фактичної перевірки та проведення фактичної перевірки протиправними, ФОП ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з пунктами 3, 8 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент видачі оскаржуваного наказу (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 75.1.3 ст.75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до положень ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. (підпункти 80.2.2., 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України)
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
З письмових заперечень відповідача на позовну заяву встановлено, що Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області систематично проводиться аналіз нарахування та виплати заробітної плати СПД - юридичними та фізичними особами найманим працівникам, за результатами якого переліки СПД, які виплачують заробітну плату найманим працівникам менше законодавчо встановленого мінімуму, щомісяця передаються в органи місцевого самоврядування для заслуховування в робочих групах з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, утворених при органах місцевого самоврядування. Одним з СПД - фізичних осіб, які систематично нараховував та виплачував заробітну плату найманим працівникам менше законодавчо встановленого мінімуму був ФОП ОСОБА_3, матеріали по якому направлялись щомісяця в Самбірську РДА.
Також Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області отримувала інформацію, щодо використання ФОП ОСОБА_3 праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, а саме:
- листом ГУ ДФС у Львівській області №6720/7/13-01-13-03-12 від 14.07.2016 доведено завдання Самбірській ОДПІ щодо відпрацювання платників податків у тому числі і ФОП ОСОБА_3, що виплачують зарплату нижче мінімально встановленого рівня та у яких кількість РРО перевищує кількість найманих працівників, та підготовки висновку щодо необхідності (доцільності) здійснення контрольно-перевіркових заходів (а.с.42, 43);
- листом ГУ ДФС у Львівській області №7766/13-01-13-03-12 від 15.08.2016 у зв'язку з незадовільним виконанням завдання визначеного листом ГУ ДФС у Львівській області від 08.07.2016 №6509/7/13-01-13-03-12 щодо необхідності відпрацювання платників податків у яких кількість найманих працівників нижча ніж кількість ліцензій на право торгівлі підакцизними товарами та/або ніж кількість зареєстрованих РРО, а також щодо необхідності надання висновків щодо необхідності (доцільності ) здійснення контрольно-перевіркових заходів по відібраних платниках податків, повторно надіслано для опрацювання перелік суб'єктів господарювання, у яких кількість РРО перевищує кількість найманих працівників, серед яких й ФОП ОСОБА_3 (а.с.44, 45);
- 20.09.2016 відповідачем одержано лист № 02-21-2750/1-09 від Самбірської РДА з проханням провести фактичну перевірку позивача, що ґрунтувалось на неодноразових скаргах жителів сіл Самбірського району, де знаходяться торгові точки позивача щодо використання ним найманої праці без належного оформлення та інших порушень (а.с.46).
У зв'язку з отриманням вказаної інформації щодо можливих порушень платником податків законодавства, начальником Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області видано Наказ №310 від 28.09.2016 «Про проведення фактичної перевірки», яким доручено заступнику начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Сенейку І.М. та ГДРІ відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Зозулюку М.Б. провести фактичну перевірку господарської діяльності позивача терміном дві доби з 28.09.2016 (а.с.52).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України, відповідно до якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як це встановлено судом першої інстанції, відповідно до наявних в матеріалах справи копій Наказу №310 від 28.09.2016 та направлень на перевірку від 28.09.2016 №224/13-00 та №225/13-00 (а.с.49-50) такі скріплені підписом начальника Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Малецького І.В та печаткою контролюючого органу, в таких зазначено дані, передбачені ст.81 ПК України. Окрім того, за офіційними даними, що міститься на Інтернет-сторінці Територіальних органів ДФС у Львівській області Малецький Ігор Володимирович - начальник Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Таким чином, спірні документи складені та підписані у спосіб, встановлений податковим законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи та службові посвідчення представлено посадовими особами відповідача 29.09.2016 при виїзді на фактичну перевірку у торговій точці (магазині-кіоску), що належить ФОП ОСОБА_3 та знаходиться за адресою с.Садковичі Самбірського району, особі, яка здійснювала торгівельну діяльність, а в подальшому позивачу, які відмовились від підпису наказу та направлень і не допустили до перевірки посадових осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, про що складено відповідні акти, що позивачем не заперечується (а.с.47-48).
Водночас, щодо покликань апелянта на недійсність службових посвідчень заступника начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Сенейко І.М. та ГДРІ відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Зозулюка М.Б., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до листа від 06.11.2015 №3371/13-10-04-21/135 Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на виконання листа ГУ ДФС у Львівській області від 23.10.2015 №11467/7/13-01-04-03-13 «Про службові посвідчення» подано список працівників відповідно до штатного розпису в електронному вигляді та на паперових носіях, а також фотокартки (а.с.77).
Згідно з пояснень наданих представником відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції у працівників, які проводили перевірку є тимчасові посвідчення, які видані у зв'язку з відсутністю бланків, для належного виконання посадових обов'язків, та копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.75, 76).
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позиція позивача щодо недійсності вказаних посвідчень нічим не обґрунтована окрім неякісних фотокопій посвідчень, походження яких є невідомим, а також неможливо встановити факт пред'явлення таких перевіряючими.
Щодо застосування п.3 розділу «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих акті в України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 до спірних правовідносин, як на підставу обгрунтованості позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із пп.80.2.7 п. 80.2 ст.80 ПК України, яка визначає підстави проведення фактичних перевірок, остання проводиться у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Вказані у цьому підпункті підстави проведення фактичної перевірки є невід'ємною складовою п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, яка визначає що фактична перевірка проводиться щодо дотримання законодавства при оформленні трудових відносин з найманими працівниками, а отже на позивача не поширюються обмеження, встановлені п. 3 розділу «Прикінцевих положень» Закону України №71-VIII.
Відповідно до п.3 розділу «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих акті в України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, досліджувана судом перевірка не є перевіркою, яка повинна проводитись з дозволу Кабінету Міністрів України, за рішенням суду (в тому числі згідно КПК України) чи за заявою суб'єкта господарювання.
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган при винесенні наказу та при проведенні перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі №813/3343/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді М.А. Пліш
Н.В. Ільчишин
Повний текст Ухвали складено 08.02.2017р.