Справа: № 369/8248/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук Л.М.;
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
08 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.
Межевича М.В.
суддів: Земляної Г.В.
за участю секретаря Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - УПФ України у Києво-Святошинському районі) про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, скасування рішення від 23.08.2016 р. №198/к-01, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 р. відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в чинній редакції на дату призначення пенсії, виходячи з розрахунку 80% від заробітної плати, зазначеної в довідці від 25.07.2016 р. №18-57-1585, без обмеження граничного розміру пенсії.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ України у Києво-Святошинському районі щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 80% від середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Донецької області № 8-57-1585 від 25.07. 2016 р. Зобов'язано УПФ України у Києво-Святошинському здійснити позивачу перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-1585 від 25.07.2016 р., вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 80 % від суми щомісячного заробітку, починаючи з 28.02.2016 р. без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.
На вказану постанову УПФ України у Києво-Святошинському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в УПФ України у Києво-Святошинському районі та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 80% суми заробітної плати.
У серпні 2016 року позивач звернувся до УПФ України у Києво-Святошинському районі із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 без обмеження її максимального розміру, додавши до заяви довідку прокуратури Донецької області №18-57-1585 від 25.07.2016 р. про заробітну плату.
Листом УПФ України у Києво-Святошинському районі від 23.08.2016 р. №198/К-01 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку, оскільки згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213, за яким з 01.06.2015 р. норми закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність, тому з 01.06.2015 р. пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у чинній редакції на час призначення пенсії), оскільки зміни внесені до вказаної статті стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Частиною 18 статті 50-1 цього Закону (у редакції, чинній на час призначення пенсії) було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Проте, Законом України від 28.12.2014 р. №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
В подальшому, 15.07.2015 р. набув чинності новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 р., згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим законодавчо визначені підстави для такого перерахунку пенсії відсутні.
Крім того, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 р. умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
З огляду на викладене, у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка ним отримувалась до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
При вирішенні спірних правовідносин колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні від 9 жовтня 1979 року по справі «Ейрі проти Ірландії», де суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). У рішенні від 02.03.1999 р. N 2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був керуватися ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ).
Отже, позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову частково, тому апеляційну скаргу УПФ України у Києво-Святошинському районі необхідно задовольнити, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року в частині задоволення позову - скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст. 41, 160, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області - задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії - скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.
В іншій частині постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді Межевич М.В.
Земляна Г.В.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Земляна Г.В.
Межевич М.В.