Справа: № 729/1158/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузюра В.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
08 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Канівець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області, в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області від 22.03.2016 № 985/03 у здійсненні йому перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії, призначеної відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на день призначення пенсії та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 (в редакції, чинній на дату призначення пенсії), з 01 грудня 2015 року без встановлення будь-якого строку та обмеження у часі, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, на підставі довідки Управління агропромислового комплексу Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області №125 від 17.03.2016, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу. Зобов'язано відповідача здійснити з 01.04.2016 перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно довідки Управління агропромислового комплексу Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області №125 від 17.03.2016, виходячи з розміру заробітної плати головного спеціаліста, головного інспектора якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Управління агропромислового комплексу Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 551,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксації судового процесу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % від суми заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015 встановлені з 01.12.2015 нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.
21 березня 2016 року позивач звернувся до Управлінні Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області із заявою про перерахунок пенсії за віком, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» на підставі довідки про заробітну плату державного службовця по відповідній посаді, з якої позивач вийшов на пенсію державного службовця.
Листом №985/03 від 22.03.2016 Управлінні Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області повідомила позивача про відсутні правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Відповідачем зазначено, що з 01.06.2015 згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 призначення та перерахунок пенсій за нормами Закону України «Про державну службу» не здійснюється.
Не погоджуючись із вищезазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про необґрунтованість відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії, оскільки перерахунок пенсії позивачу має здійснюватись виходячи з норм закону, які були чинними та діяли на момент призначення пенсії.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Пенсійного фонду щодо відмови у здійснені перерахунку пенсії позивачу як державному службовцю на час його звернення з такою заявою з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час призначення пенсії позивача) було встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не меншу 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90 відсотків посадового(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
16 січня 2003 року вказаний Закон був доповнений статті 37-1, яка в редакції, до 01 січня 2015 року передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
В свою чергу, положеннями пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31.05.2000 було передбачено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України № 432-IV від 16.01.2003 «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1)пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
В подальшому законодавцем Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01 січня 2015 року, були внесені зміни до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено статтю у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Вказаний Закон №76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.
Таким чином, законодавством, що діяло до 01 січня 2015 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з перерахунком пенсії 21 березня 2016 року.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано ті норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, а порядок та умови перерахунку призначених пенсій державним службовцям закріплено за Кабінетом Міністрів України.
Крім того постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу».
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановами Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на яку посилається позивач, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Оскільки чинним законодавством України (Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014) визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку та в подальшому постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.
Таким чином у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки про заробітну плату, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним довідки.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Водночас, в даному випадку Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців).
Колегія суддів звертає увагу, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Водночас, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР). У Рішенні № 2-рп/99 ( v002p710-99 ) від 02.1999 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення статті 22 Конституції України, є помилковим.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.
А тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилання позивача на те, що відповідно до статті 22 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення не приймається судом до уваги, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців не відносяться до компетенції відповідача.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12.07.2016 у справі №21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну службу», що діяв на час призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, як скаржник просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи апелянта щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного Суду України №16 від 16 вересня 2016 року, розглянувши подання голови Верховного Суду України про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності статті 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з таким поданням, з огляду на те, що згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VІІІ) утратив чинність.
Відповідно до статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області - задовольнити.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2017 року.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.