Справа: № 750/9823/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
07 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено, визнано незаконною відмову Чернігівської міської ради від 01 червня 2016 року в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця, зобов'язано Чернігівську міську раду розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування паркомісця та винести з цього питання мотивоване рішення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем було направлено до органу місцевого самоврядування звернення у формі заяви, на яке листом від 01 червня 2016 року №3566 за підписом начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надано відповідь у порядку, встановленому законодавством України.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2016 року між ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нерухоме майно - паркомісце, загальною площею 17,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов'язується прийняти вказане нерухоме майно і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці площею 0,4240 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1 (п.п.1.1-1.2 договору).
16 травня 2016 року позивач звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування паркомісця, до якого позивачем було додано копію документа, що посвідчує особу, копію правовстановлюючих документів на нерухоме майно - паркомісце, графічні матеріали, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, схему розміщення земельної ділянки.
Листом від 01 червня 2016 року №3566 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивача про відсутність правових підстав для включення вищезазначеного питання до проекту рішення міської ради, оскільки земельна ділянка, що пропонується до відведення, розташована на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, та статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішення з порушеного позивачем питання не приймалося на пленарному засіданні Чернігівської міської ради, що не відповідає вимогам ЗК України, що є безумовною підставою для зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування паркомісця та винести з цього питання мотивоване рішення.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 3 ст.123 ЗК України передбачено, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.
З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що чинним законодавством України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.
У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
В силу ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, приписами чинного законодавства передбачено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймають органи, визначені в ст.118 ЗК України. Розгляд клопотання зацікавленої особи у вирішенні зазначеного питання має прийматись у вигляді рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у його клопотанні від 16 травня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри та було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Оскільки наведене ОСОБА_2 у клопотанні від 16 травня 2016 року питання стосується регулювання земельних відносин, то воно мало бути вирішено виключно на пленарному засіданні Чернігівської міської ради, а тому посилання апелянта на правомірність розгляду клопотання позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» є безпідставним та порушує права та інтереси позивача, оскільки нормами чинного законодавства встановлено інший порядок реалізації громадянами України права набуття земельної ділянки, який має дотримуватися відповідачем.
Відповідачем всупереч наведеним нормам чинного законодавства України на пленарному засіданні Чернігівської міської ради рішення з порушеного позивачем питання не приймалося, чим порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядок розгляду клопотання позивача.
Посилання апелянта на те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача винести на розгляд сесії клопотання та прийняти за результатами розгляду відповідного рішення є формою втручання в дискреційні повноваження є необґрунтованим, оскільки наведені судом норми чинного законодавства України в імперативні формі встановлюють обов'язок Чернігівської міської ради розглядати відповідне клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою виключно на пленарному засіданні, за наслідком розгляду якого надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
Окрім того, з наявної в матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №57672326 вбачається, що власником нерухомого майна - паркомісця, загальною площею 17,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, форма власності - приватна, розмір частки - 1, а тому посилання апелянта на ненадходження до міської ради відповідного звернення ОСОБА_4, яку відповідач вважає співвласником, є безпідставним.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної відмови відповідача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та наявності підстав для зобов'язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця та прийняти відповідне мотивоване рішення.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 09 лютого 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.