Справа: № 693/1077/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шимчик Р.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
09 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця,-
У жовтні 2016 року, ОСОБА_2 звернулась до Жашківського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та з грудня 2010 р. отримує пенсію державного службовця. Пенсія призначена відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.
Розмір призначеної пенсії складає 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Позивачу призначена пенсія державного службовця за посадою голови Жашківської районної державної адміністрації. У зв'язку із зростанням з 01 грудня 2015 року заробітної плати працюючих державних службовців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 77, 14.06.2016 року позивачка з заявою звернулася до управління Пенсійного фонду України про проведення їй перерахунку пенсії та подала довідку № 392/01-10 від 14.06.2016 року про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
27.07.2016 року позивач отримала від управління ПФУ в Жашківському районі Черкаської області відмову у проведенні перерахунку пенсії.
Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні адмінстратиного позову.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду з грудня 2010 року, позивачу була призначена пенсія на підставі Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% заробітної плати за посадою голови районної державної адміністрації.
14.06.2016 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі із заявою про проведення перерахунку розміру пенсії, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 77 та від 09 грудня 2015 р. № 1013 з 01.12.2015 року, до якої додала довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям від 14.06.2016 року № 392/01-10.
27.07.2016 року позивач отримала відповідь з УПФ України в Жашківському районі № 3355/03-01, якою їй було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів звертає увагу на наступне.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до «Положення про Пенсійний фонд України», яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Тобто, до 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульовано зазначеними вище нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон), яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, яка набрала чинність з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01.05.2016 року Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII по-іншому врегульовано правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців.
Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, з 01.05.2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітнох плати працюючих державних службовців.
Аналогічної правової позиції викладено у постановах ВАСУ від 18.12.2015 р. по справі № К/800/37525/15, від 28.01.2016 Р. по справі № К/800/51159/15, від 22.08.2016 р. по справі № 636/1877/16-а, справа № 640/10320/16-а від 30.08.2016 р., справа № 642/4285/16-а від 13.09.2016р., справа 646/6836/16-а від 05.09.2016 р..
Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що порядок та умови визначення розміру заробітної плати для перерахунку пенсій державним службовцям визначались постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі по тексту Постанова № 865).
Згідно п. 4 Постанови № 865 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась виходячи з заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.
Відповідно до п. 5 Постанови № 865 перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.
Проте, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», до Постанови № 865 внесено зміни, а саме виключено пункт 4, та пункт 5, та викладено в новій редакції.
У зв'язку з внесеними змінами, на час звернення позивача до управління із заявою про перерахунок пенсії від 11.08.2016 року, Постанова № 865 не містила положень про порядок перерахунку пенсії державного службовця.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не досліджено зазначене вище питання, а також не взято до уваги, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII ( надалі - Закон № 76), згідно з пунктом 2 частини 11 якого текст статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723) викладений у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
У Прикінцевих положеннях Закону № 76 зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити, зокрема, прийняття нормативно - правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Таким чином з 01.01.2015 року законодавець не пов'язує виникнення права на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723, зі зростанням заробітної плати працюючих державних службовців.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пексійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, питання перерахунку пенсії управління зобов'язане вирішувати на підставі правових норм, що діють на чає звернення пенсіонера.
Посилання позивача на принцип дії норм права у часі є безпідставними, оскільки такий принцип застосовується до правовідносин, що виникли до набрання чинності конкретною нормою права. Зокрема, де вищезазначених змін у законодавстві виникло право позивача на пенсію, яке є незмінним.
Разом з тим, право на перерахунок пенсії у позивача могло виникнути лише після звернення з відповідною заявою до пенсійного органу, а таке звернення відбулось після зміни Постанови № 865, що призвело до певних правових наслідків.
Після виключення норм про перерахунок пенсії з тексту Постанови № 865, право на перерахунок раніше призначених пенсій припинилось.
Всупереч ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» Кабінетом Міністрів України не визначено порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям.
Таким чином, правові підстави, для вчинення дій з перерахунку такої пенсії відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон №76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст. 22 Конституції України, є помилковим.
Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано норми, відповідно до ячких позивач просить здійснити перерахунок.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на грудень 2010 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, зокрема станом на червень 2016 року, воно не регламентує ані права особи на перерахунок їй пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Відповідно до вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції досліджено всі обставини справі на підставі яких суд дійшов до правильного висновку, що дійсно на момент призначення позивачу пенсії державного службовця, тобто станом на грудень 2010 р., статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ було передбачено можливість перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і пунктом 4 Постанови № 865 передбачались умови такого перерахунку, але на момент збільшення розміру заробітної плати працюючого державного службовця за посадою, з якої позивач вийшла на пенсію, та на момент звернення позивача до відповідача від 14.06.2016 р. щодо перерахунку їй пенсії з цих підстав, законодавство змінилось,статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ було викладено в іншій редакції, яка не закріплює такого механізму підвищення пенсії і жодною постановою КМУ також не визначено, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані умов його здійснення.
Постановою КМУ від 09.12.2015 р. № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
З огляду на це, суд вважає, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок йому пенсії на підставі довідки від 14.06.2016 року № 392/01-10 про заробітну плату не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої нею довідки, а у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення їй пенсії, як вона просить у своєму адміністративному позові.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.