01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.
08 лютого 2017 року Справа № 754/11204/16-а
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення до відповідача, тобто з 15.12.2014 р.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 26.07.2016 р.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.11.1993 р. позивачу було присвоєно третій розряд машиніста.
23.05.2003 р. позивач була звільнена з вищезазначеної посади.
Професія машиніста потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній та машин віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Розділ ХХІІ Харчова промисловість п. 5 Тютюнове виробництво і виробництво відновленого тютюну код. 2240500а-14048 Списку № 2, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 р. № 162).
Пільговий стаж позивача за Списком № 2 за період з 11.11.1993 р. по 29.04.1999 р. складає 5 років 5 місяців 19 днів та підтверджений пільговими довідками, виданими ПрАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна».
Згідно наказу від 10.06.1996 р. № 148 по Українсько-німецькому АТ «Ремтсма-Київ» тютюнова фабрика» професія машиніста потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній та машин атестована та віднесена до робочих місць зі шкідливими умовами праці, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2.
15.12.2014 р. позивач звернулася до УПФУ в Дарницькому районі м. Києва із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 29.12.2014 р. № 7050/06 Управління відмовило їй у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутній стаж за Списком № 2, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах по досягненню 53 років.
25.02.2015 р. та 02.05.2015 р. позивач повторно звернулася до Управління із заявою про призначення пенсії та надала пільгову довідку і трудову книжку зі зміненими записами.
Листом від 04.06.2015 р. № 3427/06 УПФУ в Дарницькому районі м. Києва відмовило у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах.
26.07.2016 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із скаргою на дії відповідача.
23.08.2016 р. листом ГУ ПФУ в м. Києві № 16482/02/Б-1582 позивачу було надано відповідь про те, що Управління діяло в межах наданих йому повноважень.
Позивач, вважаючи, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні правові підстави для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку за п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначений постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 12 Закону № 1788-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент первинного звернення позивача до УПФУ в Дарницькому районі м. Києва, тобто 29.12.2014 р., було передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у зазначеній редакції визначено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
01.04.2015 р. редакція зазначеної статті Закону змінилася і пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ було регламентовано, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років (в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії).
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до п.п. 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 2.4. Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент первинного звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах було регламентовано право особи на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за наявності двох підстав: 1) не менше 5 років стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці (за Списком № 2); 2) досягнення віку, який з урахуванням пільгового стажу складатиме 55 років. Тобто, обчислення віку слід здійснювати, виходячи із загальної межі 55 років.
Колегія суддів встановила, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_3.
11.11.1993 р. позивачу було присвоєно третій розряд машиніста та призначено на посаду машиніста сигаретних машин сигаретного цеху.
03.02.1997 р. позивача переведено на посаду машиніста потоково-механізованих ліній та машин і переведено на посаду машиніста потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній та машин сигаретного цеху.
Атестація робочого місця позивача вперше була проведена 10.06.1996 р. на підставі наказу № 148, а вдруге - 29.04.1999 р. на підставі наказу № 113.
23.05.2003 р. позивача було звільнено із займаної посади.
У довідці ПрАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» від 01.10.2014 р. № 142/п зазначено, що трудовий стаж позивача на роботах зі шкідливими умовами праці становить 5 років 5 місяців і 19 днів.
На моменту звернення до УПФУ вперше, тобто 15.12.2014 р., позивачу виповнилося повних 53 роки.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача пільгового стажу 5 років 5 місяців і 19 днів на роботах за Списком № 2, що відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ надає їй право на зменшення пенсійного віку на 2 років 7,5 місяців і 9,5 днів, і станом на момент первинного звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивач досягла віку, який у сукупності з вказаною пільгою досягає загальної межі (55 років), регламентованої законодавством, чинним на той час.
Отже, станом на 15.12.2014 р. позивач набула право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній на вказану дату, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Доводи апелянта про те, що позивач не оскаржила відмову у призначенні їй пенсії від 29.12.2014 р., а натомість звернулася з новою заявою у лютому 2015 року, коли законодавством змінилося і пенсійний вік було збільшено, а також його посилання на те, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги з 26.07.2016 р., тобто з дати звернення позивача до ГУ ПФУ в м. Києві, і не врахував, що після отримання позивачем відмови від апелянта у призначенні пенсії - 02.05.2015 р. минуло більше, ніж шість місяців, що на його думку, вказує на пропуск нею строку звернення до суду з даною позовною заявою, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, у відповідності до змісту положень ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, ст. 83 Закону № 1788-XII та Порядку № 22-1, подання особою, яка звертається за призначенням пенсії, додаткових документів, підтверджуючих відповідні відомості, упродовж трьох місяців з дня отримання рішення органу ПФУ зумовлює виникнення в неї права на призначення такої пенсії з дати первісного звернення.
Таким чином, спірні правовідносини виникли між позивачем і відповідачем з 15.12.2014 р. і тривали як при її повторному зверненні до УПФУ із заявою та відповідними документами для призначення пільгової пенсії 25.02.2015 р., так і при оскарженні рішення апелянта до вищестоящого органу - ГУ ПФУ у м. Києві та зверненні до суду з даною позовною заявою.
При цьому, частиною 4 статті 99 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У п.п. 2, 3 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженим постановою Правління ПФУ 12.10.2007 N 18-6, закріплено, що в разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.
Отже, законодавством регламентовано право позивача на досудове адміністративне оскарження рішення відповідача до вищого органу ПФУ, тобто до ГУ ПФУ у м. Києві, яким вона і скористалася 26.07.2016 р., звернувшись з відповідною скаргою /Т.1 а.с.14-15/.
23.08.2016 р. ГУ ПФУ у м. Києві листом № 16482/02/Б-1582 було надано відповідь на зазначену скаргу позивача /Т.1 а.с.16/.
08.09.2016 р. позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом /Т.1 а.с.2/.
Таким чином, позивачем дотримано строк звернення до суду, визначений ч. 4 ст. 99 КАС України, а отже підстави для залишення її позовної заяви без розгляду, на які посилається апелянт, відсутні.
При цьому, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову не з дати первинного звернення позивача до територіального органу ПФУ (15.12.2014 р.), а з дати звернення її зі скаргою до ГУ ПФУ у м. Києві (26.07.2016 р.), оскільки позивачем за її власним волевиявленням було обрано саме такий спосіб захисту порушеного права.
Доводи апелянта про те, що в п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, яка діяла на момент повторного звернення позивача до органів ПФУ із заявою про призначення пільгової пенсії, було посилання на ст. 26 Закону № 1058-IV, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку право на пільгову пенсію у позивача виникло при первинному зверненні до територіального органу ПФУ, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на той час.
Посилання апелянта на те, що позивач лише майже через рік скористалася своїм правом на оскарження відмови територіального органу ПФУ до ГУ ПФУ в м. Києві, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не спростовують факту порушення апелянтом права позивача на пільгову пенсію і лише вказують на те, що до звернення до суду з даним адміністративним позовом, вона скористалася досудовим адміністративним порядком оскарження рішення відповідача, що не суперечить одне одному.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в даному випадку апелянтом не спростовано правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та ухвалено рішення, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 08 лютого 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.