Справа: № 826/2961/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
07 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у м. Києві, апеляційної атестаційної комісії північного регіону, третя особа - професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, -
У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Відповідач-1, ГУ НП у м. Києві) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 26.01.2016 року №51 о/с в частині звільнення Позивача з 27.01.2016 року зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у м. Києві, оформлене протоколом від 24.12.2015 року №24/12/15/3-1 щодо визнання ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;
- поновити Позивача на службі в поліції на посаді майора поліції, інспектором відділу поліції №2 Шевченківського управління поліції.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи професійну спілку атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - Третя особа, Профспілка атестованих працівників).
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 року залучено до участі у справі в якості відповідачів - атестаційну комісію №3 Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Відповідач-2, Атестаційна комісія №3), апеляційну атестаційну комісію північного регіону (далі - Відповідач-3 Апеляційна атестаційна комісія).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами було проведено атестацію Позивача без належних на те правових підстав. Водночас, на переконання суду, оскільки матеріалами справи підтверджується низький та недостатній рівень знань законодавчої бази та загальних здібностей і навичок ОСОБА_2, підстави для поновлення останнього на роботі відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на неврахування судом ряду фактичних обставин, а саме: відсутність правових підстав для проведення атестації Позивача, неврахування Відповідачами всіх документів при прийнятті рішення про невідповідність Позивача займаній посаді, неможливості проведення атестації ОСОБА_2 як особи, яка працює менше одного року.
У судовому засіданні представник Апелянта та Позивач доводи апеляційної скарги підтримали та просили її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.
Представник Відповідача-1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Третя особа проти задоволення апеляційної скарги Позивача не заперечувала.
Відповідачі -2 та -3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту трудової книжки від 25.07.1992 року серії НОМЕР_1 (а.с. 48-50), послужного списку (а.с. 95-99), ОСОБА_2 з 31.10.1996 року проходить службу в органах внутрішніх справ.
З 05.08.2015 року Позивач працював на посаді дільничного інспектора міліції 7-ого відділу міцелії (з обслуговування центральної частини міста) сектору дільничних інспекторів міліції 2-го відділу міліції (з обслуговування мікрорайону «Сирець») Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Згідно п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та пп. «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, відомства (організації) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнений в запас Збройних Сил України, 06.11.2015 року згідно наказу ГУ МВС України у м. Києві від 06.11.2015 року №1017 о/с.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 07.11.2015 року №63 о/с Позивача призначено на посаду інспектора відділу поліції №2 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві (а.с. 8).
Наказом ГУ НП у м. Києві від 01.12.2015 року №7 (а.с. 89) було створено атестаційні комісії ГУ НП у м. Києві №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 затверджено персональний склад атестаційний комісій (а.с. 90-92).
Позивач пройшов атестаційне тестування, за наслідками якого отримав 12 бали з 60 за тестування загальних навичок та 23 з 60 балів за професійне тестування, що зафіксовано в атестаційному листі від 24.12.2015 року (а.с. 112). Згідно висновку Атестаційної комісії № 3 ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічний висновок наведений в протоколі засідання Атестаційної комісії № 3 № 24/12/15/3-1 від 24.12.2015 року (а.с. 82). Під час засідання атестаційної комісії було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.
Висновок Атестаційної комісії № 3 було оскаржено Позивачем до Апеляційної атестаційної комісії (а.с. 84-86). Зі змісту протоколу засідання Відповідача-3 № 15/01/16-03 від 15.01.2016 року (а.с. 87) вбачається, що Апеляційною атестаційною комісією вивчено скаргу та матеріали поліцейського ОСОБА_2 та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подана скарга розгляду не підлягає.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 26.01.2016 року № 51 о/с майора поліції ОСОБА_2, інспектора відділу поліції №2 Шевченківського управління поліції, згідно п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 27.01.2016 року (а.с. 20). Підставою для звільнення визначено атестаційний лист ОСОБА_2 з висновком атестаційної комісії від 24.12.2016 року.
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 57 та п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», а також затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки допущення з боку Відповідачів процедурних порушень не спростовує висновків останніх про невідповідність Позивача займаній посаді.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон).
Пунктом 9 вказаного розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Отже, вказаний пункт не передбачає процедури атестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності їх посаді, ні під час прийняття їх на службу в поліцію, ні в подальшому після прийняття на службу.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведеним положенням Закону повністю відповідає п. 3 розділу І затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція №1465).
Вказаний перелік є вичерпним.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 57 вказаного Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Приписи ч. ч. 3-5 ст. 57 Закону визначають, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції №1465, остання розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Як вже було зазначено раніше, згідно п. 3 розділу І Інструкції №1465 атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Судовою колегією враховується, що ні зі змісту наказу ГУ НП у м. Києві від 01.12.2015 року №7, ні з атестаційного листа неможливо встановити, на якій саме підставі Відповідачем-1 було прийнято рішення про проведення атестування Позивача. На вказані обставини обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, проте не врахував, що відсутність правових підстав для проведення атестування працівника поліції нівелює всі правові наслідки такого заходу, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, що наведені процедурні порушення не породжують жодних юридичних фактів у межах спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, не набувши право на проведення атестації ОСОБА_2, Атестаційна комісія №3 як і ГУ НП у м. Києві не мали необхідних повноважень на ухвалення жодних рішень за її результатами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону суперечить вимогам останнього, внаслідок чого атестація Позивача проведена безпідставно та протиправно.
Відповідно до п. 16 розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
З наведеного випливає, що при прийнятті рішень стосовно поліцейських атестаційні комісії повинні враховувати визначені у п. 16 розділу ІV Інструкції №1465 як кожний окремо, так і в цілому.
У контексті наведеного судом першої інстанції не було враховано, що атестаційний лист від 24.12.2015 року не містить негативної інформації стосовно Позивача, навпаки останній характеризується лише позитивно й у висновку прямого керівника зазначено, що ОСОБА_2 відповідає займаній посаді (а.с. 9-10).
Крім того, виходячи зі змісту та мети атестування, атестаційна комісія під час співбесіди повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського відповідно до обов'язків, що на нього покладені (покладаються), його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 розділу ІV Інструкції №1465.
З матеріалів справи вбачається, що документи, які були подані на розгляд Атестаційної комісії №3, не містили відомостей, які б свідчили про неналежне виконання Позивачем своїх службових обов'язків в органах Національної поліції (а до цього - в органах внутрішніх справ), вказували на його службову невідповідність, підстав для застосування обмежень, передбачених Законом України «Про очищення влади» та необхідність звільнення з органів Національної поліції.
Твердження суду першої інстанції про те, що згідно інформаційної довідки (а.с. 114) відносно Позивача проводилося 17 службових розслідувань, а підсумкові заліки зі службової підготовки за 2014-2015 навчальні роки ОСОБА_2 не складено, що свідчить про обґрунтованість позиції Відповідача-1 про наявність підстав для звільнення Позивача із займаної посади, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.
Відповідно до п. 7.7 - 7.8 затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 року № 318 Положення з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Положення №318), яке було чинне у період 2014 - 2015 років, щодо працівників, які не брали участь у підсумковій перевірці без поважної причини або повторно отримали оцінку «незадовільно» з одного з видів службової підготовки, в установленому порядку проводиться службова перевірка, за результатами якої приймається рішення щодо вжиття до них заходів дисциплінарного впливу.
Результати перевірок професійної підготовки особового складу виносяться для обговорення на засіданнях колегій, атестаційних комісій, оперативних нарадах керівництва МВС України, ГУМВС, УМВС та ВНЗ МВС України.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, якими підтверджується неучасть Позивача у підсумковій перевірці без поважної причини та проведення службової перевірки за наслідками такого факту.
Крім того, викладені в інформаційній довідці дані щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності 17 разів не можуть братися до уваги при оцінюванні Позивача, оскільки згідно ч. 6 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України або минув рік з дня накладення дисциплінарного стягнення.
Крім іншого, у пункті 9 висновків затвердженого постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації зазначено, що необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли:
- відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази;
- рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді;
- негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів;
- набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без зважання на решту доказів;
- дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів.
Разом з тим, ні зі змісту викладеного в атестаційному листі рішення, ні з протоколу Атестаційної комісії №3 не вбачається надання Відповідача-2 оцінки всім поданим доказам та матеріалів, а також перевірки відповідності Позивача всім без виключення критеріям, визначеним у п. 16 розділу IV Інструкції №1465. Водночас, наведені обставини були помилково не враховані судом першої інстанції, який при вирішенні питання про обґрунтованість рішення Атестаційної комісії №5 обмежився висновком про ненабрання Позивачем необхідної кількості балів та не складання останнім підсумкових заліків зі службової підготовки за 2014-2015 роки як безумовні підстави для визнання останнього таким, що не відповідає займаній посаді.
З огляду на викладене, судова колегія вважає передчасним твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про необґрунтованість позовних вимог до Відповідача-2 з огляду на безпідставність проведення атестації Позивача та невідповідність висновку (рішення) Атестаційної комісії №3 стосовно ОСОБА_2 критеріям, передбаченим п. 16 розділу IV Інструкції №1465.
При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Одночасно судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що при звільненні Позивача за відсутності правових підстав для проведення атестації, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу, особливо такого крайнього заходу як звільнення з органів Національної поліції.
Враховуючи наведене, та зважаючи на те, що оскаржуваний наказ ГУ НП у м. Києві від 26.01.2016 року №51 о/с було прийнято на підставі атестаційного листа ОСОБА_2 з висновком атестаційної комісії від 24.12.2015 року, судова колегія приходить до висновку про необхідність його скасування як такого, що прийнятий без дотримання вимог чинного законодавства.
Крім того, судовою колегією враховується, що згідно наявних у матеріалах справи копій журналу виходу на роботу ВДІП Шевченківського УП за січень 2016 року та лютий 2016 року (а.с. 15-16), а також розстановки нарядів на 01.02.2016 року (а.с. 17-18), Позивач у період з 27.01.2016 року по 15.02.2016 року виходив на роботу, отримував табельну зброю у складі основної слідчо-оперативної групи. Тобто, продовжував виконувати передбачені чинним законодавством обов'язки.
Вирішуючи питання щодо поновлення Позивача на посаді, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Судом апеляційної інстанції враховується, що Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання поновлення на роботі на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не врегульовано дане питання й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах Національної поліції.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.
Відтак, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон. Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Щодо решти доводів Апелянта, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду - скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254, 256 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у м. Києві, апеляційної атестаційної комісії північного регіону, третя особа - професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо ОСОБА_2, оформлене протоколом від 24 грудня 2015 року №24/12/15/3-1.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 січня 2016 року №51 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах поліції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
Поновити майора поліції ОСОБА_2 на раніше займаній посаді інспектора відділу поліції №2 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з моменту звільнення.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.