Головуючий у 1 інстанції - Аксьоненко В.І.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
08 лютого 2017 року справа №221/1936/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
ОСОБА_2
при секретарі судового засідання Терзі Д.А.
за участю сторін по справі:
позивач: не з'явився
відповідач: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі №221/1936/16-а (головуючий І інстанції Аксьоненко В.І.) за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, третя особа - ПрПТ «ММК імені ОСОБА_4» про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання незаконною відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; скасування рішення №2372 від 14.03.2016 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання призначити пенсію відповідно до вимог п. «в» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.07.2015 року.
Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано незаконною відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; скасовано рішення №2372 від 14.03.2016 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано призначити пенсію відповідно до вимог пункту «в» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.07.2016 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю документів на підтвердження необхідного пільгового стажу роботи трактористом-машиністом. Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що у відповідності до п.20 Порядку №637 позивачем не було надано уточнюючу довідку для підтвердження спеціального стажу.
Позивач у судове засідання не прибув, був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 22.09.2015 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.«в» ч.1 ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням №2372 від 14.03.2016 року відповідачем було відмовлено в призначенні позивачеві пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу . У рішенні зазначено, що спеціальний стаж позивача, який документально підтверджений, складає 15 років 4 місяці 25 днів, що не визначає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
До пільгового стажу позивача не було зараховано період роботи на посаді тракториста в радгоспі «Павлопольський» за період з 04.01.1982р. по 18.02.1990р.
За приписами п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктами 1, 2 якого встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 наведеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Постановою Кабінету Міністрів України N 1028 від 09.12.2015 пункт 20 наведеного Порядку доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З трудової книжки позивача вбачається, що він з 04.01.1982р. по 19.02.1990р. (8 років 1 місяць та 15 днів) працював у радгоспі «Павлопільський» трактористом.
Архівною довідкою від 16.10.2015р. №224 підтверджено, що у частково отриманих на зберігання документів з радгоспу "Павлопольский" Донецького виробничого об'єднання овочівницьких радгоспів с. Заможне Тельмановського району Донецької області, а саме "Особові картки" дійсно значиться ОСОБА_6. Копія долученої до матеріалів справи особливої картки містить в собі відомості щодо роботи позивача трактористом у період роботи з 01.04.1982 року по 19.02.1990 року.
В архівній довідці від 16.10.2015р.№225 зазначено, що довідкою №142/150 від 5.06.2012р., виданою адміністрацією агроцеху №2 «ММК «Ім.Ілліча», підтверджується факт відсутності документів, що не збереглися внаслідок пожежі в лютому 1993 року центральної контори радгоспу "Павлопольский".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 декабря 1996 р. по справі «Лоизиду против Турции» дійшов такого висновку: «Суд ограничивается приведенным выше заключением и не считает желательным, ни тем более необходимым, в данной ситуации высказывать общетеоретические суждения о законности законодательных и административных актов ТРСК. Тем не менее Суд отмечает, что при аналогичных обстоятельствах международное право признает законность некоторых юридических договоренностей и действий, например регистрации рождения, смерти и брака, "последствия которых могут игнорироваться лишь в ущерб жителям той или иной территории".
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги ті обставини, що факт роботи позивача трактористом у радгоспі «Павлопільський» в період з 04.01.1982р. по 19.02.1990р підтверджено записами в трудовій книжці, а також поясненнями свідків, допитаних судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі №221/1936/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 08 вересня 2016 року у справі №221/1936/16-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 лютого 2017 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 09 лютого 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Блохін А.А.
ОСОБА_2