Справа: № 826/10037/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
31 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «ВОСТОК» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0000431405, видане Міжрегіональним Головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом великих платників.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2016 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи співробітниками ГУ ДФС у Львівській області проведена фактична перевірка АЗС з магазином, які розташовані за адресою: урочище Трикутник,1, с. Тростянець, Миколаївський район, Львівська область та належить ТОВ «ВОСТОК».
За результатами перевірки складено акт від 18.04.2016 №0044/28-10/14-05-05/24812228 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно (не у день одержання готівкових коштів) оприбутковано готівкові кошти на суму 4 195, 71 грн. (11.03.2016 не здійснено облік готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в розділі 2 КОРО «на підставі фіскального звітного чеку РРО від 11.03.2016 № 496 на суму 4 195,71 грн.)
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0000431405, яким встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 (зі змінами та доповненнями) та на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами і доповненнями) застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 978, 55 грн.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є неправомірним, а тому звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена указом Президента України № 436/95, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з книги обліку розрахункових операцій №3000085476 р/3, позивачем до неї роздруковано та підклеєно фіскальні звітні Z-чеки за 11.03.2016 на суму 4 195,71 грн.
Згідно з пунктом 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Абзацом четвертим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином, пунктом 3 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлена відповідальність за невикористання суб'єктом підприємницької діяльності книги обліку розрахункових операцій саме при здійсненні розрахункових операцій, тобто при прийманні від покупця готівкових коштів або їх видачі останньому.
У той же час підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного у цій справі рішення було, зокрема, порушення позивачем встановленого Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) порядку оприбуткування готівки після здійснення вищезгаданих розрахункових операцій із застосуванням РРО.
Так, за правилами пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац перший), при цьому у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги) (абзац третій зазначеного пункту Положення № 637).
Абзацом третім частини першої статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 08.06.1995 та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Наведене вище дає підстави дійти висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме вищевказаним Указом Президента України № 436/95.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-3680а15.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з книги ОРО готівкові кошти за робочий день 11.03.2016 в сумі 4 195, 71 грн. оприбутковано позивачем 12.03.2016 (не у день одержання готівкових коштів), що свідчить про порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 та правомірність застосування до нього відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 1 Указу Президента України №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995.
Разом із цим, колегія суддів не бере до уваги копію КОРО, надану позивачем, оскільки відповідний запис в ній було вчинено останнім після проведення фактичної перевірки та встановлення порушення (Зазначені обставини підтверджуються пояснювальною запискою начальника зміни АЗС 1700710 ОСОБА_2 від 13.04.2016 (стор. 24 том І)).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу великих платників від 26.04.2016 №0000431405 є обґрунтованим та правомірним, оскільки винесене з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2017.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.