Справа № 649/869/16-ц
Провадження № 2/649/22/17
03 лютого 2017 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Соловйова В.В.
секретаря судового засідання Шишка Н.М.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника прокуратури Херсонської області ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та прокуратури Херсонської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування, прокуратури,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування, прокуратури, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 26.07.2003 року по 2012 рік він перебував на різних посадах починаючи від слідчого Новокаховського відділення MB УМВС України в Херсонській області до начальника відділенні карного розшуку Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області та за час роботи в УМВС України в Херсонській області неодноразово заохочувався за добросовісне і сумлінне виконання службових обов'язків, за розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів. 18.06.2012 року прокуратура Херсонської області пред'явила йому і ще трьом оперуповноваженим карного розшуку обвинувачення у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів при здійсненні оперативно-розшукових заходів під час розслідування розбійного нападу і вбивства ОСОБА_4 Так, його обвинувачували: у вчиненні 03.04.2006 року катування відносно неповнолітнього ОСОБА_5 - ч. 2 ст. 127 КК України; зловживання владою 08.06.2006 року відносно ОСОБА_6 - ч. 3 ст. 364 КК України; підробка 08.06.2006 року протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 - за ч. 1 ст. 366 КК України; катування 11.06.2006 року відносно ОСОБА_6 - ч. 2 ст. 127 КК України; катування 02.08.2006 року відносно неповнолітнього ОСОБА_5 - ч. 2 ст. 127 КК України; катування 05.08.2006 року відносно неповнолітнього ОСОБА_7 - ч. 2 ст. 127 КК України; катування 07.08.2006 року відносно неповнолітнього ОСОБА_8 - ч. 2 ст. 127 КК України; катування у період з 16.05.2006 по 19.05.2006 року відносно ОСОБА_9 - ч. 2 ст. 127 КК України; катування у період з 08.08.2006 по 22.08.2006 року відносно ОСОБА_9 - ч. 2 ст. 127 КК України; катування 02.08.2006 року відносно неповнолітнього ОСОБА_10 - за ч. 2 ст. 127 КК України; катування наприкінці серпня 2006 року відносно ОСОБА_11 - за ч. 2 ст. 127 КК України. 18.06.2016 року у відношенні нього було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а 21.06.2012 року його відсторонено від посади і до самого звільнення з органів внутрішніх справ (реформування у національну поліцію) він так і не був поновлений. Позивач зазначив, що 22.08.2012 року кримінальна справа відносно нього та інших працівників міліції була направлена до Бериславського районного суду Херсонської області, який 20.12.2013 року, проголосив вирок та визнав його винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 127 ч. 2, 364 ч. 3, 366 ч. 1 КК України та призначив остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного майна та з позбавленням спеціального звання - старший лейтенант міліції. Але вказаний вирок ним було оскаржено та 23.12.2014 року Апеляційний суд Херсонської області розглянувши усі апеляційні скарги скасував вирок Бериславського районного суду, а справу повернув прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування. 10.12.2015 року прокуратурою Херсонської області кримінальне провадження №42015230000000015 від 30.01.2015 було закрито у зв»язку з відсутності події злочинів. Крім того, позивач зазначив, що наприкінці 2011 року початку 2012 років у пресі почались публікації щодо незаконного перебування під вартою ОСОБА_9, ОСОБА_5, братів ОСОБА_8 за злочин якого вони не скоювали. Це набуло такого широкого резонансу, що до Великолепетиського райвідділу міліції майже щодня приїжджали журналісти, які намагались щось відшукати саме у райвідділу міліції. У 2011-12 роках він виконував обов'язки начальника сектору кримінального розшуку і усім перевіряючим він надавав свідчення, що кримінальний розшук Великолепетиського райвідділу міліції не приймав участі у розкритті зазначеного злочину. Розслідуванням займалась прокуратура, так як цей вид злочину у 2006 році відносився до підслідності слідчих прокуратури, оперативну допомогу здійснювало управління карного розшуку до діяльності якого вони не мали ніякого відношення. Він увесь час наполягав що ні яких злочинів не вчиняв, нікого не бив, і навіть не опитував. Також зазначив, що він народився і виріс в смт. Велика Лепетиха де проживають його батьки та інша рідня. Селище маленьке та всі про всіх все знають. Після численних публікацій у пресі де чомусь в усіх гріхах звинуватили працівників міліції і саме його, так як хоча і не називали прізвища, але називали посаду яку займав саме він, і після вказаного він перестав нормально спати, у нього погіршилось здоров'я і у цей період він неодноразово потрапляв до лікарні саме через погіршенням роботи серця. Співробітники міліції з якими він працював у райвідділі почали його цуратися та уникати спілкування. Все почалось на початку 2012 року, а після пред'явлення обвинувачення у червні 2012 року з ним взагалі навіть стояти боялись, крім того, після пред'явлення обвинувачення його відсторонили від посади. Після відсторонення від, посади йому перестали сплачувати посадовий оклад, а залишиш лише оплату за звання і відсоток від оплати за звання. Його разом із сім»єю залишили без засобів для існування. Як працівник міліції він не мав права десь підробляти, тому він, двоє його дітей, ще двоє прийомних дітей та дружина залишились без засобів існування. За час коли він перебував під слідством та судом він зазнав таких моральних страждань що до сьогодні не може відновити нормальне існування сім'ї. Я залишився з сім'єю без засобів для існування, голодували, в нього не було коштів придбати саме необхідне це одяг та їжу. Йому постійно доводилося докладати зусиль для налагодження свого побуту в умовах, коли він реально був позбавлений права на працю і заробляти своєю працею. Відділ внутрішньої безпеки МВС створив такі умови, що він залишився один, ніхто з його колишніх товаришів по службі не бажав з ним працювати так як боялись що у них також будуть неприємності. Він не мав права підробляти, не мав права виїжджати за межі смт. Велика Лепетиха, крім як на виклики суду або органу досудового розслідування. Крім того його не взяли до «Нової поліції», так як йому пред'явлено було обвинувачення у тяжких злочинах і він був відсторонений від посади. Позивач зазначив, що він є за фахом юрист, але після вказаних подій він не може знайти роботу за фахом, його ділова репутація зазнала таких втрат, що він поки що не може відновити її. Його рідня також страждала і це ще більше пригнічувало його стан. Чотири роки він жив у стані правової невизначеності, коли прокуратура Херсонської області пред'явила обвинувачення, а Бериславський районний суд оголосив вирок і реальне позбавлення волі. Всі ці обставини сказались на його здоров'ї. Він одноразово потрапляв до лікарні з гіпертонічною кризою, але у нього не було коштів на лікування. Вважає, що вказаними діями органів досудового розслідування та прокуратури йому заподіяно моральні страждання, які він отримував на протязі більше чотирьох років, а тому моральну шкоду він оцінює у 1500000 гривень. Позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду заподіяну внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду на його користь у сумі 1500000 гривень.
22.12.2016 року прокуратура Херсонської області надала до суду заперечення у якому зазначила, що прокуратура області погоджується з тим, що у позивача виникло право ставити питання про відшкодування моральної шкоди на підставі Закону. Водночас відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою маються на увазі втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках тощо. ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували необхідність відшкодування йому моральної шкоди саме у розмірі 1,5 млн. грн. та не зазначено з яких розрахунків він при цьому виходив. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Позивач вказує на погіршення стану здоров'я внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, однак належних доказів на підтвердження цього не надано, не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням та діями органу досудового розслідування і суду. Також, в обґрунтування розміру моральної шкоди позивач окремою підставою зазначає про відсторонення від посади, внаслідок чого ним втрачено заробіток. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження того, що за час відсторонення від посади у зв'язку з досудовим розслідуванням, він не отримував заробітну плату та її розмір. Зазначене суттєво впливає на розмір відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно зі ст. ст. 3, 4, 12 Закону розмір втраченого заробітку, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Тобто, Законом передбачений спеціальний порядок відшкодування втраченого заробітку, який відрізняється від порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Разом з цим, позивач до прокуратури чи суду не звертався за проведенням розрахунку і здійснення виплати. Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Позивач перебував під слідством і судом з 18.06.2012 по 10.12.2015, тому враховуючи засади розумності та справедливості, як того вимагає ч. 3 ст. 23 ЦК України, на його користь підлягає відшкодуванню моральна шкода, виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. У судову засіданні позивач позов підтримав та просить суд його задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, вважає його обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_12 Херсонської області - ОСОБА_13 позов визнала частково, та підтримала раніше подане заперечення. Вважає, що на користь позивача ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місця перебування під слідством та судом.
Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з»явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від: 15.12.2016 року; 22.12.2016 року; 13.01.2017 року та від 23.01.2017 року.
Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 18.06.2012 року старшим слідчим прокуратури Херсонської області ОСОБА_14 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 127 КК України, що підтверджується постановою про притягнення як обвинуваченого від 18.06.2012 року (а.с.).
Крім того, 18.06.2012 року стосовно ОСОБА_1 прокуратурою Херсонської області обрано запобіжний у вигляді підписки про невиїзд, що підтверджується постановою про обрання запобіжного заходу від 18.06.2012 року та самою підпискою про невиїзд підозрюваного (обвинуваченого) від 20.06.2012 року (а.с.).
21.06.2012 року ОСОБА_1 відсторонено від посади оперуповноваженого карного розшуку Верхньорогачицького селищного відділення Великолепетиського районного відділу (з обслуговування Великолепетиського та Верхньорогачицького районів) УМВС України в Херсонській області, що підтверджується постановою про відсторонення обвинуваченого від посади від 21.06.2012 року, а також витягом з наказу УМВС України в Херсонській області від 27.06.2012 року(а.с.).
Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 20.12.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією усього належного йому майна, з позбавленням спеціального звання - старший лейтенант міліції.
Апеляційним судом Херсонської області 23.12.2014 року вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 20.12.2013 скасовано, а справу повернуто прокурору для здійснення додаткового розслідування.
Так, 10.12.2015 року прокуратурою Херсонської області кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю події злочинів.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції Закону №4652-VI від 13.04.2012 року) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Як свідчать матеріали справи, позивач перебував під слідством та судом у період з 18 червня 2012 року (з часу пред»явлення йому обвинувачення) по 10 грудня 2015 року (винесення постанови про закриття кримінального провадження), всього 53 місяці 22 дня.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Таким чином незаконне пред»явлення обвинувачення, незаконне застосування запобіжного заходу, незаконне відсторонення від роботи (посади) та незаконне засудження, свідчить про порушення прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди, яка відповідно до Закону провадиться за рахунок коштів Державного бюджету, і з вказаними обставинами погодився представник прокуратури Херсонської області, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п. 9 вказаної вище постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За вищевказаних обставин суд вважає, що позивач надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. Але, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину його переживань, яких він зазнав у зв»язку з незаконним пред»явленням обвинувачення, застосуванням запобіжного заходу, відсторонення від роботи (посади) та незаконним засудженням, вимушені зміни у житті у зв»язку з цим, та позбавлення позивача можливостей у повному обсязі реалізувати ним свої звички і бажання, зниження авторитету в суспільстві, погіршенні стосунків з оточуючими, що в сукупності, спричинило йому глибокі моральні страждання, заплямували як його репутацію, так і репутацію членів його сім'ї, а також те, що у період перебування позивача під слідством та судом у нього суттєво погіршився стан здоров»я та він неодноразово звертався за медичною допомогою, що підтверджується: довідкою КП «Великолепетиська центральна районна лікарня» від 03.01.2017 року за № 1/01-09; довідкою КП «Великолепетиський центр первинної медико-санаторної допомоги» від 05.01.2017 року за №09/17, та оглянутими у судовому засіданні: медичною карткою стаціонарного хворого №1170 від 06.06.2012 року; медичною карткою стаціонарного хворого №1427 від 08.08.2014 року; медичною карткою стаціонарного хворого №784 від 04.03.2015 року та медичною карткою стаціонарного хворого №1761 від 10.11.2015 року, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 750000 гривень 00 копійок.
Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845(у редакції постанови КМ України від 30.01.2013 року № 45), у якій визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
Тому грошові кошти у розмірі 750000 грн. 00 коп. підлягають до стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача на відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст.ст. 23, 1176 ЦК України, ст. 13 Закону України №266/94-ВР, вважає необхідним стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 750000 гривень 00 копійки.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки сторони звільненні від сплати судових витрат.
На підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 13 Закону України №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції Закону №4652-VI від 13.04.2012 року), п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, постанови Верховного Суду України у справі №6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, статті 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (у редакції від 30.01.2013 року № 45), керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та прокуратури Херсонської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування, прокуратури задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 750000 (сімсот п"ятдесят тисяч) гривень 00 копійки.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Великолепетиський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Суддя В.В. Соловйов
Секретар с/з ОСОБА_15