Справа № 515/2072/13-к
Провадження № 1-кп/515/925/14
Татарбунарський районний суд Одеської області
Іменем України
03 липня 2014 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
законного представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Татарбунари Одеської області, українця, громадянина України, безпартійного, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, невійськовозобов'язаного, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 28.05.2013 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,
20.06.2013 року приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи біля каналу зрошувальної системи, що іде від озера “Сасик”, розташованого на відстані 400 м від с. Зарічне Татарбунарського району Одеської області, при раптово виниклому умислі, направленому на викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 знаходилась у воді та не могла бачити протиправність його дій та перешкодити їх здійсненню, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки “Samsung S5250”, вартість якого згідно висновку експерта-товарознавця №49 від 19.07.2013 року склала 791 грн.28 коп., а також електронний чіп активації мобільного зв'язку мережі “Київстар”, вартістю 10 грн., а всього викрав майна на загальну суму 801 грн.28 коп. З викраденим з місця злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки у вищевказаному розмірі.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не визнав. В подальшому, після допиту потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 , винним себе у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, пояснивши суду про обставини викладені вище. Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні доведена повністю та підтверджується, крім його пояснень, поясненнями потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 , допитаних в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 20.06.2013 року, приблизно о 12:00 год., вона разом зі своєю подружкою ОСОБА_9 пішли купатися на канал, який розташований неподалік від с.Зарічне Татарбунарського району Одеської області. Прийшовши до каналу о 13:00 год., вони залишили свої речі під мостом з лівого боку каналу, в тому числі і мобільний телефон марки “Samsung S5250”. Купаючись вона побачила, як на автомобілі марки “Таврія”, білого кольору приїхало троє хлопців, яких вона неодноразово бачила на каналі та які часто підвозили її з каналу додому в м.Татарбунари. Серед них був і обвинувачений ОСОБА_5 . Хлопці купалися в каналі неподалік від них. Після того як хлопці поїхали, вона виявила пропажу свого телефону марки “Samsung S5250”, який перед тим як купатися сховала серед речей у пакеті. Її подруга ОСОБА_10 розповіла, що знаходячись у воді вона бачила, що хлопці які приїхали також купатися, почали один в одного кидатися болотом. ОСОБА_11 , втікаючи від своїх друзів, попрямував у напрямку їхніх речей та вона бачила як він деякий час знаходився біля них. Згодом їй стало відомо, що дійсно телефон був викрадений обвинуваченим, у якого ще до звернення із заявою до правоохоронних органів, її мати та тітка просили повернути зазначений телефон, але той не признавав, що телефон в нього. Потерпіла стверджувала, що телефон був зхований у пакет та у речі на покривалі. Крім вищевказаних хлопців біля них нікого не було. Вона постійно наглядала за речами та сторонніх осіб не бачила.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 20.06.2013 року, вона разом зі своєю подругою ОСОБА_12 пішли купатися на канал, який розташований неподалік від с.Зарічне Татарбунарського району Одеської області. Прийшовши до каналу вони, залишивши свої речі під мостом, з лівого боку каналу, пішли купатися. Свідок зауважила, що мобільний телефон марки “Samsung S5250”, який належав потерпілій ОСОБА_6 , нею ж був поміщений у пакет серед речей на покривалі. Купаючись з ОСОБА_13 в каналі, вони побачили, що на автомобілі марки “Таврія”, білого кольору приїхало троє хлопців, яких вона неодноразово бачила на каналі. Серед них був і обвинувачений ОСОБА_5 . Хлопці купалися в каналі неподалік від них. Через деякий час ОСОБА_13 вийшла з води та піднялась на міст, щоб висохнути, а свідок в цей час знаходилась у каналі поблизу хлопців. Приблизно о 15:00 год. хлопці поїхали. Через деякий час, вони теж почали збиратися додому. ОСОБА_13 почала шукати свій мобільний телефон. У цей час свідок згадала, що коли ОСОБА_13 була на мосту, вона, знаходячись у воді, побачила що вищезгадані хлопці почали один в одного кидатися болотом. ОСОБА_11 втікаючи від своїх друзів, попрямував у напрямку їх речей, та вона бачила, як він деякий час знаходився біля них. Вона в ОСОБА_14 запитала чи не чіпав він їх речей, але той нічого не відповів та пішов. Згодом, мати свідка на базарі в м.Татарбунари пропонувала ОСОБА_5 повернути телефон, однак той не скористався цією можливістю, тому потерпіла вимушена була звернутись до міліції. Працівниками міліції дійсно телефон було виявлено у обвинуваченого, який розповів їм про скоєну крадіжку. Свідок стрерджувала, що телефон потерпіла сховала у пакет та у речі. Крім згаданих нею хлопців, біля водосховища нікого вона не бачила. За речами вона постійно наглядала, та впевнена в тому, що крім ОСОБА_14 до них ніхто не підходив. Знайти телефон він ніяк не міг, оскільки він був добре схований у пакет та у речі і ніхто не мав можливості його дістати з пакету.
Таким чином, суд повно, усестороннє, об'єктивно аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, приходить до висновку, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна(крадіжка), вчиненої повторно.
Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
При обранні покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем мешкання (а.с.38, т.2) та колишнім місцем навчання (а.с.50, т.2), наявність на його утриманні малолітньої дитини, повне визнання своєї вини.
Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає рецидив злочинів.
Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання останнього можливе в умовах відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Підстав для застосування відносно нього ст.ст.69,75 КК України, суд не вбачає.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 28.05.2013 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, дане кримінальне правопорушення вчинив при невідбутому покаранні за попереднім вироком, відповідно до ч.1 ст.71 КК України, суд вважає необхідним до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 28.05.2013 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України “Про амністію у 2014 році”, оскільки на момент набрання чинності цим Законом, він має малолітню дитину, вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості та повністю визнав свою вину.
Як встановлено ст.85 КК України, на підставі Закону про амністію, засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).
19.04.2014 р. набрав чинності Закон України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону). Відповідно до ст. 9 Закону України “Про амністію у 2014 році” питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом, мають дітей, яким не виповнилось 18 років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 має малолітню дитину - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження(а.с.80), відносно якої обвинувачений не позбавлений батьківських прав. Вказане кримінальне правопорушення вчинено 20 червня 2013 року, тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Законом України “Про амністію у 2014 році”. Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнав повністю, щиро кається у скоєному.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України “Про амністію у 2014 році”, судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин, враховуючи думку прокурора, яка не заперечувала проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання по амністії, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України “Про амністію у 2014 році”, а тому він підлягає звільненню від відбування основного покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, п."в" ст. 1 Закону України “ Про амністію у 2014 році” від 08.04.2014 року (зі змінами від 06.05.2014 року), суд -
ОСОБА_5 визнати винним за ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду від 28.05.2013 року і остаточно ОСОБА_5 до відбування визначити 3 (три) роки 1 місяць позбавлення волі.
На підставі п."в" ст.1 Закону України “ Про амністію у 2014 році” від 08.04.2014 року (зі змінами від 06.05.2014 року) звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання.
Речові докази(том №1 а.с.19-20)- вважати повернутими.
Вирок може бути оскаржено впродовж 30 діб з моменту його оголошення до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Суддя Семенюк