Справа № 523/393/15-ц
Провадження №2/523/548/17
"06" лютого 2017 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 16, в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Одеська міська рада про знесення об'єкту самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1, звернулася до суду із зазначеним позовом та після збільшення розміру позовних вимог остаточно просила зобов'язати відповідачів не перешкоджати їй у здійсненні права власності, здійснити знесення самочинно збудованого другого поверху та горища, стягнути з відповідачів в солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 565 063,79 грн., та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона та відповідачка є співвласниками домоволодіння № 32-а по вул. Гордієнка Яші, в м. Одесі. Відповідачка яка є співвласником та її чоловік без належного дозволу, без проектної документації здійснюють реконструкцію належної їм частки. Здійснення відповідачами реконструкції, перепланування будинку, надбудови другого поверху призвели до того, що в належній їй частині будинку з'явилися тріщини, деформація стін, стелі та підлоги, внаслідок чого при атмосферних явищах (дощ, сніг) опади потрапляють безпосередньо до належних їй кімнат. У зв'язку із здійсненою перебудовою вона не може потрапити до підвалу та горища будинку. Матеріальну шкоду обґрунтовує тим, що вартість відновлювального ремонту станом на 14.03.2016р., становить 565 063,79 грн., що підтверджується попереднім кошторисом складеним ТОВ «МКСтрой-Инвест». В обґрунтування моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн., зазначила, що в неї виникли та прогресують серцево-судинні, неврологічні хвороби, які сталися внаслідок переживань та хвилювань через пошкодження належного їй майна, а також внаслідок неможливого користування своїм майном через загрозу життю і здоров'ю мешканців будинку.
Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2, зазначив, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідачка ОСОБА_3, та її представник вимоги позову не визнали та пояснили, що попередній співвласник ОСОБА_2, яка подарувала частину будинку ОСОБА_1, надала письмовий дозвіл ОСОБА_3, на проведення реконструкції частини будинку. В частині перешкоджання користування підвалом та горищем зазначили, що земельна ділянка на якій розташований будинок поділена між співвласниками, земельна ділянка з якої днює вхід до горища та підвалу належить ОСОБА_3, будь-кого права користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1, не має, крім того вона не позбавлена можливості влаштувати самостійні входи до горище та підвалу зі своє частки земельної ділянки та будинку. Щодо здійснення реконструкції будинку зазначили, що позивачкою не доведено те не надано жодного доказу про те, що така реконструкція (будівництво) порушує права позивачки, тобто не доведено причинний зв'язок між будівництвом та завданням шкоди майну позивачки, а отже не має підстав для стягнення як матеріальної так і моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_4, та його представник вимоги позову не визнали. представник відповідача зазначив. що ОСОБА_4, не є співвласником домоволодіння, а тому не є належним відповідачем у справі.
Представник Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомляв.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що співвласниками будинку № 32-а по вул. Гордієнка Яші в м. Одесі є ОСОБА_1 із часткою 7/10 відповідно до договору дарування від 05.07.2008 року (а.с. 241, Том І) та ОСОБА_3 із часткою 3/10 відповідно до договору дарування від 12.07.2001 року (а.с. 233, Том І). Між ОСОБА_3, та ОСОБА_2, (попередній власник 7/10 частин будинку) 07.07.2004 року укладено нотаріально посвідчений договір про користування земельною ділянкою (а.с. 113, Том І). ОСОБА_3, після отримання в дар зазначеної частини будинку, яка була у занедбаному стані, фактично непридатною для проживання, звернулася до ОСОБА_2, та інших сусідів за дозволом на проведення реконструкції належної їй частини будинку. ОСОБА_2, надала дозвіл на проведення реконструкції (а.с. 115). Аналогічний дозвіл надали власники сусіднього будинку № 32 по вул. Гордієнка Яші в м. Одесі (а.с. 116 Том І). В 2012р., ОСОБА_3, було подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації згідно до якої зазначено проведення будівництва в 2001 році (а.с. 136), на даний час зазначена Декларація оскаржується в судовому порядку. Також встановлено, що в приміщеннях частини будинку, що належить ОСОБА_1, маються тріщини, деформації стін, стелі та підлоги.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.
Згідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В силу ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки та її представника щодо перешкоджання ОСОБА_1, у користуванні підвалом та горіщем з наступного. Так земельна ділянка загальною площею 0,0433 га по вул. Гордієнка Яші, 32-а в м. Одесі була поділена між ОСОБА_3, і ОСОБА_5, після чого ОСОБА_5, приватизувала виділену їй частину земельної ділянки за вказаною адресою та в подальшому подарувала її ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5, та ОСОБА_3, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, копією угоди про порядок користування земельною ділянкою, копією державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с. 9, 113, 114 Том І).
Отже вказана земельна ділянка не перебуває у спільній власності та поділена між сторонами спору - у фактичному користуванні ОСОБА_3, знаходиться земельна ділянка площею 0, 0224 га, а у власності ОСОБА_1, - 0, 0209 га.
Будь-якого права користування земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3, в тому числі з метою входу до підвалу або горища, ОСОБА_1, не має. Земельних сервітутів в інтересах ОСОБА_2, а в подальшому ОСОБА_1, щодо земельної ділянки ОСОБА_3, не встановлено.
Домоволодіння №32 а по вул. Яші Гордієнка поділено на дві окремі частини між попередніми співвласниками. В матеріалах справи міститься копія рішення народного суду Ленінського району м. Одеси від 22 лютого 1982р., яке набрало законної сили у 1983р. (т. 1 а.с. 187-188). З цього рішення вбачається, що домоволодіння 32-а по вулиці Яші Гордієнка в м. Одесі було розділено між попередніми власниками, а їх частки 49/100 та 51/100 були виділені в натурі.
Вказане рішення суду є обов'язковим для ОСОБА_3, та ОСОБА_1, як для нових власників цього майна в силу вимог ст. 14 ЦПК України 2004р., за якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Така ж правова норма містилася і в ЦПК України 1963р.
Зважаючи, що земельна ділянка, належна до домоволодіння №32-а по вул. Яші Гордієнка в м. Одесі, поділена між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1, не має права вимагати усунення перешкод у користуванні підвалом та горищем, розташованих в частині житлового будинку, належній ОСОБА_3 Також, позивачка не позбавлена можливості облаштувати вхід у підвал (у разі його наявності) та горище житлового будинку під літ. «В» з належної їй частини земельної ділянки.
Також суд звертає увагу на те, що технічний паспорт від 05.06.2008р., на 7/10 частин домоволодіння №32-а по вул. Яші Гордієнка в місті Одесі (а.с. 97 Том І) не містить в собі даних про те, що в частині домоволодіння, належній ОСОБА_1, наявний облаштований підвал.
В частині відмови в позові щодо здійснення демонтажу другого поверху та горища, надбудованого над житловим будинком суд виходить з наступного. Реконструкція частини 49/100 частин домоволодіння проведена ОСОБА_3, за згодою сусідів, в тому числі зі згоди ОСОБА_5, як попереднього власника частини домоволодіння, що зараз належить ОСОБА_1 Викладене підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки - згоди від ОСОБА_5, на реконструкцію житлового будинку (а.с. 115 Том І). Судом не прийнято до уваги заяву представника позивачки щодо фальшивості зазначеного доказу, оскільки в силу ч. 2 ст. 185 ЦПК України, заяву про виключення з числа доказів фальшивого документу подає особа, яка подала цей документ. ОСОБА_3, та її представник, які подали зазначену вище розписку, із таким клопотанням не зверталися. Отже, доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх представника щодо підробки підпису повинні доводитися саме зазначеними особами та у спосіб встановлений ЦПК України, зокрема ст. 143 ЦПК України, а не ч. 2 ст. 185 ЦПК.
Наявність чи відсутність Декларації про готовність об'єкта до експлуатації не має правового значення для розгляду даної справи, оскільки у випадку доведеності порушення прав позивача, відповідач не зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду тільки у випадку, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Разом з тим, саме на позивача покладається обов'язок довести суду, яким чином дії відповідача щодо здійснення самочинного будівництва порушують її права.
У виниклих правовідносинах, обов'язок позивача, в даному випадку ОСОБА_1, полягав у доведенні до суду наступних обставин, а саме: те, що дії осіб, в даному випадку ОСОБА_3, та ОСОБА_4, були неправомірними, між ними (діями) і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та довести розмір заподіяної шкоди. За недоведенності хочаб однієї із зазначених обставин, цивільно-правова відповідальність, як за майнову шкоду так і за моральну - не настає.
Суд не приймає до уваги висновок експерта № 2100 від 06.11.2016р., (а.с. 45-97) оскільки відповідаючи на поставлені питання, експерт вказав, що найбільш вірогідною причиною утворення деформацій частини житлового будинку ОСОБА_1 є виконання самовільної реконструкції частини житлового будинку, належної ОСОБА_3
Однак вказаний висновок носить ймовірнісний характер, що не виключає існування абсолютно іншого протилежного висновку, або декілька причин, які у сукупності привели до появи ушкоджень будинку. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6, на зазначені питання відповіді не надав, недоліки експертизи не усунув та категоричної відповіді про причини деформацій частини житлового будинку ОСОБА_1, не надав, наполягаючи саме на вірогідності причини. Відповідно такий висновок не може бути покладений в обґрунтування рішення суду в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України, а саме: - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивачка та її представник не довели до суду, та не надали належного доказу на підтвердження того, що між реконструкцією (надбудовою) проведеною ОСОБА_3, та ОСОБА_4, та виникненням тріщин, деформації стін, стелі та підлоги в приміщенні є безпосередній причинний зв'язок, а тому цивільно-правова відповідальність відповідачів настати не може.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак заявляючи позовні вимоги про стягнення вартості ремонтно-відновлювальних робіт у сумі 565 063 грн., позивачка виходила не з реальної вартості втраченого майна, визначеної на підставі ст. 7 Закону Україну «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та є об'єктивною, оскільки визначається реальними ринковими факторами, а з ціни робіт, яка суб'єктивно визначена приватним підприємством. Отже, реальна вартість майна, яке за твердженням позивачки є втраченим, перед судом в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не доведена, а відтак позовні вимоги про стягнення 565 063 грн., також не підлягають задоволенню.
Статтями 10-11 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В частині здійснення будівництва з порушенням будівельних норм та правил, суд звертає увагу на наступне. Суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Разом із тим, ОСОБА_1, не є контролюючим державним органом в сфері містобудівної діяльності, та не є органом місцевого самоврядування для здійснення перевірки істотності порушення будівельних норм і правил, а також не уповноважена встановлювати чи суперечить здійснене будівництво суспільним інтересам, чи порушує права інших осіб. Отже, порушення будівельних норм та правил ОСОБА_3, не порушує прав і законних інтересів позивачки, а право на звернення із позовом до суду, про усунення таких порушень, належить органам місцевого самоврядування та контролюючим органам в сфері містобудівної діяльності (Пункт 5 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року).
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 64, 212-215 ЦПК України суд, -
В позові ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Одеська міська рада про знесення об'єкту самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: