Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2786/16-ц
Номер провадження: 2/511/178/17
07 лютого 2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря - Чернецької А.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
третьої особи - Органу опіки та піклування в особі Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області - Самсій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Роздільнянської районної адміністрації в Одеській області про визначення місця проживання дітей,
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей, а саме: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 23.08.2007 року, який на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.07.2015 року - розірвано. Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу її колишній чоловік з дітьми залишився проживати з її батьками за адресою: АДРЕСА_1, де дітям були створені всі умови для проживання. Вона працює дистриб'ютором у м. Одеса і її робота часто пов'язана з довготривалими відрядженнями. 22.03.2016 року відповідач звернувся до органів опіки Роздільнянської районної державної адміністрації з заявою про місця проживання неповнолітніх дітей. 01.04.2016 року службою у справах дітей Роздільнянської районної адміністрації Одеської області було надано висновок, щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком за місцем його проживання: АДРЕСА_1. У травні 2016 року відповідач одружився. Після одруження з іншою жінкою, відповідач перестав піклуватися, цікавитись їх життям, інтересам, матеріально не допомагає, не приймав участі у лікуванні дітей коли вони хворіли та взагалі жодного разу не навідував їх ні у лікарні, ні вдома. Позивачка стверджує, що вона має постійне місце проживання, самостійний дохід, гарний стан здоров'я, характеризується позитивно, проте як відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не цікавиться їх станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей. Вважає, що діти повинні проживати разом з нею, оскільки вона постійно надає і може надати дітям усе необхідне для їх нормального розвитку і життя.
Представник позивача ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності від 04.10.2016 року, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні та надала пояснення з підстав зазначених у позовній заяві. Зазначивши, що діти повинні проживати з матір'ю, виключних підстав для позбавлення мати проживати окремо від дітей не має.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повторно, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином - поштою, рекомендованим листом з повідомлення про вручення ( а.с. 31,39 ), заяви про перенесення слухання справи суду не надав.
Представник третьої особи Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської в особі Органу опіки та піклування - Самсій О.В., яка діяла на підставі довіреності № 12/2/15/-1-33 від 04.01.2016 року, позовні вимоги визнали частково, та суду пояснила, що Роздільнянська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування 01.04.2016 року розглянула заяву ОСОБА_4 та надала висновок про доцільність мешкання з ним його дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1. На той час ОСОБА_4 проживав разом із дітьми в будинку батьків позивача, а мати дітей знаходилася у відрядженні. На даний час, їй, як представнику органу опіки, відомо, що ОСОБА_4 офіційно одружився з іншою жінкою, та покинув своїх дітей і за вказаною адресою не проживає. Оскільки орган опіки та піклування вже надавали свій висновок щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, тому на даний час не можуть його скасувати і на звернення матері дітей - ОСОБА_3, були вимушені рекомендувати їй звернутися до суду з відповідним позовом.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, свідка, розглянувши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.2 ст.1 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей (1991р), предметом цієї Конвенції є підтримка у найвищих інтересах дітей та їхніх прав. Зі змісту ст. 3 Конвенції вбачається, що першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зі змісту ст. 150 СК України вбачається, що одним із основних батьківських обов'язків є обов'язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему пріоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприйняття. Батьки повинні виховувати особистість, яка б із повагою ставилася б до прав та свобод інших людей, любила б свою сім'ю та родину. Принципом Конвенції існує принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 160 СК).
Статтею 161 СК України передбачено, що при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або батьками, а також інших дій, що стосується дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Під час вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Конвенція про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
При вирішенні питань, що торкаються дітей, з урахуванням положень названої вище Конвенції про права дитини, суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї. При вирішенні такого спору суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.
Отже, вищезазначені норми Декларації та Конвенції вказують на наявність виключних обставин для розлучення малолітніх дітей з матір'ю у разі коли батьки проживають окремо.
Також судом враховується, що згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 серпня 2007 року, який розірвано рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року (а.с.8).
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданого 09.09.2008року Відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису № 263.(а.с.6), сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 виданого 30.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису № 223.(а.с.12). Батьками дітей являються сторони по справі
Батьки не дійшли добровільно згоди щодо місця проживання та виховання неповнолітніх синів.
Судом встановлено, що згідно довідки № 1888 від 30.08.2016 року, виданою виконавчим комітетом Роздільнянської міської ради Одеської області, діти: ОСОБА_5, 2008 року народження та ОСОБА_6, 2010 року народження зареєстровані з матір'ю ОСОБА_3, 1989 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.13).
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають за адресою своїх батьків по АДРЕСА_1. Разом з ними в зазначеному житловому будинку зареєстровані та проживають батьки позивача: батько - ОСОБА_7, 1955 року народження та мати - ОСОБА_8, 1959 року народження.( а.с. 40-45).
За місцем проживання позивач характеризується позитивно, у побуті завжди ввічлива, тактовна, працелюбна. Має різнобічне коло інтересів, добра господиня та мати. З відповідальністю та любов'ю займається вихованням дітей, приділяє багато уваги їх розвитку, до алкогольних напоїв та наркотичних засобів ставиться негативно, із сусідами підтримує добрі взаємини, скарг від сусідів та пересічних громадян не надходило (а.с.46 ).
За колишнім місцем праці в салоні краси «Шарм» в м. Роздільна позивач також характеризується позитивно.(а.с.47).
На теперішній час позивач працює дистриб'ютором в салоні краси м. Одеса.
Згідно з довідок № 4377, №4415 виданих КЗ «Роздільнянська центральна лікарня» від 06.01.2017 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.12.2016 року по 06.01.2017 року та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30.12.2016 року по 06.01.2017 року знаходилися на лікуванні в Роздільнянській лікарні. Мати - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 знаходилася у відділенні по догляду за дітьми. ( а.с. 52-55).
Судом в якості свідка була допитана ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_12, яка є матір'ю позивача - ОСОБА_3 Також зазначила, що коли донька одружилася з ОСОБА_4 вони стали проживати в їхньому будинку за адресою: АДРЕСА_1. У них народилося двоє хлопчиків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Донька працює дистриб'ютором у м. Одеса і її робота пов'язана з довготривалими відрядженнями. Після того, як діти офіційно розлучилися, ОСОБА_4 залишився проживати разом з ними і займався вихованням дітей. Вони з чоловіком, як батьки своєї доньки, до колишнього зятя відносилися дуже добре. Однак, приблизно в травні місяці 2016 року ОСОБА_4 пішов з дому і їм стало відомо що він одружився з іншою жінкою. З того часу він перестав піклуватися про дітей, матеріально не допомагав, не дзвонив, не приходив та не цікавився їх здоров'ям, хоча діти часто хворіли. Діти залишилися під піклуванням матері. Вона разом із своїм чоловіком, як бабуся та дідусь, також займаються вихованням дітей і піклуються про них.
Відповідно до письмових пояснень свідків: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_14, які є сусідами позивача, яким достовірно відомо, що ОСОБА_3 проживає з двома дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, разом із своїми батьками, у їх будинку за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4. Після розлучення ОСОБА_4 залишився мешкати разом з батьками ОСОБА_3 і займався вихованням дітей, а ОСОБА_3 періодично перебувала у відрядженнях. У травні 2016 року ОСОБА_4 одружився і пішов жити до нової дружини. З того часу батько дітей не навідує, а ОСОБА_3 приділяє багато уваги, діти доглянуті, ОСОБА_3 створені всі необхідні умови для розвитку дітей( а.с. 48-51).
Так, судом встановлено, що батько сам добровільно покинув дітей, майже проживаючи окремо від дітей 8 місяців ні разу їх не навідував, враховуючи все вище перелічене суд вважає, що батько добровільно та свідомо ухиляється від своїх батьківських обов'язків.
Системний аналіз вищенаведених доказів дозволяє суду зробити висновок, що пріоритетом для батьків по даній справі є: для матері - зосередження на розвитку та піклуванні про дітей, задоволення їх потреб, а для батька - першочергово влаштування особистого життя.
Висновком Органу опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 04.01.2017року за № 664/1/18/01-33, рекомендовано визначити місце проживання неповнолітніх: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_4 за місцем його проживання, а саме АДРЕСА_1. (а.с.11-12).
Суд критично ставиться до висновку органу опіки та піклування, який є не логічним і суперечить інтересам малолітніх дітей. Згідно зі ст. 19 СК України, ст. 212 ЦПК України, суд здійснює перевірку висновку органу опіки та піклування на предмет обґрунтованості й повноти та може з ним не погодитись, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини.
Так, при надані висновку органом опіки та піклування не враховано, що ОСОБА_4 проживав за адресою батьків позивача за адресою: АДРЕСА_1 і позивач та її батьки створили всі необхідні умови для проживання малолітніх дітей, а також мати дітей добросовісно виконує свої обов'язки до виховання та матеріального забезпечення дітей.
Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитини не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини (відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, яка може зашкодити розвиткові дитини), бути розлученою зі своєю матір'ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року (Заява N 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (N 2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johan sen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Отже, при винесенні рішення суд приймає до уваги тільки інтереси дітей, які переважають над інтересами батьків.
Таким чином, опираючись в першу чергу на інтереси дітей та з метою створення нормальних умов для їх виховання та розвитку, приймаючи до уваги всі вище перелічені докази та обґрунтування по справі, суд вважає, що з метою максимального забезпечення інтересів малолітніх дітей, їх захисту і забезпечення турботи про них все в сукупності дає суду підстави вважати, що не має обставини для розлучення дітей з матір'ю.
Вказаний висновок суду ґрунтується і на тому, що в даному випадку при залишенні дітей з матір'ю будуть враховані всі інтереси дітей, оскільки: - буде збережена система забезпечення життєдіяльності дітей - відсутність необхідності зміни місця житла та навчання, необхідності пристосовуватися до організації життя та навчання за новим місцем проживання, оскільки діти за вказаною адресою мешкають з дня народження, що для дітей не стане другим психотравмуючим фактором після того як їх покинув батько. З урахуванням обставин справи, та тих фактів, які були встановлені під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання: АДРЕСА_1, відповідає інтересам дітей, забезпечує належні умови для їх фізичного та духовного розвитку, підстав стверджувати, що подальше проживання з матір'ю зможе зашкодити їх розвитку не має.
Судовий збір сплачений у повному обсязі при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 76 ч. 3, 88, 146, 157, 169, 208, 209, 212-215, 224- 229, ЦПК України суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Роздільнянської районної адміністрації в Одеській області про визначення місця проживання дітей,- задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання: АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 09 лютого 2017 року.
Суддя С. І. Гринчак