Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/188/14-ц
Номер провадження: 2/511/24/17
08 лютого 2016 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Іванова О. В.,
секретаря Кирилової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
В січні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просила визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок з господарчими спорудами по вул. Зеленій, 26 с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області, так як він придбаний нею та відповідачем за спільні кошти в період шлюбу, поділити спільне майно подружжя та виділити їй у власність 1/2 частину житлового будинку.(а.с.3-5)
В жовтні 2014 року позивач подала позовну заяву про збільшення раніше заявлених нею позовних вимог (а.с.100) , в якій крім поділу будинку, просила виділити у власність позивачу та відповідачу по 1/2 частині земельної ділянки, розташованої по вул. Зеленій,26 с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області пропорційно до часток в будинку, так як земельна ділянка належить на праві власності її чоловіку на підставі Державного акту про право приватної власності на землю.
Посилаючись на ці обставини та на ст. ст. 60, 69, 70,71 СК України, ст. ст. 364, 372, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України позивачка просила суд провести поділ спільного майна подружжя та виділити їй у власність з житлового будинку під літ. «А» приміщення на І - поверсі: коридору 1-1, площею 15,3 кв.м., ванної 1-5, площею 5,5 кв.м., кладової 1-4, площею 1,35 кв.м., на ІІ - поверсі: коридору 1-6, площею 13,7 кв.м., житлової кімнати 1-7, площею 15,10 кв.м., житлової кімнати 1-9, площею 8,9 кв.м., балкон І, площею 1,4 кв.м., та 1/2 частину котельної під літ. «Б», відповідачу виділити у власність з житлового будинку під літ. "А": приміщення на І - поверсі: житлової кімнати 1-2, площею 20,8 кв.м., кухні 1-3, площею 14,40 кв.м., на ІІ поверсі: житлової кімнати 1-8, площею 19,4 кв.м., та надвірні споруди котельню під літ «Б» (1/2 частина), літню кухню під літ «В,в», сарай під літ «Г», сарай під літ «Д», а також провести поділ земельної ділянки (а.с. 3-5, 59-61, 100-103).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала заявлені збільшені позовні вимоги, суду пояснили, що ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 1993 року по 2013 рік. За час шлюбу ними за спільні кошти був збудований будинок вул. Зелена, 26 с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області. Після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_5, не можуть добровільно поділити будинок, відповідач створює перешкоди в проживанні в будинку їй та доньці. Тому просила визнати цей будинок спільною сумісною власністю подружжя, в якому її та відповідача частки складають по 1/2 частині і провести його поділ у відповідності до висновку експерта, виділивши їй у власність приміщення будинку по 2-му варіанту судової будівельно-технічної експертизи, як співвласнику 1 наступні приміщення житлового будинку під літ. "А": коридор 1-1 площ. 15,3 кв.м., ванну 1-5 площ. 5,5 кв.м, туалет 1-4 площ. 1,35 кв.м, коридор 1-6 площ. 13,7 кв.м, кімната 1-7 площ. 15,1кв., кімнату 1-9 площ. 8,9 кв.м.,балкон І площ. 1,4 кв.м., та надвірні споруди котельня під літ. «Б» ( 1/2 частина), колодязь 111, огорожа №2, ворота №1, огорожа №4 (частина), що складають 44/100 частин будинку, а також виділити їй та передати у власність відповідно до частки власності у будинку земельну ділянку по вул. Зеленій, 26 с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області загальною площею 1100 кв.м. з межами визначеними в схематичному матеріалі, доданому до висновку експерта.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні фактично проти позову не заперечував, але вказав на необхідність отримання відповідних дозволів на переобладнання, як це передбачено ухвалою касаційної інстанції, надалі в судові засідання жодного разу не з'явився.
В подальшому сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 майже на протязі восьми місяців в судові засідання не з'являлися, представником надавалися різного змісту заяви з проханням відкласти справу з різних причин та повідомлялося суд про підготовку вказаних документів, але станом на день розгляду справи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, знов будь-яких належних документів суду надано не було.
В судове засідання, призначене на 08.02.2017 року, позивач та представник позивача також не з'явилися, будучи належним чином сповіщеними про день та час розгляду справи, про що є відповідні докази (т. 2 а.с. 126, 127). При цьому представником позивача через канцелярію суду було надано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, датований 06.02.2017р. та заяву про слухання справи без її участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
Статтею 157 ч.1 та ч.2 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник також були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи неодноразово, однак в судове засідання, призначене на 08.02.2017 року не з'явилися, що підтверджується наявними по справі довідками про отримання SMS повідомлень, будь-яких заяв на адресу суду не надіслали.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми процесуального права, суд вважає неявку позивача та його представника в судове засіданні неповажною та вважає за можливе продовжити розгляд зазначеної справи за відсутності всіх сторін по справі та необхідністю ухвалення рішення по справі на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, давши оцінку наданим доказам в обґрунтування позову, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1993 року по 2013 рік перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області про розірвання шлюбу від 25.06.2013 року. (а.с.18)
Від спільного життя в них народилась донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
30.07.2003 року на підставі рішення № 7-ХХІУ від 30.07.2003 року Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташовану на вул.. Зелена, 26 с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області. (а.с.22)
Дана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ЯИ №113684, виданого на підставі рішення Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 30.07.2003 року .(а.с.10)
На вищевказаній земельній ділянці був збудований житловий будинок з надвірними спорудами, який було оформлено на ім'я ОСОБА_2 та на його ім"я видано свідоцтво про право власності серії САА №452080 від 22.05.2003 року на підставі рішення Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 30.04.2003 року.(а.с.13)
Згідно технічного паспорту на будинок станом на 2 червня 2003 року він складається з: під літ «А» - житловий будинок, загальною площею 115,85 кв.м, в тому числі житловою 64,20 кв. м., на І-поверсі розташовані: коридор площею 15,30 кв.м., житлова кімната площею 20,80 кв.м., кухня площею 14,40 кв.м., кладова площею 1,35 кв.м., ванна площею 5,50 кв.м; на ІІ-поверсі розташовані: коридор площею 13,70 кв.м., житлова кімната площею 15,10 кв.м., житлова кімната площею 19,40 кв.м., житлова кімната площею 8,90 кв.м., «І» балкон площею 1,40 кв.м., а також господарчих споруд котельні під літ. «Б», літньої кухні під літ. «В», коридору літньої кухні під літ. «в», сараю під літ. «Г», сараю під літ. «Д»..(а.с.14-17)
Сторони по справі є колишнім подружжям, мають намір використовувати будинок для проживання після припинення сімейних стосунків, між ними після розірвання шлюбу склалися неприязненні стосунки, відповідач перешкоджає у проживанні колишній дружині, тому сторони не можуть провести за взаємною згодою поділ будинку.
З метою встановлення варіантів розподілу будинку в натурі відповідно до часток сторін у власності та можливих варіантів користування земельною ділянкою, судом було призначено по даній справі судову будівельно - технічну експертизу, висновком якої за №40-14 від 26.12.2014 року було встановлено два можливих варіанти поділу будинку та відповідно два варіанти поділу земельної ділянки біля будинку. (а.с.124-145).
Вказаним висновком експертизи передбачено роботи по переобладнанню житлового будинку в дві ізольовані квартири, згідно якого необхідно здійснити:
-по першому варіанту поділу: 1) установку дверних блоків з приміщення 1-2 в приміщення 1-3; 2) закриття дверних блоків з приміщення 1-1 в приміщення 1-2; 3) розводка електропроводки; 4) обладнання опалюваного пристрою в квартирі 1; 5) обладнання водопостачання та водовідведення; 6) встановлення перегородки в приміщенні 1-1;
-по другому варіанту поділу: : 1) установку дверних блоків з приміщення 1-2 в приміщення 1-3 з котельні літ «Б» ззовні, з приміщення 1-8 ззовні; 2) закриття дверних блоків з приміщення 1-1 в приміщення 1-2; з приміщення 1-1 в приміщення 1-3, з приміщення 1-8 в приміщення 1-6; 3) розводка електропроводки; 4) обладнання опалюваного пристрою в квартирі 2; 5) обладнання водопостачання та водовідведення; 6) встановлення перегородки в приміщенні 1-1; 7) встановлення перегородки в приміщенні П (літ «Б»); 8) двоповерхова прибудова для забезпечення доступу на 2-й поверх (бутовими стрічковими фундаментами, цегляними стінами, міжповерхови м перекриттям ЗБП та дерев'яними горищними з спів ставним оздобленням та сходами способом виконання будівельно-монтажних робіт).
Окрім того, вказаним висновком експерта зазначено, що літній душ під літерою «Е», дворова вбиральня «Ж»та навіс «З» є самочинним будівництвом (т. 1 а.с. 135, 158, 159).
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено (т. 1 а.с. 195-197).
Вказаним рішенням суду визнано житловий будинок з надвірними спорудами по вул Зелена с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в якому їх ідеальні частки складають по 1/2 частині. Проведено поділ будинку в натурі.
Виділено ОСОБА_1 у вказаному будинку та передано у власність визначені приміщення житлового будинку, що складають 44/100 частки будинку вартістю 222 750 грн, що на 33 092 грн менше її ідеальної частки.
Виділено ОСОБА_2 у вказаному будинку та передано у власність визначені приміщення житлового будинку, що складають 56/100 частки будинку вартістю 288 934 грн, що на 33 092 грн більше його ідеальної частки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 33 092 грн.
Перерозподілено ідеальні частки у праві власності на вказаний будинок та визнано за ОСОБА_2 право власності на 56/100 часток вказаного будинку з надвірними спорудами, а за ОСОБА_1 - на 44/100 частки.
Для здійснення поділу будинку визначено роботи з його переобладнання, вартість яких складає 120 391 грн, витрати на їх проведення поділено між сторонами у рівних частках по 60 195 грн 50 грн.
Визначено переобладнання будинку проводити після отримання дозволу Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на перепланування та здійснення прибудов.
Виділено ОСОБА_1 та передано у власність відповідно до частки власності у будинку земельну ділянку по вказаній адресі загальною площею 1 100 кв. м.
Виділено ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку по по вул Зелена, 26 с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області площею 1 400 кв. м.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 1 а.с.252-264 ).
Ухвалою ВССУ від 23.03.2016 року рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2015 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 51-53).
Скасовуючи рішення попередніх інстанції касаційний суд зазначив, що для здійснення переобладнання й перепланування в будинку потрібно отримати дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень із компетентними органами, що передбачено ст. 152 ЖК УРСР та вказана згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування згідно з висновком експертизи повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення, оскільки така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову про поділ будинку в натурі.
У відповідності до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У ч. 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У пп. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Частиною 2 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
Згідно ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Згідно із ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підставу для висновку, що виділ частки в спільному майні є неможливим у разі, якщо спільне майно є неподільною річчю або є заборона, установлена законом (самовільне будівництво, необхідність отримання дозволу тощо).
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК УРСР). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.
Виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується (ч. 1 ст. 100 ЖК України).
Окрім того, статтями 363, 367 ЦК України передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.
Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.
У пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Отже, згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування згідно з висновком експертизи повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення, оскільки така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову про поділ будинку в натурі.
Тому, для здійснення переобладнання й перепланування в будинку потрібно отримати дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень із компетентними органами, що передбачено ст. 152 ЖК УРСР
У відповідності до вимог ст.10 ЦПК України, з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, судом неодноразово було запропоновано стороні позивача надати докази на підтвердження реальних намірів здійснювати переобладнання будинку з дозволу відповідних органів, погодження варіанту поділу будинку із відповідними службами про допустимість пов'язаних із цим переобладнань, проте вказані докази суду надано не було.
Окрім того, діючим законодавством передбачено визнання права власності на самочинне будівництво при обов'язковому дотриманні певних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Суд вважає помилковим та необґрунтованим посилання представника позивача на те, що дозвіл органу влади на переобладнання та перепланування у цій справі не потрібний, оскільки такі роботи не передбачають втручання у несучі конструкції будинку, виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 152 ЖК УРСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання.
У ст. 100 ЖК УРСР визначено підстави та умови переобладнання і перепланування жилого будинку, для чого необхідно отримати дозвіл органу влади. За змістом цієї норми права та з урахуванням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (надалі Наказ), перепланування це, зокрема, перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів.
При цьому, відповідно до п. 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 року за № 572 (надалі Правил № 572) власник (наймач, орендар) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Відповідно до п.4 Правил № 572 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Разом з тим слід враховувати, що нормативними правовими актами визначено поняття перепланування об'єктів, які не належать до самочинного будівництва і відповідно не вимагають дозволу на його проведення.
Так, п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 року за № 127, не є самочинним будівництвом, зокрема улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін.
Отже, для переобладнання та перепланування належного на праві власності нерухомого майна, які не вважаються самочинним будівництвом, дозвіл органу місцевого самоврядування не потрібний.
Положеннями п. 1.4. Правил утримання будинку та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (надалі Правил № 76), передбачено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства; до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів..
Також, в п.п. 1.4.4 Правил № 76 наголошено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих, нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Під час капітального ремонту слід робити комплексне усунення несправностей будинку та обладнання, зміну, відновлення або заміну їх на більш довговічні й економічні, поліпшення експлуатаційних показників житлового фонду, здійснення технічно можливої й економічно доцільної модернізації жилих будинків з установленням приладів обліку тепла, води, газу, електроенергії і забезпечення раціонального енергоспоживання. Порядок розроблення, обсяг і характер проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт жилих будинків, а також терміни її видачі підрядній організації, порядок проведення та фінансування капітального ремонту жилих будинків повинні встановлюватися відповідно до вимог нормативно-правових та нормативно-технічних документів (п. 2.5., 2.5.1., 2.5.2. Правил № 76).
Аналізуючи та систематизуючи вказані вимоги закону та нормативних актів суд вважає, що всі передбачені варіантами експертизи роботи, а саме: установка дверних блоків ззовні та двоповерхова прибудова для забезпечення доступу на 2-й поверх (бутовими стрічковими фундаментами, цегляними стінами, міжповерховим перекриттям ЗБП та дерев'яними горищними з спів ставним оздобленням та сходами способом виконання будівельно-монтажних робіт) відносяться до зміни будівельних габаритів об'єкту та порушують цілісність і зовнішній вигляд фасаду та передбачають втручання в несучі конструкції, тоді як розводка електропроводки; обладнання опалюваного пристрою; обладнання водопостачання та водовідведення є встановленням нових інженерних систем, що в свою чергу повністю відноситься до переобладнання та перепланування, що передбачає обов'язкове отримання відповідних дозволів у відповідних установах.
Судом неодноразово роз'яснювалось стороні позивача необхідність отримання дозволу на здійснення переобладнання та можливість суду сприяти у їх отриманні. У зв'язку з чим по справі робились неодноразові перерви, але майже за 8 місяців перебування справи на розгляді в суді жодних документів щодо отримання дозволу на переобладнання або висновку компетентних органів про те, що переобладнання не є втручанням в несучі конструкції та /або інженерні системи загального користування та не потребує такого дозволу, позивачем та його представником суду надано не було.
Надані представником позивача численні листи з різних установ про неможливість отримання дозволів не є в розумінні зазначених вимог закону дозволом, тому до уваги судом прийняті не можуть, окрім того, вказані відмови стороною позивача не оскаржені в установленому законом порядку.
Таким чином в матеріалах справи відсутній дозвіл на переобладнання та перепланування будинку та погодження варіанту поділу будинку із відповідними службами (органами державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції, газового господарства) про допустимість пов'язаних із цим переобладнань, що є підставою для відмови в позові за недоведеністю.
Враховуючи, що позовна вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою та її виділ є похідною від основної вимоги про виділ у натурі частки жилого будинку, яка не підлягає задоволенню, тому суд вважає, що дана вимога також не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. В. Іванова