Справа № 509/5311/14-ц
17 січня 2017 року. смт Овідіополь
Овідіопольського районного суду Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.,
при секретарі Осадченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу
ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області ОСОБА_2, боржник ОСОБА_3,
08 лютого 2016 року стягувач ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною скаргою, яку обґрунтував наступними обставинами: постановою державного виконавця ВДВС ОВУЮ ОСОБА_2 від 15 грудня 2015 року по виконавчому провадженню №46530031 виконавчий лист №509/5311/14, виданий Овідіопольським районним судом Одеської області 12 лютого 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на його користь 17384,52 грн., повернутий стягувану. З цією постановою державного виконавця, яка була йому вручена 30 січня 2016 року, він не згоден, оскільки державний виконавець не виконала всіх передбачених законом заходів щодо повного та своєчасного виконання судового рішення. У постанові від 15 грудня 2015 року зазначено, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, кошти на банківських рахунках, боржник не отримує пенсію, місце роботи відсутнє. Однак державним виконавцем не виконано вимоги ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають те, що державний виконавець повинен звернути стягнення на частку боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами. Боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, але державний виконавець відомості про це і наявність майна, зареєстрованого на ОСОБА_5 не перевірив та не визначив частку боржника у спільному майні подружжя, не провів опис майна боржника за місцем проживання. Згідно відомостей з ЄДРПОУ боржник зареєстрований підприємцем, але держаний виконавець цей факт не перевірив, не встан місце здійснення боржником підприємницької діяльності, наявність доходів та майна використовується боржником у підприємницькій діяльності. Державний виконавець не вжив достатніх заходів для обмеження боржника у виїзді за межі України, оскільки згідно ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 червня 2015 року державний виконавець в судове засідання не з'явився та не надав доказів повідомлення боржника про наявність виконавчого провадження і що він не сплачує борг. Начальник ВДВС на його скарги на дії державного виконавця не реагує.
Посилаючись на ці обставини, та на підставі ст.ст.383 - 385 ЦПК України, ст.ст.47, 82 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач ОСОБА_4 просить суд скасувати постанову державного виконавця ВДВС ОРУЮ ОСОБА_2 від 15 грудня 2015 року по виконавчому провадженню №46530041 та зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження, у ході якого перевірити наявність у боржника майна, яким він володіє спільно з іншими особами, визначити частку боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, накласти на його частку арешт та звернути стягнення, а також перевірити доходи боржника від підприємницької діяльності та майно за місцем здійснення підприємницької діяльності, здійснити опис та арешт його майна та звернення на нього стягнення.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою, відповідно до якої скаргу підтримав та просив розглянути скаргу у його відсутність.
Представник суб'єкта оскарження, державний виконавець ВДВС ОРУЮ ОСОБА_2О, в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, раніше подала до суду письмові заперечення на скаргу, відповідно до яких скаргу не визнала та просила суд у її задоволенні відмовити.
Боржник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Ознайомившись зі скаргою та запереченнями на скаргу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 383, 384 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
У п.1 постанови № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця и іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом. Іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішенням, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Овідіопольського РУЮ перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу, а саме: виконавчого листа № 509/5311/14 виданого 12.02.2015 року Овідіопольським районним судом Одеської області про: стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 17 384 грн. 52 коп.
Згідно копії виконавчого провадження 17 лютого 2015 року державним виконавцем Мочернюком Денисом Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку за вих. № 03-1788 направлено сторонам та зроблено запити до реєструючих установ з метою перевірки майнового стану боржника.
16 березня 2015 року згідно акту приймання-передавання вищевказане виконавче провадження перейшло на виконання до державного виконавця Єрусланової О.О. Відповідно до відповіді КП «Овідіопольське РБТІ» за боржником нерухоме майно - відсутнє. Відповідно до відповіді відділу Держземагенства в Овідіопольському районі земельні ділянки за боржником на території Овідіопольського району не зареєстровано.
Відповідно до відповіді Центру № 5103 з обслуговування м. Іллічівськ та Овідіопольського району транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно електронної довідки з Пенсійного фонду України щодо осіб-боржників, які отримують пенсії та осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими угодами, про останнє місце роботи встановлено, що місце роботи у боржника відсутнє, пенсію боржник не отримує.
Згідно електронної довідки з Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, інформація щодо боржника у вищевказаній базі - відсутня. Згідно електронної довідки з Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками юридичними та/або фізичними особами - підприємцями встановлено, що у боржника є відкриті рахунки у банківських установах, а саме у ПАТ «А-Банк», кошти на арештованих рахунках, згідно відповідей з банку - відсутні.
29 квітня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банку на виконання. В ході примусового виконання рішення державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно.
15 травня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ до проведення виконавчих дій, у вигляді примусовому приводу боржника до ВДВС Овідіопольського РУЮ на 28.05.2015 р. 02 червня 2015 року до ВДВС надійшли матеріали з Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області щодо примусового приводу боржника, якими встановлено, за вищевказаною адресою боржник ОСОБА_3 не мешкає, за вказаною адресою мешкає колишня дружина боржника ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка повідомила, що нового місця мешкання боржника не знає, та ніякого зв'язку з ним не підтримує. Отже, боржник за вказаною адресою у виконавчому документі не мешкає, місце його мешкання невідоме.
18 червня 2015 року до Овідіопольського районного суду в Одеській області повторно направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України та повторний запит до ДРАЦС Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області щодо наявності реєстрації шлюбу у боржника ОСОБА_3 Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.06.2015 року по справі № 509/5311/14-ц відмовлено у задоволенні подання ВДВС ОРУЮ.
Згідно відповіді ДРАЦС Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено запис № 337 від 17.08.1991 року про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_7, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
13 листопада 2015 року до Овідіопольського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області направлено подання про притягнення боржника ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України. Боржнику ОСОБА_3 виставлено підозру у скоєнні злочину передбачену ст.382 Кримінального кодексу України та відкрито кримінальне провадження № 12015160380002982.
Згідно електронної відповіді Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, інформація стосовно боржників - фізичних осіб, щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податків, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, інших відомостей у матеріалах виконавчого провадження щодо здійснення боржником підприємницької діяльності відсутні.
Згідно із частин 1 та 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» . Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частинами 1 та 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
У п.4 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.
На підставі статті 8 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Суди мають ураховувати, що до учасників виконавчого провадження, які мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також представники сторін за законом чи договором, які діють від їх імені.
Згідно із ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку у майні, що визначається судом за подання державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, але державний виконавець не перевірив та не визначив частку боржника у спільному майні подружжя, не провів опис майна боржника за місцем проживання.
Згідно відомостей з ЄДРПОУ боржник зареєстрований підприємцем, але держаний виконавець цей факт не перевірив, не встановив місце здійснення боржником підприємницької діяльності, наявність доходів та майна, що використовується боржником у підприємницькій діяльності.
Частиною 2 статті 387 ЦПК України передбачено, що у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушенні права чи свободи.
З урахуванням виявлених судом порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що наявні усі правові підстави для задоволення скарги у повному обсязі.
Керуючись ст.387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця ВДВС ОРУЮ ОСОБА_2 від 15 грудня 2015 року по виконавчому провадженню №46530041.
Зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження, у ході якого перевірити наявність у боржника майна, яким він володіє спільно з іншими особами, визначити частку боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, накласти на його частку арешт та звернути стягнення, а також перевірити доходи боржника від підприємницької діяльності та майно за місцем здійснення підприємницької діяльності, здійснити опис та арешт його майна та звернення на нього стягнення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.
Суддя Бочаров А.І.