Справа № 521/19454/16-ц
Провадження №2/521/1728/17
02 лютого 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Граніна В.Л., при секретарі Янкул Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17.08.1985 року сторони зареєстрували шлюб. Спільних неповнолітніх дітей у сторін немає.
Спільне життя між сторонами не склалось через різні характери й погляди на життя. Почуття любові, поваги і довіри один до одного втрачені. Спільне господарство сторонами не ведеться.
Позивач у судовому засіданні участі не приймав, однак надав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без його участі.
Відповідач також не приймала участь у судовому засіданні, однак надала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, проти розірвання шлюбу не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.08.1985 року між сторонами укладено шлюб, про що Відділом державної РАЦС Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис за №1478 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1).
Спільних неповнолітніх дітей у сторін немає.
Сторони припинили шлюбні стосунки, спільне господарство між ними не ведеться. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони втратили почуття любові і поваги один до одного, у сторін різні погляди на подружнє життя та сім'ю.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Сторони вирішили після розірвання шлюбу прізвища залишити без змін.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватись на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах.
Витрати по оплаті держмита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивача.
Керуючись ст. 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. ст.10, 11, 130, 174, 213-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 17.08.1985 року Відділом державної РАЦС Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1478 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Прізвища сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.
Стягнути з позивача витрати при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС у сумі 17 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий