Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 503/2475/16-ц
Провадження №2/503/178/17
08.02.2017 року м.Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.,
при секретарі Вдовиченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кодима Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай),
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кодимського районного суду з позовом до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай).
В позовній заяві вказала, що у 1994 році була прийнята в члени КСП імені Леніна с.Загнітків Кодимського району Одеської області, в якому пропрацювала до кінця 1995 року.
Восени 1995 року було проведено паювання земель, однак її не було внесено до списку осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю), через що вона не отримала належної їй земельної частки (паю).
В судове засідання позивач не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити, розглянувши справу без її участі.
Представник відповідача - Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області в судове засідання також не прибув, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи без нього. Позов визнав (заява №02-16/55 від 07 лютого 2017 року).
Згідно з ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, вправі заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим суд вважає можливим розглянути вказану цивільну справу без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує законних прав і інтересів сторін та інших осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.
Судом на підставі архівної довідки №94 від 12 квітня 2016 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1994 по 1995 рік включно працювала в сільськогосподарському підприємстві імені Леніна (правонаступники - КСП «Загнітківське», СТОВ «Обрій») с.Загнітків Кодимського району Одеської області та являлась членом цього сільськогосподарського підприємства.
Факт членства позивача в цьому сільськогосподарському підприємстві підтверджується і довідкою Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 09 листопада 2016 року №2187, відповідно до якої позивач отримала свідоцтво про право на майнову частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1, виданого Загнітківською сільською радою Кодимського району Одеської області.
Відповідно до постанови Верховної Ради України №2200-ХІІ від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» роздержавлення та приватизація земельних ділянок недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні розпочато з лютого місяця 1992 року з врученням господарствам державних актів на право колективної власності на землю, до яких додавався список громадян-членів аграрних формувань, що надалі було підставою для складання уточнених списків на отримання цими громадянами земельних сертифікатів.
Відповідно до ст.2 Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі підприємству в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом вказаного Указу Президента України особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання підприємством цього акта.
Державний акт на право колективної власності на землю КСП імені Леніна с.Загнітків Кодимського району був виданий 17 листопада 1995 року.
Отже, на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю позивач ОСОБА_1 була членом підприємства КСП імені Леніна с.Загнітків Кодимського району, тому мала право на отримання земельної частки (паю), однак помилково не була внесена до списку осіб, які мали право на її отримання, внаслідок чого не отримала сертифікат на земельну частку (пай), а згодом і державний акт на право приватної власності на землю.
Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року вказав, що невнесення особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), не може позбавити цю особу права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Окрім цього, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
В п.3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року №122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).
Відтак, суд вважає, що позивач, будучи на час видачі державного акту на право колективної власності на землю членом сільськогосподарського підприємства імені Леніна с.Загнітків Кодимського району Одеської області, має право на отримання земельної частки (паю) із земель Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, а тому її позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель, розташованих в межах Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області у розмірі, встановленому на території цієї сільської ради.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Сопільняк О.М.