Справа № 500/3964/16-а
Провадження № 2-а/500/17/17
07 лютого 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
при секретарі - Петровій В.В.,
за участю сторін: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Скоморохової К.Б.,
представника третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення недосплаченої щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради в частині відмови від перерахунку та виплати ОСОБА_1 інваліду ІІ -ї групи недосплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки. А також, просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради на користь ОСОБА_1 згідно зі ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-12 від 22.10.1993 року суму недосплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки в сумі 22941 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом війни, що підтверджено посвідченням серії Е № 097864 виданим Ізмаїльським управлінням праці та соціального захисту населення від 28.04.2009 року та знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради. Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 355-12 від 22.10.1993 року позивачу як інваліду війни 2 - ї групи щорічно до 05 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Однак, в супереч вимогам ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», а також пункту 3 ст. 22 Конституції України призначена грошова допомога за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки була виплачена не в повному обсязі, як того вимагають чинні норми законодавства..
26.05.2016 року та 22.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звертався з листами до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради з проханням здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 05 травня за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки в сумі 22941 грн. Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради листами від 23.06.2016 року та від 22.09.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку та виплаті недосплаченої разової грошової допомоги за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки в сумі 22941 грн.
Позивач в позові зазначає, що мінімальна пенсія за віком згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» в 2013 році становить 894 грн., в 2014 році - 949 грн., в 2015 році 1074 грн., в 2016 році 1130 грн. і таким чином згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, сума виплати разової грошової допомоги до 05 травня повинна була становити в 2013 році - 894х8=7152 грн., в 2014 році - 949 х 8 = 7592 грн., в 2015 році 1074 х 8 = 8592 грн., в 2016 році 1130 х 8 = 9040 грн. Тому, сума виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки позивачу повинна становити 32376 грн., тоді як управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради була здійснена виплата одноразової грошової допомоги до 05 травня в таких розмірах в 2013 р. - 2110 грн., в 2014 р. - 2250 грн., в 2015 р. - 2475 грн., в 2016 р. - 2600 грн., що в цілому складає 9435 грн. Сума недосплати становить 22941 грн., чим були порушені вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення недосплаченої щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни в частині відмови в перерахунку та виплати недоплачених сум щорічної разової допомоги до 05 травня за 2013, 2014, 2015 роки та стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради суми недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2013, 2014, 2015 роки.
В свою чергу, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточненні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради в судовому засіданні уточненні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що в управлінні праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради в Єдиному державному автоматизованому реєстрі обліку осіб, як одержувач пільг на комунальні послуги перебуває з 06.05.2003 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який являється інвалідом війни 2 групи. Розміри соціальних виплат залежать від соціально - економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Пунктом 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до цього, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» установлено виплату вказаної допомоги інвалідам війни 2 групи у розмірі 2600 грн. Враховуючи вищенаведене, в квітні 2016 року ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи була перерахована разова грошова допомога до 05 травня в сумі 2600 грн.
В судовому засіданні представник третьої особи - управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області уточненні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення недосплаченої щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни відмовити з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом війни 2 групи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.04.2009 року, та має права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
26.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради з заявою про здійснення перерахунку та виплати суми, яка була недоплачена.
Листом управління соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради від 23.06.2016 року за № 4654/02 року, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено розмір вказаної допомоги інвалідам війни 2 групи у сумі 2600 грн. Тому в квітні 2016 року ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи була перерахована разова грошова допомога до 5 травня в сумі 2600 грн. на банківський рахунок.
22.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до управління праці та соціального захисту Ізмаїльської міської ради населення із заявою, якою просив здійснити перерахунок та виплату недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2013, 2014 та 2015 роки в розмірі 46501 грн.
Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради листом від 22.09.2016 року за № 6387/02 позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013 року «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам 2 групи виплата грошової допомоги здійснювалась в розмірі 2110 грн. і в зв'язку з цим в квітні 2013 р. ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи, була перерахована разова грошова допомога до 5 травня в сумі 2110 грн. на банківський рахунок. В подальшому, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 102 від 16.04.2014 року «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни 2 групи виплата разової грошової допомоги проводилась у сумі 2250 грн. і в квітні 2014 р. ОСОБА_1, як інваліду 2 групи була перерахована разова грошова допомога до 5 травня в сумі 2250 грн. на банківський рахунок. В свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни 2 групи виплата разової грошової допомоги проводилась в сумі 2475 грн. і в квітні 2015 року ОСОБА_1, як інваліду 2 групи була перерахована разова грошова допомога до 5 травня в сумі 2475 грн. на банківський рахунок. Згідно постанови Кабінету міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни 2 групи грошова допомога проводилась в розмір 2600 грн. і в квітні 2016 році ОСОБА_1 була перерахована разова грошова допомога до 5 травня в сумі 2600 грн., на банківський рахунок.
Згідно розрахунку позивача, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» грошова допомога повинна виплачуватись у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що становить у 2016 році - 1130х8=9040 грн., а відповідачем була проведена виплата допомоги до 5 травня у 2016 році лише у сумі 2600 грн.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно з пунктом 26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до частини 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Пунктом 1 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, інвалідам війни II групи у сумі 2600,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що грошова допомога в розмірі 2600 грн., яка була виплачена ОСОБА_1 до 5 травня, виплачена у відповідному розмірі та у відповідності до чинного законодавства України, тому необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення недосплаченої щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни.
Керуючись ст. ст.9-11, 69 -71, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області про стягнення недосплаченої щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.О.Бурнусус