Справа №483/2096/16-ц 09.02.2017 09.02.2017 09.02.2017
Провадження №22-ц/784/490/17
Головуючий у першій інстанції-Казанлі Л.І
Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
Категорія 59
9 лютого 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Богуславською О.М.,
розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
29 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, Очаківський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивачка зазначала, що 26 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 57 912, 57 грн. кредитної заборгованості та 1 700 грн. витрат. Посилаючись на недоведеність безспірності заборгованості, неодержання письмової вимоги про погашення боргу, не закінчився строк виконання зобов'язання, порушення позовної давності, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Того ж числі позивачка подала заяву про забезпечення позову (а.с.8-10).
Ухвалою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2016 року заяву задоволено. Зупинено стягнення за виконавчим написом нотаріуса та встановлено заборону на здійснення будь-яких дій стосовно виконавчого напису, вчиненого 26 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просив ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви. Заявник посилався на необґрунтованість заяви позивача, невмотивованість судової ухвали та недоведеність підстав застосування заходів забезпечення, встановлених законом.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 28,30). Справу розглянуто у їх відсутності.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК підставою забезпечення позову є можливість утруднення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 152 ЦПК, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 152 ЦПК), не перешкоджати у здійсненні відповідачем господарської діяльності, та бути обраними з дотриманням необхідного баланс у процесуальних прав та обов'язків сторін, а також гарантувати реальну можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.
Частиною 1 статті 152 ЦПК до видів забезпечення позову віднесено зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (пункт 6).
Отже, процесуальним законодавством прямо передбачено відповідний спосіб забезпечення позову про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - зупинення стягнення за виконавчим документом.
Безперешкодне продовження стягнення за виконавчим документом протягом розгляду справи в суді, у випадку задоволення позову, призведе до необхідності повернення безпідставно отриманих коштів та примусового виконання рішення, що значно затягне процес поновлення прав позивача.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу від 26 квітня 2016 року з ОСОБА_1 пропонується стягнути 59 612,57 грн. за кредитним договором від 26 березня 2010 року, укладеним між нею та ПАТ «Приватбанк» (а.с. 34).
4 липня 2016 року відкрито виконавче провадження, за яким проводяться виконавчі дії, в тому числі і щодо звернення стягнення на майно боржника.
Отже у разі задоволення позову, неприйняття заходів щодо зупинення стягнення за пунктом 6 частини 1 статті 152 ЦПК та продовження вчинення виконавчих дій протягом розгляду справи призведе до неможливості поновлення прав позивача судовим рішенням та необхідності захисту своїх прав у іншій спосіб (наприклад, повернення безпідставно отриманого, визнання торгів недійсними тощо).
Таким чином, основний висновок судді про наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 151 ЦПК щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та обрання такого виду забезпечення за пунктом 6 частини 1 статті 152 ЦПК - зупинення стягнення за виконавчим документом, відповідає характеру спору та вимогам закону.
Недостатня обґрунтованість такого висновку в мотивувальній частині ухвали не може бути достатньою підставою для її скасування, оскільки відповідно до частини 3 статті 309 ЦПК порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги посилання апелянта про те, що, вживаючи заходи забезпечення позову, суддя не перевірив фактів та обставин, якими позивачка обґрунтовує позов, та не переконався у реальності загрози виконання судового рішення.
Доведення підстав позову та дослідження доказів здійснюється судом на іншій стадії цивільного процесу, а доведеність позову визначається судовим рішенням. При вирішенні питання про вжиття заходів за статтею 151 ЦПК суд виходить лише з вірогідності порушень прав позивача.
Разом з тим, поряд з зупиненням стягнення за виконавчим документом (пункт 6 частини 1 статті 152 ЦПК) в ухвалі також зазначено про встановлення заборони на вчинення будь-яких дій стосовно виконання виконавчого напису нотаріуса.
Проте, зупинення судом стягнення за виконавчим документом зумовлює наступне зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 2 частини 1 статті 34 Закону «Про виконавче провадження»).
Отже встановлення заборони на вчинення будь-яких дій щодо виконання нотаріального напису, як то зазначено в ухвалі, одночасно з зупиненням стягнення, є зайвим та не відповідає вимогам статті 152 ЦПК.
Доцільність одночасного застосування декількох заходів забезпечення позову суддею не обґрунтована та з матеріалів справи не вбачається.
Таким чином, ухвала суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2016 року змінити. Виключити з резолютивної частини ухвали встановлення заборони на вчинення будь-яких дій стосовно виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 26 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 3381.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
Н.О.Шаманська