Справа №469/1345/16-ц 08.02.2017 08.02.2017 08.02.2017
Провадження №22-ц/784/478/17
Справа 469/1345/16-ц
Провадження 22ц-/784/478 /17 Головуючий по 1 інстанції Тавлуй В.В.
Категорія 69 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1
08 лютого 2017р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Колосовського С.Ю.,
суддів: Довжук Т.С., Ямкової О.О.,
секретар судового засідання - Шагай О.А.,
за участі: представника заінтересованої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Березанського районного центру Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016р.
за заявою ОСОБА_3 Мейліса Муратовича, заінтересована особа - Березанський районний центр Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановила:
У листопаді 2016р. ОСОБА_4 звернувся в інтересах ОСОБА_3 із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з червня 1990р. по 24 серпня 1991р.
Заявник зазначав, в червні 1990р. він будучи уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1 переїхав на проживання до Української РСР де постійно проживав до 24 серпня 1991р., а саме в м. Одесі, а потім в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.
Оскільки встановлення факту постійного проживання має юридичне значення для подальшого отримання громадянства, заявник просив про задоволення його вимог.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016р. заяву задоволено. Постановлено встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України з червня 1990р. по 24 серпня 1991р.
В апеляційній скарзі заінтересована особа, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд виходив з того, що факт постійного проживання заявника на території України з червня 1990р. по 24 серпня 1991р. підтверджений належними доказами.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 народився 01 травня 1967р. на території Узбецької РСР та є громадянином ОСОБА_5.
Обґрунтовуючи висновок щодо наявності підстав для встановлення факту постійного проживання на території України, суд послався на пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також на довідки Садівничого товариства «Лазурь» і Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
Відповідно до довідки голови правління СТ «Лазурь» від 28 листопада 2016р. ОСОБА_3 тимчасово проживав в 1991р. на території садового масиву «Тилигул-Кошари» Комінтернівського району Одеської області.
Проте ця довідка про факт п'ятнадцятирічної давнини не містить даних на підставі якого джерела інформації її було видано. До того ж ОСОБА_3 у своїй заяві стверджував, що він проживав в м. Одесі, а не в Одеській області.
В довідці сільського голови Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 14 грудня 2016р., яку було видано на підставі акту від цієї ж дати, хоча і міститься посилання на свідків, але без вказівки на їх прізвища. Також в цій довідці не зазначено протягом якого часу мешкав ОСОБА_3 влітку 1991р. в с. Коблеве, так як за довідкою СТ «Лазурь» останній в цьому ж році проживав в Одеській області.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили в суді, що знають заявника через його батька і коли вони були в Україні, де займались вирощуванням овочів, то зупинялись у них.
Оцінюючи названі докази, які до того ж носять суперечливий характер, слід дійти висновку, що ОСОБА_3 не доведено факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991р., що відповідно до ч.1 ст.3 Закону «Про громадянство України» виключає можливість задоволення його заяви.
З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.2 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Сплачений апелянтом судовий збір підлягає відшкодуванню на підставі ст.88 ЦПК за рахунок заявника.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Березанського районного центру Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області задовольнити.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016р. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Березанського районного центру Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області 303,16 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: