Справа № 480/2572/16-к
Провадження № 1-в/480/4/17
Ухвала
02 лютого 2017 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
представника Ольшанської
виправної колонії (№ 53) ОСОБА_4 ;
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в режимі відео-конференції із Ольшанською виправною колонією Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53) заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
встановив:
ОСОБА_5 вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2012 року визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді дев'яти років позбавлення волі.
На момент розгляду справи засуджений відбув 8 років 5 місяців 11 днів. Невідбутий строк складає 6 місяців 20 днів, з урахуванням перерахунку відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання”.
14.11.2016 засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні відмовився висловити свою думку щодо поданої заяви.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника установи виконання покарань, який вважав, що засуджений не довів своє виправлення і заява засудженого не підлягає задоволенню, думку прокурора, який вважав, що заява не підлягає задоволенню з тих же підстав, дослідивши характеризуючи матеріали та особову справу засудженого, суд дійшов такого.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що з 15.10.2015 засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Ольшанській виправній колонії (№ 53).
За час відбування покарання ОСОБА_5 зарекомендував себе таким чином: під час утримання в СІЗО м. Запоріжжя засуджений допустив порушення вимог режиму утримання, за що мав одне стягнення. Заохочень не мав, до суспільно-корисної праці не залучався.
Під час утримання в Городищенській виправній колонії (№ 96) засуджений ОСОБА_5 допустив одне порушення вимог режиму утримання за що згідно з положеннями ст. 132 КВК України мав одне стягнення та заохочень не мав.
За час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 зарекомендував себе, як засуджений, який не дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня. За порушення вимог режиму утримання, згідно зі ст. 132 КВК України, має два стягнення, які не зняті і не погашені у встановленому законом порядку.
За характером ОСОБА_5 схильний до зміни настрою, скритний, не ініціативний, у житті пристосуванець. У характері вбачається негативна спрямованість поведінки і не здатність прогнозувати своїх вчинків, що може сприяти влученню його під вплив лідерів негативної спрямованості і скоєнню кримінальних вчинків. У спілкуванні з працівниками адміністрації веде себе скритно, виконує всі їх законні вимоги, але під контролем.
З метою отримання позитивного рішення суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, засуджений ОСОБА_5 працевлаштувався на виробництві установи при Ольшанській виправній колонії (№53). Під час виконання робіт на виробництві установи засудженому ОСОБА_5 оголошено два заохочення.
Засуджений ОСОБА_5 не охоче виконує роботи з благоустрою місць позбавлення волі. Нехтує вимогами умов тримання у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє належної уваги та догляду щодо необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів обіходу, якими користується при виконанні дорученої роботи та не завжди використовує їх за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Двогодинні відпрацювання виконує в повному обсязі, але під час виконання робіт потребує постійного контролю з боку персоналу установи. Засуджений ОСОБА_5 має звичку уникати виконання робіт із благоустрою установи. Участі у роботі самодіяльних організацій не приймає.
Засуджений ОСОБА_5 не приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі та не навчається у навчальному центрі чи в загальноосвітній школі при Ольшанській виправній колонії (№53), хоча має не пону середню освіту, вважає її достатньою та навчатись не бажає.
Загалом за весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 має два заохочення та п'ять стягнень, два з яких не погашені у встановленому законом порядку.
Засуджений ОСОБА_5 у вчиненому злочині вину визнає частково. Соціально-корисні зв'язки з рідними підтримує шляхом листування та особистих побачень, отримує від них посилки та передачі.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Доведення засудженим свого виправлення означає досягненням ним такого стану, за якого від даного засудженого не доводиться очікувати вчинення у майбутньому нових злочинів.
Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь час відбування покарання.
Сумлінна поведінка, поряд з іншими ознаками, характеризується, у тому числі, дотриманням засудженим режиму відбування покарання та виконанням покладених на нього законом обов'язків, стримуванням від порушень режиму відбування покарання та від порушень правил внутрішнього розпорядку.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” № 2 від 26.04.2002 роз'яснено, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
З характеризуючих матеріалів щодо засудженого ОСОБА_5 вбачається, що він характеризується посередньо, працевлаштований на виробництві установи тільки з 2016 року, при цьому відповідно до медичного висновку ОСОБА_5 є працездатним. Відбутий строк покарання складає 8 років 5 місяців 11 днів, але за весь цей час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 має всього два заохочення. Крім того, засуджений ОСОБА_5 має два стягнення, які не погашені у встановленому законом порядку.
Отже, засуджений ОСОБА_5 не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє виправлення і щодо нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів.
Суддя ОСОБА_1
02.02.2017