Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/89/17
про залишення позовної заяви без руху
26 січня 2017 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Шаронова Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, зацікавлена особа - Кир'яківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну частку (пай),-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, зацікавлена особа - Кир'яківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну частку (пай).
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.
Пунктом 9 частини 1 статті 80 ЦПК України встановлено, що: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Згідно з положеннями п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Позивач у позовній заяві вказує ціну позову щодо вимог майнового характеру, однак доказів на підтвердження того, що ціну позову визначено виходячи з дійсної вартості майна, у позовній заяві не зазначає і до позовної заяви не додає.
Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до п. п 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 640 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 8000 грн.
Отже, позивачу належить визначити дійсну вартість нерухомого майна, підтвердивши це документально і, виходячи з дійсної вартості майна, визначити ціну позову, з урахуванням якої сплатити судовий збір.
На підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано дублікат квитанції № 0.0.680132897.1. Відповідно до дублікату квитанції № 0.0.680132897.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.
У пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах “ № 10 від 17.10.2014 роз'яснено, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення ( пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Отже, позивачу належить визначити процесуальний статус Кир'яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач у позовній заяві зазначає, що він звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, проте нотаріус надав роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із пропущенням строку подання заяви про прийняття спадщини, однак доказів на підтвердження вищезазначених обставин позивач у позовній заяві не зазначає.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України “Про нотаріат” на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Статтею 50 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Аналогічні норми викладені в п. 3 Глави 13 та в Главі 14 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, доказом того, що позивач не може поза судовим порядком здійснити оформлення права на спадщину після смерті спадкодавця є постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що нотаріус надає роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з пропущенням строку, а в суд позивач звертається з позовною заявою про визнання права на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, якій не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог п. п. 6, 4 ч. 2, ч. 5 ст. 119 ЦПК України, позовну заяву належить залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 121 ЦПК України, суддя,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, зацікавлена особа - Кир'яківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну частку (пай), - залишити без руху, надавши позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання позивачем копії даної ухвали.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Шаронова
26.01.2017