Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "17" травня 2007 р.
Справа № 16/697-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П.
за участю представників сторін
від позивача Панченко С.О., дов.№ юр.-650/д
від відповідача Ковальчук Л.М., дов.№1.20/1-314 від 05.02.07р., Рибченко О.О., дов.№1.20/1-1544 від 08.08.06р., Карпінський І.К., дов.№1.20/1-313 від 05.02.07р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (м.Київ)
до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м.Житомир)
про визнання частково недійсним рішення від 19.10.2006р. №1.16/-55р.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.10.06р. № 1.16/-55р у справі № 4.7.1.- 42/2006 в частині встановлення вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.3 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання шляхом вчинення схожих дій на ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, що призвели до обмеження конкуренції та накладення на ВАТ "Укрнафта" штрафу у розмірі 17000,00грн.
Представник позивача позов підтримав, зокрема зазначив, що відповідач прийняв оспорюване рішення без врахування пояснень позивача та без наявності доказів того, що позивач та інші суб'єкти господарювання, яких стосується це рішення, діяли узгоджено і вчинили схожі дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідач у відзиві № 1.20/6-1101 від 16.05.07р. на позовну заяву та його представники в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили в позові відмовити, зазначивши, зокрема, що позивач та троє інших суб'єктів господарювання, які займаються реалізацією нафтопродуктів у період з 1 по 16 червня 2006 року здійснили антиконкурентні узгоджені дії шляхом вчинення схожих дій на ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які призвели до обмеження конкуренції. Також зазначили, що ці дії полягали в тому, що суб'єкти господарювання у вказаний період поступово підвищували роздрібні ціни на світлі нафтопродукти до однакового рівня в межах м.Житомира та Житомирського району без об'єктивно виправданих на те причин, чим порушили ч.3 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Матеріали справи свідчать, що Адміністративною колегією Житомирського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняте рішення від 19.10.06р. № 1.16/-55р у справі № 4.7.1.- 42/2006, яким визнано, що ТОВ "Торговий Дім "НК Альянс-Житомир", ТОВ "Нафта-Продукт", ТОВ "НК Альфа-Нафта" в особі Філії № 18 "Житомирська", ВАТ "Укрнафта", поступово підвищуючи з 1 по 16 червня 2006 року роздрібні ціни на світлі нафтопродукти до однакового рівня у межах м.Житомира та Житомирського району без об'єктивно виправданих на те причин, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч.3 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання шляхом вчинення схожих дій на ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження конкуренції.
Цим же рішенням Адміністративної колегії відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ВАТ "Укрнафта" накладено штраф у розмірі 17000,00грн.
Господарський суд вважає, що зазначене рішення Адміністративної колегії Житомирського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняте всупереч чинному законодавству, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01р. № 2210-ІІІ (далі Закон), антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідно до ч.3 ст.6 того ж Закону, антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Відповідно до ст.1 Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Тобто, з наведених норм Закону вбачається, що для того, щоб притягнути суб'єкта господарювання до встановленої відповідальності необхідно, щоб цей суб'єкт вчинив разом з іншими суб'єктами господарювання такі узгоджені та схожі дії на ринку, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Тобто, визначальним в даному випадку, згідно частин 1 та 3 ст.6 Закону, є узгодженість дій суб'єктів господарювання.
Оскільки зазначений Закон не дає тлумачення терміну "узгодження", суд вважає, що під цим терміном слід розуміти такі дії суб'єктів господарювання, які свідчать про те, що вони з метою недопущення, усунення або обмеження конкуренції домовляються діяти однаково, погоджувати між собою власні дії, для чого укладають письмові або усні угоди для досягнення цієї мети.
Якщо вважати (а так вважав відповідач, прийнявши оспорюване рішення), що таке узгодження мало місце між суб'єктами господарювання, щодо яких прийняте рішення, то таке узгодження здійснено ними на шкоду власній підприємницькій діяльності, оскільки, як вищезазначено, ст.1 Закону говорить, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд вважає, що відповідачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами, що між суб'єктами господарювання, у тому числі і позивачем, були вчинені узгоджені дії в тому розумінні, про яке зазначив суд.
Посилання відповідача на ту обставину, що інші суб'єкти господарювання, щодо яких прийняте оспорюване рішення, свою вину у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій визнали та сплатили нараховані їм штрафи, суд не розглядає як доказ узгодженості дій за участю позивача.
Навпаки, якщо позивач не визнає своєї участі у таких діях, а відповідачем не надано відповідних доказів про його участь у них, то це свідчить про те, що позивач помилково або свідомо протиправно включений відповідачем в оспорюване рішення як порушник.
Суд вважає, що якщо узгоджені дії між іншими суб'єктами господарювання, можливо, й мали місце і вони з цим погодились, то це не є доказом участі позивача у тих узгодженнях.
В оспорюваному рішенні зроблено висновок про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення суб'єктами господарювання, в тому числі і ВАТ «Укрнафта", схожих дій на ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами в місті Житомирі та Житомирському районі, які стосуються встановлення ціни реалізації на світлі нафтопродукти, а саме підвищення роздрібних цін з 1 червня по 16 червня 2006 року без наявності об'єктивних причин, що може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Суд вважає, що цей висновок про підвищення суб'єктами господарювання роздрібних цін на світлі нафтопродукти без «об'єктивних" причин зроблено відповідачем без врахування доводів та пояснень ВАТ «Укрнафта".
Відповідачем не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення доводи позивача про те, що ВАТ «Укрнафта" є самостійним суб'єктом господарювання, який незалежно від інших осіб здійснює господарську діяльність з реалізації нафтопродуктів, в тому числі самостійно та незалежно встановлює відпускні (роздрібні) ціни на світлі нафтопродукти при здійсненні їх реалізації через мережу власних автозаправних станцій.
Відповідачем при прийнятті рішення не враховано, що роздрібні ціни на світлі нафтопродукти є вільними, тобто встановлюються самостійно суб'єктами господарювання.
Відповідачем не доведено, що існують нормативні обмеження щодо встановлення ціни. Обґрунтованість встановлення ціни необхідно розглядати для кожного підприємства окремо. Відповідачем не були взяті до уваги обґрунтування ВАТ «Укрнафта" встановлення цін на власних автозаправних станціях.
Суд вважає, що відповідачем безпідставно були відхилені пояснення ВАТ «Укрнафта" щодо складових роздрібної ціни на світлі нафтопродукти та їх впливу.
Як зазначено позивачем, ВАТ «Укрнафта" при формуванні роздрібних цін враховує закупівельну вартість нафтопродуктів, транспортні витрати, витрати на зберігання, загальновиробничі витрати, заробітну плату персоналу, рентабельність. Остаточна відпускна ціна на нафтопродукти визначається Товариством із урахуванням регіональних особливостей ринків, наявності попиту і пропозиції, конкурентоспроможності, тобто із урахуванням ринкових факторів.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Укрнафта" постійно надає Житомирському територіальному відідленню АМКУ інформацію щодо закупівельних цін. Закупівельні ціни на всі види нафтопродуктів у травні-червні 2006 року зростали. Зокрема, ціна на дизельне паливо збільшилася протягом травня-червня місяця з 4033,20 грн. до 4266 грн. за 1 тону, бензину А-80: з 4138 грн. до 4260 грн. за 1 тону, бензину А-92: з 4459 грн. до 4518 грн. за 1 тону, бензину А-95: з 4658 грн. до 4710 грн. за 1 тону, що підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів та видатковими накладними (а.с.31-61).
Відповідачем були безпідставно відхилені доводи позивача щодо обґрунтованості встановлення цін шляхом наведення показників різниці між закупівельними цінами та їх реалізацією через мережу автозаправних станцій.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2006 р. ВАТ «Укрнафта" реалізувало придбані паливно-мастильні матеріали на 9,1% дорожче від ціни їх придбання, що, як зазначив позивач, є невеликим показником, оскільки дана різниця включає в себе ще й затратну частину операцій з реалізації, а саме: зберігання, транспортування, затрати АЗС, заробітну плату персоналу.
Крім того, на формування та встановлення ціни також впливають ринкові фактори, а саме показники попиту і пропозиції, конкурентоспроможність, регіональні особливості ринку тощо. А тому остаточне визначення роздрібних цін реалізації нафтопродуктів повинно було враховувати та враховувало всі складові ціни.
Отже, безпідставними є висновки, викладені в оспорюваному рішенні відповідачем про те, що ціни, встановлені ВАТ «Укрнафта", є необ'єктивними.
За результатами розгляду справи відповідачем були зроблені помилкові висновки про наявність загрози конкуренції, оскільки при дослідженні ринку не було з'ясовано об'єктивної ситуації на ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
В оспорюваному рішенні відсутні будь-які висновки про те, що ціни, які сформувалися на ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами, є ринковими чи неринковими, відсутні також будь-які показники, які б свідчили про «завищеність" ціни реалізації нафтопродуктів, наприклад, зменшення попиту, зменшення обсягів реалізації світлих нафтопродуктів, зменшення кількості працюючих автозаправних станцій тощо.
Суд також погоджується з позивачем, що обмеження конкуренції може мати місце на певному товарному ринку за умови наявності монополії певного суб'єкта господарювання чи кількох суб'єктів господарювання та здійснення ними антиконкурентних дій. Також може виникати загроза по обмеженню конкуренції при наявності узгоджених дій суб'єктами господарювання, які мають більшу частку певного товарного ринку і здатні своїми діями чинити вплив на ринок, в тому числі визначати цінову політику на ньому і одночасно бездіяльності дрібних торгівців, які, в силу своєї незначної ролі, не можуть вплинути на ринок.
В оспорюваному рішенні відсутні чіткі та обґрунтовані висновки про те, які суб'єкти господарювання та внаслідок яких дій і умов (угод, домовленостей тощо) встановили певний рівень цін, а також наслідки чи можливі наслідки таких дій чи бездіяльності.
В оспорюваному рішенні безпідставно вказано, що оператори ринку, в тому числі і ВАТ «Укрнафта", встановлювали однакові роздрібні ціни на нафтопродукти.
Суд також погоджується з позивачем, що наявність однакових цін не є ознакою наявності антиконкурентних узгоджених дій. Навпаки, наявність однакової ціни може свідчити про цінову рівновагу на товарному ринку (урівноваження попиту і пропозиції), тобто про встановлення оптимальних цін.
Матеріали справи свідчать і відповідачем не заперечувалось, що ВАТ «Укрнафта" володіє лише 3 (трьома) автозаправними станціями, розташованими у м. Житомирі та Житомирському районі, що становить 1,14% від загальної кількості автозаправних станцій, розташованих на вказаному регіональному ринку, тобто є всі підстави вважати, що позивач працює на ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами у м.Житомирі та Житомирському районі в умовах жорсткої конкуренції.
Крім того, судом враховується, що позивач на своїх заправних станціях не самостійно встановлює ціну реалізації нафтопродуктів, а робить це на підставі регулярних наказів головного офісу з м.Києва, що також виключає можливість позивача узгоджувати свої дії з конкурентами на регіональному ринку (а.с.13-17).
Суд вважає, що безпідставність прийнятого відповідачем рішення, що оскаржується, також наглядно підтверджується із складених ним діаграм динаміки цін по чотирьом особам, щодо яких прийняте це рішення (а.с.108-111).
По-перше, з цих діаграм видно, що по всіх категоріях нафтопродуктів, у визначений в оспорюваному рішенні період - з 1 по 16 червня 2006 року, ВАТ "Укрнафта" приблизно 4-5 днів першою підвищувала ціни;
По-друге, з діаграм видно, що у вказаний період весь час відбувалось коливання цін у зазначених чотирьох суб'єктів господарювання;
По-третє, з діаграм, які позначені судом умовно -1,2,3,4, видно, що:
з першої та другої - протягом 1-16 червня взагалі не було однакових цін на нафтопродукти;
з третьої та четвертої - протягом 1-16 червня тільки один день у вказаних осіб були однакові ціни на нафтопродукти.
Суд також розглядає як безпідставні посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до господарського суду за захистом своїх прав, встановлений ст.60 Закону, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач у встановлений строк звернувся до господарського суду, але не за відповідною територіальністю, що само по собі не може свідчити про пропущення строку (а.с.62).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідач, прийнявши оспорюване рішення в частині, що стосується позивача, діяв всупереч ст.19 Конституції України.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає висновки, зроблені Адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні №1.16/-55р від 19.10.2006 року у справі №4.7.1-42/2006 безпідставними та такими, що суперечать вимогам законодавства про захист економічної конкуренції.
У зв'язку з цим, позовні вимоги є обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і підлягають задоволенню в повному обсязі - зазначене рішення відповідача визнається недійсним в частині, що стосується позивача.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01р. № 2210-ІІІ , керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (10014, м.Житомир, майдан Рад 12, ідентифікаційний код 20403042) від 19.10.06р. № 1.16/-55р у справі № 4.7.1.- 42/2006 в частині встановлення вчинення Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров.Несторівський 3-5, ідентифікаційний код 00135390) порушення, передбаченого ч.3 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01р. № 2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання шляхом вчинення схожих дій на ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, що призвели до обмеження конкуренції та накладення на ВАТ "Укрнафта" штрафу у розмірі 17000,00грн.
3. Стягнути з Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (10014, м.Житомир, майдан Рад 12, ідентифікаційний код 20403042) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров.Несторівський 3-5, ідентифікаційний код 00135390) - 85,00 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя
Гансецький В.П.
Дата виготовлення рішення в повному обсязі 17.05.07.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - у справу,
2,3 - сторонам.