Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua , код 34390710
Харків
31 січня 2017 р. справа № 820/16671/14
Харківський окружний адміністративний суд у склад головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 15.07.2014 за № 0002772203.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі вказаного акту є незаконним, та такими, що винесене з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте надав клопотання пор розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд вважає, що особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ІРА «Наша лінія» за період з 01.02 по 28.02.2014 та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства, складено акт № 2270/20-33-22-03-07/38876615 від 01.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість на суму 1 069 076,16 грн.
15.07.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002772203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 336 345,20 грн., в т.ч.: 1 069 076,16 грн. основного платежу та 267 269,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 15 липня 2014 року №0002772203.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2016 касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області задоволено частково; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 скасовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Матеріалами справи встановлено, що 03.02.2014 між ТОВ «Трейдторгопт» (покупець) і ТОВ «ІРА «Наша лінія» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу № 2, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки другій стороні картон ММ, каолін та інші ТМЦ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар.
На підтвердження виконання даного договору до суду були надані видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність, відомості бухгалтерського обліку, картки складського обліку, докази проведення розрахунків, інвентаризаційний опис та ін.
Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За змістом п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність дослідження обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «ІРА «Наша лінія», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.
Також, суд звертає увагу, що для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
При цьому слід наголосити, що право платника на податковий кредит не можна вважатись законним, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року на товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" покладено обов'язок надати до суду пояснення щодо змісту спірних господарських операцій з ТОВ "ІРА "Наша лінія", а саме: наявність у контрагента позивача можливостей виконання укладеного з позивачем договору, зокрема наявність технічних та технологічних можливостей; докази фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, докази реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість на момент здійснення господарський правовідносин, письмові пояснення щодо наявності у товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
В подальшому, судом повторно надано час ТОВ "Трейдторгопт" для реалізації останнім права на надання вищезазначених доказів.
Однак, станом на момент розгляду справи, вищезазначені докази до суду не надано, а позивачем не зазначено об'єктивних причин, які перешкоджали виконанню обов'язкового до виконання рішення суду протягом тривалого часу.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи вищезазначених доказів, приймаючи до уваги, що ТОВ "Трейдторгопт" неодноразово ухилявся від виконання вимог суду щодо надання вищезазначених доказів, а відтак суд позбавлений можливості дослідження наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку та доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо, то суд приходить до висновку, що контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення від 15.07.2014 за № 0002772203 діяв виключно в межах правового поля та у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак вказане рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Р.В. Мельников