Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
30 січня 2017 р. № 820/3046/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,
представника позивача - Бикова П.В.,
представника відповідача - Мосійчука Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 24.05.2016 року №0000581401, № 0000591401 та № 0000571401.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1427/20-30-14-01/01416731 від 04.05.2016 року.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а прийняті податкові повідомлення - рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Центральної ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Південспецбуд" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Терра-буд компані» за період жовтень, листопад 2015 року, за результатами якої складено акт № 1427/20-30-14-01/01416731 від 04.05.2016 року.
Відповідно до змісту вищезазначеного акту, податковим органом встановлено наступні порушення:
-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за жовтень - листопад 2015 року та зменшено від'ємне значення за жовтень - листопад 2015 року;
-п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2015 рік.
На підставі вказаного акту, Центральною ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.05.2016 року №0000581401, № 0000591401 та № 0000571401.
Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ "Терра-буд компані ".
Судом встановлено, що між ПАТ "Південспецбуд" (Підрядник) та ТОВ "Терра-буд компані " (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 17 від 01.10.2015 року на виконання будівельних робіт комплексу по виробництву молока на 1920 голів корівника № 5, будівництва тимчасових автодоріг.
Позивач вважає, що належним підтвердженням на виконання умов вищезазначеного об'єму робіт є довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року, акти прийому виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 34-79).
Як було встановлено під час розгляду справи, необхідність укладення вищезазначеного договору № 17 від 01.10.2015 року та залучення субпідрядника ТОВ "Терра-буд компані " зумовлено необхідністю виконання ПАТ "Південспецбуд" договору підряду № 5 від 14.05.2015 року.
Так, між ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» (Замовник) та ПАТ "Південспецбуд" (Підрядник) укладено договір підряду № 5 від 14.05.2015 року, відповідно до умов якого ПАТ "Південспецбуд" зобов'язується виконати роботи по будівництву комплексу по виробництву молока на 1920 голів корівника № 5, будівництва тимчасових автодоріг.
Також, у зв'язку з виробничою необхідністю між сторонами було укладено додаткові договори до вказаного договору підряду(т.1 а.с. 109-119).
На підтвердження виконання умов договору № 5 від 14.05.2015 року позивачем залучено до матеріалів справи акти прийому виконаних будівельних робіт (т1. а.с. 120-149).
Суд вважає за потрібне зауважити, що, відповідно до ст. 838 ЦК України та з урахуванням ст.319 Господарського кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Окрім того, також судом враховується положення статті 241 Цивільного кодексу України, з приводу укладання позивачем договорів субпідряду без відповідного погодження таких дій з замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що достатнім доказом на підтвердження погодження ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» ( як Замовником) залучення ПАТ ПАТ "Південспецбуд" (як Генеральним підрядником) субпідрядної організації ТОВ «Терра-буд компані» на виконання договору підряду № 5 від 14.05.2015 року є лист від замовника № 82 від 12.05.2015 року (т.2. а.с. 161).
Однак суд звертає увагу, що договір на виконання основного договору № 5 між ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» та ПАТ "Південспецбуд" датовано 14.05.2015 року, а лист - погодження на залучення субпідрядника датується 12.05.2015 року. Тобто, фактично погодження субпідрядника ТОВ «Терра-буд компані» відбулось раніше, ніж було укладено договір між замовником ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» та Генеральним підрядником ПАТ "Південспецбуд".
Також, відповідно до приписів ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.
Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковим.
Первинними кошторисами в інвесторській кошторисній документації є локальні кошториси. Основою для їх складення є обсяг робіт, визначені в складі проекту (робочого проекту).
Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис .
Однак, всупереч вищезазначених норм права, позивачем не надано до суду локальних кошторисів при виконанні ТОВ «Терра-буд компані» будівельних робіт за договором субпідряду № 17 від 01.10.2015 року.
Водночас, суд критично ставиться до залучених позивачем локальних кошторисів (т.2 а.с. 83-109), оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. підписів уповноважених осіб підприємств, дат підписання, відтисків мокрих печаток.
Також, суд звертає увагу, що предметом договору субпідряду № 17 від 01.10.2015 року та договору підряду № 5 від 14.05.2015 року є будівництво площадки для молодняка корівника № 5, у той час як локальні кошториси були складені на виконання будівельних робіт будівлі № 19, корівника № 5, 7, 11, паралелі № 7.
Поряд з цим, суд критично ставиться до залученого позивачем робочого проекту (т.2 а.с. 110-150), оскільки з його записів не вбачається за можливе визначити, що вказаний проект було передано саме ПАТ "Південспецбуд", з огляду на те, що вищезазначена документація містить запис про ТОВ «СоюзСпецСтрой-Плюс» та про ТОВ «Агрофірма «Пісчанська».
Між тим, відповідно до п.5.1. договору субпідряду № 17 від 01.10.2015 року за ПАТ "Південспецбуд" закріплено обов'язок щодо передачі субпідряднику проектної документментації, доказів на виконання чого матеріали справи не містять, а відтак за відсутності основи для складання кошторису, не можна визначити обсяг робіт та матеріалів, які враховувались при його складанні.
Окрім того, суд вважає необхідним відмітити, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ «Терра-буд компані», з урахуванням того, що позивачем по даному підприємству взагалі не надано необхідної первинної документації, зокрема, штату працюючих осіб, зважаючи на те, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; доказів наявності основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів. Окрім того, позивач не надав копій укладених договорів оренди приміщень для зберігання будівельних матеріалів та іншої необхідної техніки та обладнання.
Доказів спростування вищезазаненого представником позивача не надано як під час подання даного адміністративного позову, так і в ході судових засідань.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що підрядні роботи були виконані саме з матеріалів субпідрядника, якими транспортними засобами здійснювалось переміщення матеріалів та засобів для виконання таких робіт, та підтвердження наявності у підприємства - субпідрядника ТОВ «Терра-буд компані» таких засобів взагалі, доказів наявності достатніх трудових ресурсів для здійснення визначених договорами робіт, наявність складських, виробничих та інших приміщень.
Окрім того, суд звертає увагу, що акти виконаних робіт за жовтень 2015 робіт прийняті замовником (ТОВ «Агрофірма «Пісчанська») 28.10.2015 року, а акти виконаних робіт субпідрядником ТОВ «Терра-буд компані» датуються 31.10.2015 року та не містять даних про замовника (печатки, підпису, назви).
Додатково суд також вважає за потрібне зазначити, що позивачем також не надано до суду жодних доказів на підтвердження дотримання процедури обрання субпідрядника та наявності переваг саме у ТОВ «Терра-буд компані» перед іншими організаціями, перелік яких було надано ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» в листі від 12.05.2015 року.
Так, відповідно до норм діючого законодавства, в усіх договорах підряду має обумовлюватись порядок залучення субпідрядників - хто залучає (замовник чи підрядник), на яких умовах (з погодженням з іншою стороною договору чи без), форма погодження, процедура відбору субпідрядника, розподіл відповідальності та ризиків, порядок розрахунків тощо. Від вибору сторонами договору підряду порядку залучення субпідрядників значною мірою залежить розподіл їх обов'язків та прав, що безпосередньо пов'язані із забезпеченням відповідальності сторін, тому договірні сторони об'єктивно зацікавлені в чіткому прописуванні в договорі будівельного підряду зазначеної істотної умови.
Однак, ПАТ "Південспецбуд" як під час подання позову, так і в ході судових засідань не надано до суду доказів існування факторів, які б вказували на перевагу ТОВ «Терра-буд компані» перед іншими організаціями, зокрема порівняльних даних по собівартості будівництва, вартісної оцінки використовуваних будівельних матеріалів у процесі будівництва, сировини, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів.
Суд також звертає увагу, що згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Поряд з цим, суд зауважує, що позивачем не надано до суду доказів того, що контрагентом позивача були виписані відповідні податкові накладні в результаті виконання правочину, які мали бути зафіксовані в бухгалтерському обліку, що в свою чергу унеможливлює підтвердження того, що як договірні правовідносини між» ПАТ "Південспецбуд" та його контрагентом ТОВ «Терра-буд компані" оформлені належним чином, так і первинні документи податкової та бухгалтерської звітності оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Проте слід відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного суду України від 04.09.07 р. № 07/97).
Суд також погоджується з позивачем, що право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг), що відповідає вимогам податкового законодавства. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для визнання за таким платником права на податковий кредит відсутнє.
При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.
Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо здійснення такого роду робіт та послуг на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податкового кредиту по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є правомірними.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги ПАТ "Південспецбуд" такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2017 року.
Суддя Р.В. Мельников