02 лютого 2017 р. Справа №818/1707/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Литовченко Г.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/171/16
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач) , викладену в листі від 14.11.2016 № Н-11025-6051/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.
В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, оскільки відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладена в листі від 14.11.2016 № Н-11025-6051/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає положенням ст..118 Земельного кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги вважає безпідставними і такими , що не підлягають задоволенню, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.28). Зокрема відповідач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області від 14.11.2016 № 22-28-99.4-1526/2-16 було встановлено, що земельна ділянка, яка планується до відведення, відноситься до масиву, який передбачається для створення ландшафтного регіонального парку «Сеймський».
При цьому, відповідач наголошує, що відповідно до рішення Сумської обласної ради народних депутатів від 13.10.1994р. «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій» землі в межах Конотопського, Кролевецького, Путивльського та Буринського районів, що характеризуються наявністю типових комплексів, було резервовано для їх наступного оголошення об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення - регіональним ландшафтним парком «Сеймський».
Відповідно до розпорядження голови Сумської ОДА від 14.12.1995р. №237 «Про розширення мережі природно-заповідного фонду» затверджено перелік цінних природних територій та об'єктів, які включаються до мережі природно-заповідного фонду згідно із додатком , зокрема регіональний ландшафтний парк «Сеймський» (далі - РЛП «Сеймський») на загальній площі 98857,9 га, зокрема на території Буринського району 7117,3га, в т.ч. по Олександрівській сільській раді 1286,4га.
Таким чином, відповідач стверджує, що РЛП «Сеймський» є об'єктом природно-заповідного фонду України.
Отже, відповідач просить суд врахувати, що у відповідності до норм ст.44 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка планується до відведення, відноситься до земель природно-заповідного фонду. А відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вказано, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, судом встановлено наступне:
18 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою (а.с.7, 53) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано викопіювання, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.8).
Листом від 16.11.2016 за № Н-11025-6051/6-16 Управлінням було відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні заяви (а.с.9), з посиланням на те, що відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області від 14.11.2016 № 22-28-99.4-1526/2-16 земельна ділянка, яка планується до відведення відноситься до масиву, який передбачається для створення ландшафтного регіонального парку «Сеймський».
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Позивач скористалася своїм правом та звернулась до суду з даним позовом вважаючи відмову викладену відповідачем в листі від 16.11.2016 за № Н-11025-6051/6-16 протиправною, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них. Разом з тим, відсутні будь-які документи, які могли б підтвердити віднесення земельної ділянки, яка планується до відведення, до земель природно-заповідного фонду.
Дослідивши обставини справи та дослідивши докази, якими сторони обґрунтовують свою позицію по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного:
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.
Як вже зазначалося вище, відповідач посилався на наявність рішення Сумської обласної ради народних депутатів від 13.10.1994р. «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій» відповідно до якого було резервовано для їх наступного оголошення об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення - регіональним ландшафтним парком «Сеймський». Крім цього, відповідач послався на розпорядження голови Сумської ОДА від 14.12.1995р. №237 «Про розширення мережі природно-заповідного фонду» яким затверджено перелік цінних природних територій та об'єктів (зокрема на території Буринського району 7117,3 га), в т.ч. по Олександрівській сільській раді 1286,4 га.
Однак, суд вважає за доцільне зазначити, що не зважаючи на те, що зазначені рішення та розпорядження датовані ще 1994 та 1995 роками, станом на грудень 2016 року будь-які правовстановлюючі документи на землю регіональному ландшафтному парку «Сеймський» не розроблялись, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлювались. Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на території Буринського району та іншого природоохоронного призначення на території Буринського району не розроблявся. Дані обставини підтверджуються листом Відділу Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області від 22.12.2016р. (а.с.59), з якого також свідчить, що відповідно до державної статистичної звітності форми 6-зем, станом на 01.01.2016р. (рядок 84 «Установи природоохоронного значення»), землі за регіональним ландшафтним парком «Сеймський» не обліковуються.
Дані обставини не заперечуються також і представником відповідача. Відповідно, доказів наявності правовстановлюючих документів на РЛП «Сейський» з визначенням меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) РЛП «Сеймський» відповідачем не надано.
В обґрунтування своєї позиції відповідач лише просив суд врахувати лист Департаменту екології та охоронних природних ресурсів від 27.01.2017р. №01-19/225 (а.с.44) відповідно до якого Департамент зазначає, що на підставі картографічних матеріалів, розроблених фахівцями Сумського філіалу Інституту землеустрою, встановити, які землі ділянки входять до складу РЛП не складає труднощів. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до рішення Сумської обласної ради від 07.10.2016р. «Про створення комунального закладу «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» Сумської обласної ради» створена дирекція вищезазначеного закладу.
Вищезазначені посилання відповідача суд не приймає до уваги, оскільки даним листом ще раз підтверджено, що проектна документація щодо земельних ділянок які входять до складу РЛП відсутня. Факт створення дирекції вищезазначеного закладу не впливає на обставини у даній справі. Крім цього, лист Департаменту, на який посилається відповідач, датований січнем 2017 року і наданий у відповідь на звернення ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 24.01.2017р. (а.с.43) в якому відповідач просив Департамент надати копії графічних матеріалів щодо РЛП «Сеймський». Тобто, обставини та матеріали, які мали досліджуватись відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_3 в листопаді 2016 року, відповідач намагався з'ясувати вже під час судового розгляду відповідної справи за позовом ОСОБА_3
Крім цього, представником позивача на підтвердження своєї позиції по справі було надано викопіювання з публічної кадастрової карти (а.с.71) щодо земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2 - відповідає Коду КОАТУУ бажаного місця розташування (а.с.8)) Буринського району, Сумської області, в якій чітко визначено, що станом на 02.02.2017 року цільове призначення ділянки - «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Отже, цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 не змінювалось, її передбачено для ведення товарного сільськогосподарського призначення. До того ж слід зазначити, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2 - а.с. 71) включає 10 окремих земельних ділянок площею по 2 га. До ГУ Держгеокадастру в Сумській області звернулося 6 осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.) з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. При цьому, ОСОБА_3 (позивач по даній справі) та ОСОБА_8 було відмовлено у наданні дозволу, а іншим особам земельні ділянки яких розташовані поряд (межують) на одному земельному масиві, було надано дозволи на розроблення проекту землеустрою про що свідчать відповідні Накази ГУ Держгеокадастру в Сумській області (а.с.63,65, 67, 69). Будь-яких перешкод у наданні дозволів вищезазначеним особам відповідач не виявив.
Таким чином вищезазначені обставини свідчать про те, що в супереч ст..71 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своєї позиції по даній справі.
Крім цього, слід зазначити, що вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них.
Відсутні будь-які документи, які могли б підтвердити віднесення земельної ділянки, яка планується до відведення, до земель природно-заповідного фонду. Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» на даний час не можна визнати належним до природно-заповідного фонду України, оскільки не задовольняє законодавчим вимогам до існуючої території та об'єкту природно-заповідного фонду - відсутній статус юридичної особи; відсутня розроблена і затверджена у встановленому порядку проектна документація з картографічними документами; відсутні встановлені в натурі (на місцевості) межі територій та об'єктів; відсутній орган управління (спеціальної адміністрації); відсутні повноцінні положення про території та об'єкти; Отже на даний час РЛП «Сеймський» слід сприймати як запланований об'єкт природно-заповідного фонду України.
Належне визначення меж такого об'єкта, як РЛП «Сеймський» можливо лише на підставі відповідного картографічного документа. Єдиним джерелом інформації про майбутні території РЛП «Сеймський» є лише ніким не погоджене та не завірене викопіювання зі схеми, яка призначалась лише для цілей резервування території та використовувалася як попередній (передпроектний) матеріал (а.с.49-51 - надано відповідачем).
Крім того, законодавча заборона на передачу у приватну власність стосовно усіх (без виключення) земельних ділянок у межах території РЛП відсутня. Заборона на передачу у власність, що встановлена у п. г) ч.4 ст.84 Земельного кодексу України, розповсюджується лише на ті земельні ділянки, які знаходяться під об'єктами РЛП, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.
Належне визначення меж такого об'єкта, як РЛП «Сеймський» можливо лише на підставі відповідного картографічного документа. Єдиним джерелом інформації про майбутні території РЛП «Сеймський» є лише ніким не погоджене та не завірене викопіювання зі схеми, яка призначалась лише для цілей резервування території та використовувалася як попередній (передпроектний) матеріал (а.с.49-51 - надано відповідачем).
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. У даному випадку таким органом є Головне управління Держземагенства у Сумській області.
Відповідач не навів передбачених законом підстав для відмови в наданні дозволу відносно вказаної земельної ділянки, яка має сільськогосподарське призначення, а також не зазначив, яка саме частина земельної ділянки, на яку претендує позивач є заказником, пам'ятником природи загальнодержавного значення; пам'ятником природи місцевого значення; парком пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення чи заповідним урочищем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка викладені у листі від 14.11.2016р. №Н-11025-6051/6-16 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту, є протиправною.
Відповідно, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка викладені у листі від 14.11.2016р. №Н-11025-6051/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є правомірно, обґрунтованою і. відповідно, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, слід зазначити наступне:
Із судової практики Вищого адміністративного суду України (ухвала від 05.04.2016 у справі № К/800/54442/15) вбачається, що положеннями ч. 4 ст. 105, 162 КАС України передбачена можливість вирішення вимог позивача саме у такий спосіб, що не суперечить приписам ч. З ст. 152 ЗК України, тобто, в даному судовому спорі такий спосіб захисту порушеного права, як чітке зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, передбачений положеннями ч. 4 ст. 105, 162 КАС України та не суперечить приписам ч. З ст. 152 ЗК України.
В іншій ухвалі від 19.05.2016 у справі № К/800/32729/15 Вищий адміністративний суд України також погоджується із тим, що належним та правильним способом захисту порушених прав позивача у разі безпідставних відмов у видачі дозволу, є саме зобов'язання відповідача надати такий дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Слід зазначити, що на користь наведеної судової практики Вищого адміністративного суду України свідчить і правова позиції Верховного Суду України, сформована у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням викладеного, позовна вимога ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту, є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно частин 1 та 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом частин 1 та 6 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1102 грн. 42 коп., які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 14.11.2016 №Н-11025-6051/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 08.02.2017 року.
Суддя О.М. Кунець