03 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 820/6173/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити певні дії, -
09 листопада 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду (надалі - відповідач) , просила: зобов'язати нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат, нарахованих за останньою посадою, у відповідності до частини першої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, у зв'язку з прийняттям відставки.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказувала, що Харківським окружним адміністративним судом протиправно не нараховано та не виплачено вихідну допомогу у зв'язку з відставкою. Обґрунтовуючи своє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат згідно частини першої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI позивач пояснювала, що станом на момент звільнення вона мала всі необхідні умови для виходу у відставку та отримання вихідної допомоги, а саме: необхідний стаж роботи на посаді судді не менше 20 років та подала заяву про відставку. Зазначала, що виключення законодавцем статті 136 із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI порушує такий конституційний принцип, як недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та порушує гарантії суддівської незалежності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 провадження у даній справі відкрито та ухвалою від 14.11.2016 передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 справу прийнято до провадження, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце судового розгляду. В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без її участі (а.с. 27).
Харківський окружний адміністративний суд явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, просив розгляд справи проводити у відсутності їх представника. У письмових запереченнях вказував на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на час реалізованого позивачем права на відставку судді Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII відбулася законодавча зміна правового регулювання питання обсягу права судді, який вийшов у відставку на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою шляхом виключення статті 136 з тексту Закону України від 07.07.2014 № 2453-VII.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.04.2007 працювала на посаді судді Харківського окружного адміністративного суду (а.с. 16).
На запит Полтавського окружного адміністративного суду Вищою радою юстиції надано відповідь від 13.01.2017 № 165/0/917 та копії документів щодо процедури звільнення позивача (а.с. 56-59).
Так, згідно вхідного реєстраційного штампу Вищою радою юстиції отримано заяву про звільнення у відставку від ОСОБА_1 15.09.2016 за вх. № 2433/0/6-16 (а.с. 57).
19 вересня 2016 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 2629/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку" (а.с. 58). У даному рішенні встановлено, що суддя має необхідний для відставки стаж роботи, встановлений статтею 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
21 вересня 2016 року Вищою радою юстиції було внесено подання до Верховної Ради України (вих. № 112/0/12-16), зокрема, про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126, статті 131 Конституції України, статтей 111, 120, 121 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтей 27, 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (а.с. 59).
22 вересня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1600-VIII, відповідно до пунктів 2, 3, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, у зв'язку із подачею заяви про відставку звільнено суддю Харківського окружного адміністративного суду Самойлову В.В.
Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року № 04-04/168, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22 вересня 2016 року №1600-VIII, суддю Самойлову В.В. звільнено з посади судді, наказано виплатити компенсацію за 6 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2016 рік, утримано кошти за надмірно використані 6 робочих днів основної щорічної відпустки за період роботи з 18.04.2016 по 22.09.2016 (а.с. 13).
Позивач не погоджуючись із не нарахуванням та не виплатою вихідної допомоги звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить із такого.
Статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VII (в редакції Закону України N 2756-VI від 02.12.2010) встановлювалося, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI та виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни, передбачені розділом II, набирають чинності з 1 квітня 2014 року.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в частині скасування положень статті 136 цього Закону є чинними, неконституційними не визнавались.
Як з'ясовано судом, позивач звернулася до Вищої ради юстиції з заявою про звільнення у відставку 15.09.2016 та вже 22.09.2016 постановою Верховної Ради України № 1600-VIII за поданням Вищої ради юстиції суддю Харківського окружного адміністративного суду Самойлову В.В. звільнено у відставку.
З аналізу законодавства, чинного на час звернення позивача з заявою про відставку та на час його звільнення, слідує, що виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку не передбачалась, а тому у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу сум зазначеної вихідної допомоги.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною зокрема, в його постановах від 09.08.2016 у справі № 820/1330/16 (К/800/15822/16), від 04.10.2016 у справі № 820/1498/16 (К/800/17188/16), від 01.12.2016 № 826/22688/15 (К/800/7021/16).
Конституційний Суд України у рішенні від 19.11.213 № 10-рп/2013 (справа № 1-1/2013) роз'яснив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу робота на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 п. 3.1).
Водночас, у цьому ж рішенні Конституційний Суд України висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір (абз. 6 п. 3.2).
При цьому мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних та інших встановлених державою виплат та допомог мають відповідати принципам пропорційності і справедливості.
Тож легітимно обраний парламент має право та повноваження вільно обирати форму реалізації законотворчої функції у відповідності із Конституцією і у виборі розміру соціальних виплат за конкретний період, встановлювати та скасовувати певні види соціальних виплат, в тому числі і вихідну допомогу судді при виходу у відставку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
При розв'язанні спірних правовідносин судом також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Згідно пояснювальної записки до проекту Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII прийняття зазначеного законопроекту обумовлене необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави.
У даній записці одним із шляхів досягнення цієї мети визначено необхідність скасування грошових допомог, які виплачуються державним службовцям, суддям, прокурорам та слідчим при виході на пенсію (у відставку), що мотивовано невиправданістю виплати значених розмірів таких допомог в період жорсткої економії бюджетних коштів, оскільки ці особи мають спеціальні пенсії, розміри яких набагато вищі, ніж у працівників, які виходять на пенсію на загальних умовах. Так, наприклад, пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 % суми їх заробітної плати. Для працівників, що виходять на пенсію на загальних умовах, розмір пенсії складає 46,7 % їх заробітку.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Зважаючи на викладене, суд погоджується із доводами відповідача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а відтак приходить до висновку, що вимоги позивача не грунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.
Суддя Л.О. Єресько