м. Миколаїв
06 лютого 2017 року Справа № 814/2415/16
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54029
доМиколаївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Фрунзе, 11, м. Миколаїв, 54001
прозобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Миколаївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач) про внесення змін до актових записів:
актового запису про шлюб від 11.11.1960 р. № 197, а саме: внести зміни до графи національність нареченої з "росіянка" на "німкеня";
актового запису про народження від 11.11.1961 р. № 3679, а саме: внести зміни до графи національність матері з "росіянка" на "німкеня";
актового запису про шлюб від 14.05.1983 р. № 630, а саме: внести зміни до графи національність нареченого з "українець" на "німець".
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її бабуся мала німецьку національність. Для відновлення та збереження свого етнічного походження позивач звернулася до відповідача з вимогою внесення змін до актових записів про шлюб бабусі, про народження та про шлюб батька, але отримала відмову.
Відповідач не надав письмових заперечень проти позову.
Позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:
В актовому записі про народження бабусі позивача ОСОБА_2 від 28.12.1940 р. № 452 національність батька - ОСОБА_3 вказана "німець", а матері - ОСОБА_4 "росіянка" (а. с. 35).
Таким чином, прадід позивача по лінії батька мав національність "німець".
08.06.2016 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про внесення змін до актових записів про шлюб ОСОБА_2 від 11.11.1960 р. № 197, про народження ОСОБА_5 від 11.11.1961 р. № 3679 та про його шлюб від 14.05.1983 р. № 630 в частині зміни національності.
Згідно висновку від 08.09.2016 р. відповідач відмовив у внесенні змін до відповідних актових записів (а. с. 40-41).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати і відновлювати свою національність.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" від 07.07.1995 р. № 12 передбачено, що суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові, тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд та здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Згідно з Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12.01.2011 р. № 96/5, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2011 р. № 55/18793 (далі - Правила), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
Відповідно до п. 1.7, 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Судом встановлено, що при державній реєстрації шлюбу в 1960 р. бабусею позивача ОСОБА_2 пред'явлений паспорт НОМЕР_1, відповідно до якого були внесені відомості щодо національності нареченої.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.10.1953 р. № 2666-1124 та доповненням до неї "Про затвердження Положення про паспорт" передбачалося, що запис про національність проводився відповідно до національності батьків. Якщо батьки мали різну національність, то при видачі вперше паспорта національність записувалася по національності батька або матері в залежності від бажання отримувача паспорта.
Таким чином, ОСОБА_2 при отриманні вперше паспорта добровільно обрала національність своєї матері - "росіянка", а відтак суд не може всупереч волі померлої зміни її національність на "німкеня".
З огляду на викладене, відсутні також підстави для зміни національності в актових записах про народження та про шлюб ОСОБА_5.
Розгляд і вирішення справ в адміністративним судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Є.В. Марич