ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
02 лютого 2017 року м. Львів № 813/4476/16
11 год. 22 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Бардин Р.І.;
відповідача: представник Тістечко Ю.Я.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Україна» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Україна» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 209000012/2016/200201/2 від 11.10.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00432 від 11.10.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із договором поставки рідкого діоксину вуглецю СО2 від 09.12.2011 року № ACP/C/CNT/30/2011 на адресу позивача надійшов товар. 11.10.2016 року до митного поста «Малехів» Львівської митниці ДФС України декларантом ОСОБА_3 від імені позивача була подана митна декларація № 209140000/2016/043303 від 10.10.2016 року для проведення митного оформлення зазначеного товару, митна вартість якого визначена за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України в сумі 31430,10 грн. Львівською митницею 11.10.2016 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/200201/2, згідно з яким митна вартість товару була перерахована на свій розсуд. Також відповідачем 11.10.2016 року було прийнято рішення - картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00432. Позивач вказує, що відповідно до висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 25.11.2015 року у справі № 876/412/15, а також висновків Львівського апеляційного адміністративного суду, викладених в ухвалі від 04.04.2016 року у справі №876/693/16, до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України. ТОВ «ЕйСіПі Україна» надано відповідачу всі необхідні документи стосовно транспортно-експедиційних витрат, а також додаткові документи і письмові пояснення стосовно включення до митної вартості витрат на транспортування, передбачені Митним кодексом України. Однак, Львівською митницею незважаючи на наявність таких документів винесено оскаржувані рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що ТОВ «ЕйСіПі Україна» 11.10.2016 року подано до митного оформлення товар в автоцистерні - діоксин вуглецю (СО2), зріджений, охолоджений, використовується в харчовій промисловості. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Декларант або уповноважена особа зобов'язані надати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підтверджуються обчисленню. Згідно з даними, що містяться в заявці на здійснення транспортного перевезення від 05.04.2016 року № 185 маршрут перевезення був наступним: Львів-Тарнув-Львів. Однак, при проведенні аналізу складових митної вартості було з'ясовано, що при здійсненні розрахунку сум транспортно-експедиційних витрат були враховані тільки витрати на перевезення вантажу від Тарнува (Польща) до кордону України (м. Рава-Руська) та сума експедиційних витрат. Зазначає, що декларантом невірно проведений розрахунок митної вартості (до митної вартості не включено транспорті витрати на доставку порожнього транспортного засобу до місця завантаження). Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно із зовнішньоекономічним договором поставки рідкого діоксину вуглецю СО2 від 09.12.2011 року № ACP/C/CNT/30/2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Польська» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Україна» (одержувач), позивачу надійшов товар на умовах Інкотермс: FCA PL Tarnow (із заводу у м. Тарнові, Польща) рідкий діоксид вуглецю, код УКТЗЕД 2811210000, країна виробник - Польща, вагою брутто 18920 кг та ціною 3784,00 злотих або 200 злотих за тону, згідно з товаросупровідними документами, передбаченими пунктом 4.4 договору поставки. Оплата за поставлений товар згідно з рахунком-фактурою від 10.10.2016 року SI1607160 ТОВ «ЕйСіПі Україна» здійснена 20.10.2016 року в сумі 3784,00 злотих, про що свідчить реєстр від 18.10.2016 року до сплати та банківські документи.
Перевезення товару здійснювалось ТОВ «Експрес логістик» на підставі договору з позивачем про надання транспортно-експедиційних послуг та послуги з перевезення безпечного вантажу автомобільним транспортом № АСР/01/2013 від 23.12.2013 року. Вартість перевезення рідкого діоксиду вуглецю СО2 склала 12284,08 грн., у т.ч. ПДВ - 495,35 грн.
Оплата за транспортні послуги з перевезення поставленого товару згідно з рахунком-фактурою № 787 від 10.10.2016 року позивачем здійснена повністю 24.10.2016 року в сумі 12284,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими документами.
11.10.2016 року до митного поста «Малехів» Львівської митниці ДФС України декларантом ОСОБА_3 від імені позивача була подана митна декларація від 10.10.2016 року № 209140000/2016/043303 для проведення митного оформлення зазначеного товару, митна вартість якого визначена за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України, що перевозив товар - 31430,10 грн.
11.10.2016 року Львівської митницею було прийнято рішення № 209000012/2016/200201/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість товару була перерахована в сторону збільшення, з додаванням транспортних витрат на доставку транспорту до пункту навантаження (3784,00 польських злотих + 1287,90 польських злотих (транспортні витрати).
Окрім цього, 11.10.2016 Львівською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00432.
11.10.2016 року позивач подав відповідачу нову митну декларацію № 209140000/2016/043413, відповідно до якої оформив товар у митний режим вільного обігу (ІМ-40), сплативши митні платежі.
Не погодившись з такими рішеннями митного органу позивач оскаржив їх до суду.
Судом встановлено, що причиною для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів слугувало те, що при здійсненні розрахунку сум транспортно-експедиційних витрат позивачем були враховані тільки витрати на перевезення вантажу від Тарнува (Польща) до кордону України (м. Рава-Руська) та сума експедиційних витрат, тобто без врахування транспортних витрат на доставку порожнього транспортного засобу до місця завантаження.
Надаючи оцінку доводам сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд керувався наступним.
Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультації із органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару мають право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Варто зауважити, що норма ст. 58 Митного кодексу України не передбачає необхідності включення до митної вартості товарів витрат на переміщення транспортного засобу, коли він не переміщує товари. З огляду на те, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України, то посилання відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з пункту перетину митного кордону України до місця завантаження товару у м.Тарнов (Польща), суд вважає необґрунтованими.
Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.09.2016 року у справі № К/800/52562/15 між тими ж сторонами про оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості з тих самих підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто доказів того, що в документах, які подано декларантом разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості товару наявні недостовірні відомості, розбіжності чи ознаки підробок.
Відповідно до п. 3 та п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваних рішень, а тому коригування митної вартості проведено протиправно.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найкращим за певних обставин.
У рішенні, ухваленому 24 листопада 2016 року у справі «Полімерконтейнер проти України» (заява 23620/05) Європейський суд з прав людини зазначив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння своїм майном має бути законним (див. Іаtridis v Greece Греція, № 31107/96, §58, 1999). Вимога законності, за змістом Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень внутрішнього законодавства і сумісності з нормами права, яка включає в себе свободу від сваволі (див. Hentrich v. France, 22 вересня 1994, §42). Крім того, будь-який випадок втручання, у тому числі один із результатів заходів для забезпечення сплати податків, повинен відповідати «справедливому балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогам захисту основних прав особистості. Умови для досягнення такого балансу відображаються в структурі статті 1 Першого протоколу в цілому. Необхідний баланс не буде знайдено, якщо зацікавленій особі довелося нести індивідуальний і надмірний тягар. Звертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що національними судами встановлено, що митні органи постійно призначали невірний код класифікації для одного і того ж товару, що імпортується компанією-заявником, що призвело до значного збільшення розміру митних зборів до сплати останнім. Іншими словами, судові заходи, були позбавлені будь-якого процесуального ефекту і обмежувалися лише повідомленням факту відшкодування. Суд інтерпретує це, як ознаку того, що по-перше, митні органи діяли довільним чином, і по-друге, не було ніяких механізмів, щоб покласти край такій практиці. Також Суд зазначив, що він розглянув подібну ситуацію у справі Інтерсплав проти України, де компанія-заявник була зобов'язана порушити судовий розгляд щодо численних випадків нездатності влади підтвердити суми ПДВ, які підлягали поверненню і виплаті. Суд дійшов висновку, що систематичний характер недоліків державної влади призвів до непосильної ноші, нав'язаній компанії-заявнику. Відповідно, мало місце порушення статті 1 Першого протоколу.
В контексті наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також з урахуванням вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд зазначає про недопустимість повторного порушення митним органом вимог закону під час виконання своїх дискреційних повноважень у випадку наявності судової практики національних судів усіх інстанцій у справах між тими ж сторонами про оскарження рішень митного органу з тих самих підстав, що має наслідком незаконне втручання з боку органів державної влади у мирне володіння особою своїм майном.
Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 209000012/2016/200201/2 від 11.10.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 209140000/2016/00432 від 11.10.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/200201/2 від 11.10.2016 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці ДФС в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209140000/2016/00432 від 11.10.2016 року.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Україна» (просп. Героїв Сталінграду, 53-Б, офіс 2, м. Київ, 04213, код ЄДРПОУ 36993740) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2017 року.
Суддя Клименко О.М.