11 год.30 хв. м.Одеса
"03" травня 2007 р.
Справа № 28/57-07-935А
За позовом Військовий прокурор Південного регіону України;
в особі, якою є Міністерство оборони України;
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-В" Державний реєстратор Овідіопольської районної державної адміністраціїОдеської області Мурашко В.В. Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області
про визнання незаконними та скасування установчого документу
Суддя
при секретарі Бандиш Г.І.
Представники:
Від позивача: Гончаренко А.О. - за дорученням;
Від відповідача: Робулець А.А. - за дорученням;
Суть спору: позивач -Військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання незаконним та скасування статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-В» та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Овідіопільської районної державної адміністрації Одеської області щодо реєстрації юридичної особи -товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-В».
Позивач мотивує свої вимоги наступним: відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про Збройні Сили України» -Збройні Сили України, це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, має право вимагати відновлення такого становища, яке існувало до цього акту. Статтею 124 Конституції України юрисдикцію судів поширено на усі правовідносини, що виникають в державі. Згідно з вимогами статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів громадян у суді, а статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими Законами.
У позовній заяві позивач вказує, що прокуратурою було здійснено перевірку та встановлено: державне підприємство Міністерства оборони України «Південь", зареєстроване за юридичною адресою: Одеська область, Овідіопільський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, отримано свідоцтво про реєстрації № 24971375 від 23 червня 1999 року. Відповідно до п. 2.1, 4.2 Статуту ДП МО України «Південь", підприємство створено з метою отримання прибутку, участі у вирішенні соціальних проблем військовослужбовців Збройних Сил України, створення додаткових робочих місць, а також залучення інвестицій юридичних та фізичних осіб на будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей. Майно, закріплене за підприємством, є державною власністю та належить йому на праві повного господарського відання. На підставі наказу Міністра оборони України № 421 від 24.11.1998 року ДП МО України «Південь" було виділено основні фонди: будівля казарми ін. № 2, вартістю 137 000 грн., будівля гаражу, ін. № 9, вартістю 5 460 грн., майданчик з твердим покриттям для зберігання автомобільної техніки військового містечка № 7 військової частини А4139, які прийняті на баланс ДП МО України «Південь" відповідно до акту прийому-передачі від 2.12.1998 року, а 3 вересня 2003 року ДП МО України «Південь" отримало свідоцтво на права власності на нерухоме майно, відповідно до розпорядження Овідіопільської державної районної адміністрації № 481 від 22.07.2003 року. Також рішенням Авангардівської селищної Ради Овідіопільського району Одеської області № 185 від 10.06.2003 року передано в постійне користування 6,5 га землі та 21.07.2003 року ДП МО України «Південь" отримало Державний акт на землю серії 1-ОД № 004805. Міністерство оборони України видало наказ № 598 від 13.10.2006 року про ліквідацію ДП МО України "Південь" та призначено ліквідаційну комісію для проведення відповідних організаційних заходів.
Також позивач зазначає, що 21 листопада 2006 року відбулися збори трудового колективу ДП МО України «Південь" на яких було створено ТОВ «Південь-В", засноване на внесках 63 особи учасників зі статутним капіталом 45 700 гривень та затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-В». 30 листопада 2006 року державним реєстратором виконкому Овідіопільської районної державної адміністрації Одеської області Мурашко В.В. за № 15431020000001751 у межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" проведено реєстрацію юридичної особи товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-В" за юридичною адресою: Одеська область, Овідіопільський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, видано свідоцтво про державну реєстрацію за № 113546 серії А01.
На думку позивача вказана реєстрація юридичної особи - ТОВ «Південь-В" проведена з порушенням вимог ст.ст. 89, 90, 96,101 ЦК України, юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, а особистого майна ТОВ «Південь-В" не має. Також в порушення вимог ч.3 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" статут ТОВ «Південь-В", на думку позивача, містить відомості, що не відповідають дійсності, а саме місцезнаходження за яким вже зареєстровано юридичну особу ДП МО України «Південь". Пунктом 8.1 статуту ТОВ «Південь-В" передбачено правонаступництво прав та обов'язків, пов'язаних із діяльністю ДП МО України «Південь", вказаний пункт суперечить вимогам ч.1 ст. 104 ЦК України. В порушення вимог ч.2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства" у статуті не визначений порядок утворення статутного фонду.
Позивач звертає увагу суду на те, що органу управління майном, орендодавцю цілісного майнового комплексу ДП МО України «Південь" про створення на фондах вказаного підприємства іншої юридичної особи та передачі цілісного майнового комплексу ДП МО України «Південь" в оренду трудовому колективу цього підприємства не повідомлялося, а державним реєстратором рішення щодо реєстрації ТОВ «Південь-В" прийняте з порушенням ч.2 ст.4, ч.1 ст. 24, ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців". Таким чином, внаслідок порушення процедури створення і порядку реєстрації вищенаведеної юридичної особи - ТОВ «Південь-В", завдається шкода безпосередньо інтересам держави, оскільки на даний час створені умови для безперешкодного відчуження основних фондів ДП МО України «Південь", яке знаходиться у стадії ліквідації, а отримані внаслідок реалізації майна підприємства кошти будуть спрямовані не на підтримку життєдіяльності військ, а за власним розсудом учасників новоствореного господарського товариства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 2 лютого 2007 року відкрито провадження в адміністративній справі № 28/57-07-935А та призначено попереднє судове засідання на 23 лютого 2007 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 лютого 2007 року у справі № 28/57-07-935А закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача Міністерства оборони України 23 лютого 2007 року за вхідним №4503 надав клопотання в порядку ст.117,118 ГПК України про вжиття заходів забезпечення позову, а саме заборонити ТОВ «Південь-В» звертатися до Фонду Державного майна України з заявою про укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП МОУ «Південь», до розгляду справи по суті. Вказане клопотання судом було залишено без задоволення.
Ухвалою від 28 березня 2007 року, строк розгляду справи продовжено до 1 травня 2007 року за клопотанням позивача.
Відповідачем 6 березня 2007 року надано до суду заперечення відповідно до ст.. 49,51 КАС України в якому проти позову заперечує та вказує, що Наказом Міністерства оборони України № 598 від 13.10.2006 р. "Про ліквідацію державного підприємства Міністерства оборони України "Південь" було прийняте рішення про ліквідацію ДП МО України "Південь". Відповідно до п.2 ст.37 Закону України "Про власність" - у разі прийняття органом уповноваженим управляти державним майном підприємства, рішення про ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду. Згідно з п.9.1 Статуту ДП МО України "Південь" рішення про ліквідацію підприємства приймається Органом управління майном підприємства, тобто Міністерством оброни України, за погодженням з трудовим колективом підприємства. Відповідно до ст.ст.6-8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями цілісних майнових комплексів державного підприємства, що ліквідується можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу державного підприємства. Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про господарські товариства" - установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Представник відповідача зазначає, що 21 листопада 2006 року відбулися загальні збори трудового колективу ДП МО України "Південь", на яких було прийнято рішення про укладення договору оренди майна підприємства та створення з цією метою господарського товариства "Південь-В" та відповідно вказаного рішення був підготовлений Статут ТОВ "Південь-В", який відповідає вимогам чинного законодавства.
Стосовно найменування представник відповідача зазначає, що вона повністю відповідає вимогам закону, а при виборі назви було враховано те, що підприємство "Південь" ліквідується, тому до назви було добавлено літеру - "В". Крім того підприємство "Південь" та "Південь-В" мають різні організаційно-правові форми, а саме "Південь" - це державне підприємство, тобто це державна власність, а "Південь-В" - це товариство з обмеженою відповідальністю, тобто це колективна власність.
Відносно місцезнаходження, представник відповідача вказує, що за адресою: Одеська область, Овідіопільський район, смт Авангард, вул.Базова,21, зареєстровано ДП МО України "Південь", ТОВ «Південь-В» та за цією ж адресою знаходиться складське приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_1, тому посилання позивача є безпідставними.
Також представник відповідача заперечує висновки позивача стосовно того, що у відповідача відсутнє майно за яким він як юридична особа відповідає за зобов'язаннями, оскільки відповідно до ст.9 статуту підприємства встановлено джерела формування майна товариства. Безпідставною, на думку представника відповідача, є посилання позивача на те, що на фондах ДП МО України "Південь" створюється інша юридична особа -ТОВ "Південь-В", оскільки вказані фонди залишаються у власності держави, майно підприємства тільки передається в оренду товариству. Створення ТОВ "Південь-В" не підтверджує того факту, що майно вже передано в оренду, а є лише підставою для звернення до відповідних органів з заявою на укладення договору оренди.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Південь» 19 квітня 2007 року за вхідним №8811 надало заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, вказане клопотання судом залишено без задоволення.
19 квітня 2007 року за хідним №8811 надійшло клопотання Державного підприємства "Південь", яке підписане виконуючим обов'язки директора. Вказане клопотання було розглянуто в судовому засіданні та відмовлено в його задоволені, оскільки не надано доказів права на звернення з вказаним клопотанням виконуючого обов'язки директора.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
21 листопада 2006 року відбулися збори трудового колективу ДП МО України «Південь", на яких було засноване товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-В», на внесках 63-х учасників із статутним фондом 45 700 гривень, та затверджено статут ТОВ «Південь-В». Вказані рішення були оформлені протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Державним реєстратором Овідіопільської районної державної адміністрації Одеської області Мурашко В.В. проведено реєстрацію юридичної особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-В" за № 15431020000001751 від 30 листопада 2006 року та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за № 113546 серії А01.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Згідно частини 3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Частиною 1 ст.89 ЦК України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст.90 ЦК України, оскільки відповідно до вказаної норми назва юридичної особи складається з організаційно-правової форми та комерційної назви. Посилання прокурора на те що, товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-В» та Державне підприємство Міністерства оборони України «Південь» мають однакові найменування необґрунтовані, оскільки вказані підприємства мають різну організаційно-правову форму та комерційну назву.
Згідно ст.11 статуту товариства з обмеженою відповідальністю, розмір статутного капіталу становить 45 700 гривень, що дає можливість підприємству відповідати за своїми зобов'язаннями, отже посилання позивача на положення ст.96 ЦК України є безпідставною.
Стосовно посилань позивача на п.8.1 статуту підприємства відповідача який не відповідає ч.1 ст.104 ЦК України, є безпідставними, оскільки відповідно до п.8.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-В» : « ... товариство є самостійною юридичною особою відповідно до законодавства, має відокремлене майно, є правонаступником прав та обов'язків пов'язаних з діяльністю державного підприємства Міністерства оборони України «Південь», може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судах ... Товариство набуває права юридичної особи з моменту його реєстрації у встановленому законодавством порядку, а правонаступництво прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України «Південь» з моменту виключення ДП МОУ «Південь» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.»
Частиною 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Наказом Міністерства оборони України № 598 від 13.10.2006 р. "Про ліквідацію державного підприємства Міністерства оборони України "Південь" , наказано ліквідувати ДП МО України "Південь". Відповідно до п.2 ст.37 Закону України "Про власність" - у разі прийняття органом уповноваженим управляти державним майном підприємства, рішення про ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду. Згідно з п.9.1 Статуту ДП МО України "Південь" рішення про ліквідацію підприємства приймається Органом управління майном підприємства, тобто Міністерством оброни України, за погодженням з трудовим колективом підприємства. Відповідно до ст.ст.6-8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями цілісних майнових комплексів державного підприємства, що ліквідується можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу державного підприємства. Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди.
Відповідно до абзацу 2 ст.4 Закону України «Про господарські товариства", установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а відомостей, які вказує позивач, вказаною нормою не передбачено.
Установчі документи ТОВ «Південь-В» відповідають всім вимогам ст.4 Закону України «Про господарські товариства», оскільки відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Аналізуючи норми чинного законодавства, а саме ст.4, ст.24 та ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" судом не виявлено порушень щодо здійснення державної реєстрації підприємства -державним реєстратором, оскільки відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи, згідно до ч. 3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».
Суд, оцінив докази позивача стосовно визнання незаконним та скасування установчих документів, визнання незаконними дії державного реєстратора та зобов'язання державного реєстратора скасувати реєстрацію статуту товариства із зазначених підстав та доходить висновку, що вони є необґрунтованими та не основуються на діючому законодавстві.
Згідно ст. 16 ЦК України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя