Справа № 466/10268/16-а
02 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Луців - Шумської Н.Л.
секретар Ярема О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова щодо неврахування при обчисленні раніше призначеної пенсії як державному службовцю інших виплат з яких було нараховано та сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - протиправними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 з врахуванням інших виплат, а саме: матеріальної допомоги, індексації заробітної плати, що вказані в довідці про заробітну плату №11617/10-66 від 29.11.2016 року, виданій Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 25 грудня 2010 року в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати з якої було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України "Про державну службу", який діяв на час виходу на пенсію. Провести виплату донарахованої суми пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2010 року. Проводити нарахування індексації пенсії за базовим місяцем встановленим на дату призначення пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що вона з 25 грудня 2010 року отримує пенсію як інвалід другої групи, призначену відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року в розмірі 90% заробітної плати, яка обчислена згідно з довідками про складові заробітної плати, поданими Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. 01 грудня 2016 року вона звернулась в Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова із заявою та довідкою про заробітну плату №11617/10-66 від 29.11.2016 року, видану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області про врахування у складі заробітної плати для призначення пенсії усіх виплат на які нараховані та сплачені до пенсійного фонду страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати. На її звернення до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від щодо перерахунку пенсії, їй надано відмову листом від 01.12.2016р., з яким вона не погоджується, так як це суперечить чинному законодавству. Реалізувати своє право на гарантоване державою пенсійне (матеріальне) забезпечення встановлене ст. 37 ЗУ «Про державну службу» не могла через відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у видачі довідок про складові заробітної плати які безпосередньо впливають на розмір пенсії і повинні враховуватися при здійсненні її обчислення та виплати. Так, 19 серпня та 9 вересня 2013 року вона зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами про надання довідки про складові заробітної плати за період з 01.12.2008 року по 30.11.2010 року. Однак одержала відмови у задоволенні вимог.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала подане письмове заперечення, у якому відповідач позов не визнав і зазначив, що такі виплати як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та інші не передбачені ст. 33 ЗУ «Про державну службу» як складові частини заробітної плати державного службовця. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Позивачці з 25 грудня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова призначено пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Позивачка звернулася до УПФУ в Шевченківському районі м.Львова з письмовою заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця згідно довідки №11617/10-66 від 29.11.2016 року виданої ГУ ПФУ у Львівській області.
01.12.2016 року вона отримала відповідь, в якій їй відмовлено у перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу», державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
У ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу. Статтею 2 даного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить - основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Положення цих статей дають підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань, індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплат праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України «Про державну службу».
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з заробітної плати (доходу), яка враховується при обчислення пенсії, повинні бути сплачені страхові внески.
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця установлений постановами Кабінету Міністрів від 31 травня 2000 року № 865 та від 23 квітня 2003 року №581.
Закон України «Про оплату праці» та Закон України «Про державну службу» є загальними по відношенню до даних правовідносин, в той час як перевагу мають спеціальні норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з наведеного слідує, що усі інші виплати (матеріальна допомога та індексація), які проводилися позивачці, є частиною заробітної плати державного службовця і здійснювалися за рахунок та у межах фонду оплати праці. Вони враховуються при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за державним службовцем відповідно до законодавства, на них нараховано та отримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинні враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.
Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається у відсотковому співвідношенні від суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Незважаючи на вказані норми закону, відповідачем при розрахунку пенсії позивачці не включено до складу заробітної плати суми виплат матеріальної допомоги, а також індексації заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого пенсія позивачці нараховується та виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.
В своїй постанові від 20 лютого 2012 року Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права, вважає неправильними висновки суду про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії.
Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальні допомоги, індексація заробітної плати, інші виплати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 та 28 травня 2013 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13).
Частиною 1 статті 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковими для всіх судів України.
Отже, вимоги позивачки про визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, і зобов'язання відповідача провести такий перерахунок та виплату пенсії є підставними.
Згідно пунктів 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14 вересня 2006 року, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Варто зазначити, що частиною другою статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини ще в 1974 році у справі «Міллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви № 6849/72 від 16 грудня 1974 року) сформулював позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду, а як наслідок і на підвищення розміру пенсійної виплати внаслідок її перерахунку.
Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім цього, судом встановлено, що фактично управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на день призначення пенсії володіло даними про те, що з сум нарахованої позивачці зарплати в т.ч. матеріальну допомогу та індексацію заробітної плати, з яких повністю сплачено усі страхові внески.
Суд встановив, що реалізувати своє право на гарантоване державою пенсійне (матеріальне) забезпечення встановлене ст. 37 ЗУ «Про державну службу» не могла через відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у видачі довідок про складові заробітної плати які безпосередньо впливають на розмір пенсії і повинні враховуватися при здійсненні її обчислення та виплати. 19 серпня та 9 вересня 2013 року зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами про надання довідки про складові заробітної плати за період з 01.12.2008 року по 30.11.2010 року. Однак одержала відмови у задоволенні вимог: лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.09.2013р. №934/3-20 та від 25.09.2013р. №1014/3-20.
Вказане свідчить про те, що саме з вини пенсійного фонду пенсіонер - ОСОБА_1 недоотримувала з 25.12.2010 р. пенсію у розмірі, передбаченому законом.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 працювала в ГУ ПФУ у Львівській області.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 98 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Виплата перерахованої пенсії проводиться згідно ст.46. Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно п.2 якої: нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, та зобов'язати відповідача провести позивачці перерахунок пенсії з дати призначення пенсії - з 25.12.2010 р.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6,8,9,11,69,71,86,158,160,162,163 КАС України, суд, -
постановив:
позов задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні при обчисленні раніше призначеної пенсії як державному службовцю інших виплат з яких було нараховано та сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 з врахуванням інших виплат, а саме: матеріальної допомоги, індексації заробітної плати, що вказані в довідці про заробітну плату №11617/10-66 від 29.11.2016 року, виданій Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 25 грудня 2010 року в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати з якої було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України "Про державну службу", який діяв на час виходу на пенсію. Провести виплату донарахованої суми пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2010 року. Проводити нарахування індексації пенсії за базовим місяцем встановленим на дату призначення пенсії.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_2