Справа № 458/1339/16-ц
2/458/50/2017
31 січня 2017 року суддя Турківського районного суду Львівської області Строна Т.Г., розглянувши в м.Турці Львівської області позовну заяву ОСОБА_1 до Турківської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,
встановив:
23.11.2016 року до суду із даним позовом звернулася ОСОБА_1.
Посилається на те, що 17.12.2015 року помер її батько, ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1.
18.05.1998 року виконавчим комітетом Турківської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, і згідно з цим свідоцтвом квартира належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_4 (який помер); ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_5 та їй, ОСОБА_1.
Вона є спадкоємицею майна померлого за законом у першу чергу спадкування.
04.10.2016 року вона звернулась до Турківської держнотконтори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Крім неї із подібними заявами до нотаріуса звернулись: її мама, ОСОБА_2, та її брат, ОСОБА_3.
11.10.2016 року вони отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. З тексту постанови підстава відмови є незрозумілою, але в Турківській держнотконторі їй пояснили, що, враховуючи той факт, що квартира належить всім співвласникам на праві спільної сумісної власності, нотаріус не може визначити частку спадкового майна, через що вона і змушена звертатись до суду.
Просить суд визнати за ОСОБА_4, який помер 17.12.2015 року, право на 1/5 частку у спільному майні, а саме квартирі № 4 в будинку № 77 на вул.Міцкевича в м.Турка Львівської області та визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування на 1/5 частку квартири № 4 в будинку № 77 на вул.Міцкевича в м.Турка Львівської області після смерті ОСОБА_4.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала і надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов визнав і пояснив, що він не приймав спадщину після смерті батька і не заперечує, щоби право власності на частку у квартирі, яка належала батькові, було визнано за його рідною сестрою, ОСОБА_1. Заяву у нотаріальну контору він подав помилково.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 прибула, однак покинула зал судового засідання, в своїй заяві просить розглянути справу за її відсутності, позов підтримує.
В судове засідання представник виконкому Турківської міської ради Львівської області не прибув, про час розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином; в телефонному режимі повідомив, що просить розглянути справу у його відсутності.
Вислухавши позивачку, відповідача ОСОБА_3, допитавши ОСОБА_3 в якості свідка, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд . приходить до наступного.
Судом встановлено, що 17.12.2015 року в м. Турка Львівської області помер ОСОБА_4, який є батьком позивачки і відповідача, ОСОБА_3, та чоловіком відповідачки ОСОБА_2.
ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира № 4 в будинку № 77 на вулиці Міцкевича в м.Турка Льівської області, кожному із власників належить 1/5 ідеальна частка даного нерухомого майна.
ОСОБА_4 заповіту не залишав.
Спадкоємцями першої черги за померлим є його дружина, ОСОБА_2, та діти, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1.
ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті батька, так як на час його смерті проживала разом із ним та надалі проживає в квартирі № 4 будинку № 77 на вул. Міцкевича в м. Турці.
Дружина померлого, ОСОБА_2, та діти померлого, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, не прийняли спадщину і після смерті ОСОБА_4 та не бажають її приймати.
Відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовляються від своєї частки на користь позивачки; заяву у нотаріальну контору подали помилково.
Виконуючим обов'язки завідувача Турківської державної нотаріальної
контори 11.10.2016 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, ОСОБА_4, із посиланням на те, що у свідоцтві про право власності на квартиру не визначені частки власників.
Наведені вище обставини підтверджуються: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії 1-СГ № 408945 від 22.12.2015 року; копією свідоцтва про право власності на квартиру від 18.05.1998 року; копією свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-СГ № 309143 від 18.06.1974 року; копією свідоцтва про народження позивачки серії 1У-СГ № 446950; копією свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_3 серії 1-СГ № 432280 від 13.03.1975 року; копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 45296870 від 04.10.2016 року; копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 45296891 від 04.10.2016 року; витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45298030 від 04.10.2016 року; показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 про те, що він, брат ОСОБА_5, та мати, ОСОБА_2, не приймали спадщини після смерті ОСОБА_4 і відмовляються від неї на користь сестри, ОСОБА_1.
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.
В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
Враховуючи наведені вище обставини справи та вимоги закону, суд вважає можливим позов ОСОБА_1 задовольнити, оскільки передбачені законом інші можливості для оформлення свого права на спадщину після смерті батька у неї відсутні.
Що стосується вимог позивачки про визнання права власності на 1/5 частку квартири за батьком, враховуючи те, що ОСОБА_4 помер, дані вимоги не грунтуються на законі, а тому у їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.
На підстві наведеного вище, керуючись статтями 4,10,11,60,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 316,319,368-370, 372,1258,1261,1267,1268,1274 Цивільного кодексу України, суд
вирішив:
позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/5 частку квартири № 4 в будинку № 77 на вулиці Міцкевича в місті Турка Льівської області як спадок після смерті батька, ОСОБА_4, який помер 17.12.2015 року в місті Турка Львівської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Турківський районний суд Львівської області протягом 10 днів із дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 06.02.2017 року.
Суддя-