29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" травня 2007 р.
Справа № 14/2301
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький
до Хмельницького бюро технічної інвентаризації м. Хмельницький
про визнання права власності
суддя Гладюк Ю.В.
представники :
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 12.04.05р.
від відповідача: Байрачний А.І. -за дорученням № 12/01-15 від 05.01.07р.
Суть спору: Позивач у позовній заяві та його повноважний представник під час судового розгляду просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення загальною площею 801,2 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Відповідач у своєму відзиві та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує з посиланням на те, що у позивача відсутній акт державної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту нерухомого майна в експлуатацію. А висновок спеціаліста, на який посилається позивач, не є правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення чи перехід права власності , або ж заміняє акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту. Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» проведення державної реєстрації відбувається лише на підставі правовстановлюючих документів, відповідач, не може вчиняти дій спрямованих на утвердження за особою права власності на спірне майно.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Позивачем було придбано нерухоме майно (нежитлові приміщення) за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 220,5 кв.м та 104,0 кв.м (Відповідно до договору купівлі - продажу від 14.06.2001р., зареєстрованого в БТІ 09.11.2004р. в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним НОМЕР_1, та договір купівлі - продажу від 09.07.1999р., зареєстрований в Хмельницькому БТІ 09.11.2004р. в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним НОМЕР_2).
За зверненням позивача, виконавчий комітет Хмельницької міської ради 29.09.2005р. виніс рішення за НОМЕР_3, яким надав дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення з надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1.
23.01.2006р. позивачем було укладено договір НОМЕР_4 оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування вказаних вище приміщень. На орендованій земельній ділянці позивачем було здійснено реконструкцію існуючих приміщень з надбудовою другого поверху та побудовою додаткових приміщень. Загальна площа всіх приміщень на даний момент складає 801, 2 кв.м.
Після виконання будівельних робіт за зверненням позивача Хмельницьке БТІ 15.02.2007р. виготовило технічний паспорт на ці приміщення.
Відповідно до висновку спеціаліста №335-с/07 станом на 07.03.2007 року технічний стан вказаних вище приміщень оцінюється як задовільний (фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих по розрахунках, відсутні дефекти та пошкодження, які заважають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність); схема розташування нежитлових приміщень, їх об'ємно - планувальні рішення, інженерні мережі в цілому відповідають СНиП 2.02.01-83, СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.0401-85, СНиП П-4-79, СНиП 3.03.01.87, СНиП 2.03.01-84, СНиП 3.05.01-85, СНиП 3.05.06-85. Таким чином нежитлові приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, відповідають будівельно - технічним, санітарним, протипожежним нормам і правилам.
02 квітня 2007 року позивач звернувся до відповідача з проханням зареєструвати за ним право власності на нежитлові приміщення загальною площею 801, 2 кв.м, а також видати відповідні витяги з Реєстру прав власності на вказане нерухоме майно.
04 квітня 2007 року відповідач своїм листом НОМЕР_5 відповів відмовою в зв'язку з відсутністю акту державної технічної комісії про прийняття об'єкту нерухоме майна в експлуатацію, рішення міськвиконкому про затвердження акту державної технічної комісії.
Дані обставини перешкоджають позивачу володіти, користувати та розпоряджатися належним йому нерухомим майном, чим обумовлено звернення до суду. Згідно п.10 Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від.07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлюч} документом та є підставою для реєстрації прав власності.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1.07.2004 р. № 1952 -1У встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Прикінцевими положеннями названого Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Підставою для проведення БТІ державної реєстрації права власності є правовстановлюючий документ передбачений ст. 19 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» або Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
В силу ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
У відповідності до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про власність» суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Згідно ст. 48 Закону України «Про власність» захист права власності здійснюється судом або третейським судом.
Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Оскільки реконструйований об'єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, що орендується позивачем, реконструкція проведена без порушення будівельних норм і правил відсутні докази порушення реконструкцією прав інших осіб, суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на нежитлові приміщення загальною площею 801,2 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на позивача, оскільки звернення до суду зумовлено неправомірними діями позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати право власності Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на нежитлові приміщення загальною площею 801,2 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Суддя