Справа № 541/2962/16-ц
Провадження №2/541/263/2017
Іменем України
03 лютого 2017 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кійченко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в позові посилається на те, що з відповідачем не перебувала у фактичних шлюбних відносинах і не була з ним офіційно одружена. Вони мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Вказувала, що донька часто хворіє через регулярні ГРВІ та тонзиліт і потребує кошти на лікування, також має косметичний дефект верхньої губи після маніпуляцій з набутою гемангіомою верхньої губи, ліквідація якого потребує оперативного втручання. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, хоч і в змозі надавати кошти, тому позивачка бажає стягувати з відповідача аліменти в примусовому порядку, та, вважала за доцільне стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/2 частини від його загального заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, повідомив що згоден сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, пояснив, що добровільно сплачує на утримання дочки кожного місяця по 400 гривень, хоч і не працює офіційно.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_4, що діє на підставі ордеру про надання правової допомоги (а.с.19), в судовому засіданні повідомив, що відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини від загального заробітку щомісяця, посилаючись на те, що він має на утриманні непрацездатну матір, сам потребує систематичного лікування у невропатолога, на даний час є безробітним, проте щомісячно добровільно надає кошти на утримання дитини в сумі 400 гривень. Вважав, що розмір вимог, пред'явлених позивачкою, є значно завищеним, оскільки витрати на лікування дитини відповідно до ст.185 СК України є додатковими витратами на дитину та не входять до складу аліментів, при цьому відповідач не заперечує взяти участь у цих витратах.
Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.4), яка проживає з матір'ю і перебуває на її утриманні (а.с.5).
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Оскільки відповідачем надані докази надання в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дочки (а.с. 32-33), але без узгодження з позивачкою її форми та розміру, відповідно до ст.ст. 180, ч.3 ст.181 СК України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, суд приймає до уваги стан здоров'я відповідача, який спостерігається у лікаря-невролога і потребує реабілітаційного лікування 1-2 рази на рік (а.с.30), наявність на утриманні відповідача непрацездатної матері - інваліда II групи (а.с.26-29), якій він згідно ст.ст.202-203 СК України зобов'язаний надавати матеріальну допомогу, а також можливість надання утримання дочці її матір'ю - позивачкою у справі, оскільки відповідно до ст. 180 СК України обов'язок по утриманню дитини покладено на обох батьків. Суд також приймає до уваги стан здоров'я дитини, але враховує, що відповідачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження підвищених витрат на утримання дитини в зв'язку з станом її здоров'я.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним частково задовольнити позов та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 185 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 213-215, 294 ЦПК України, суд
ОСОБА_5 Сергіївни задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28 грудня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Стягти з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 551,20 грн. (П'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) на р/р 31210206700012, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів - УДКСУ у Миргородському районі, код отримувача за ЄДРПОУ 37845125, банк отримувача ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, призначення платежу: «22030101 Судовий збір; 26436309 (п.1.1.)»
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_6