Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/3351/16-а
Провадження № 2-а/553/10/2017
Іменем України
06.02.2017м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Новака Ю.Д.,
при секретарі Каленіченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня 2016 року інваліду війни 2 групи, -
28.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня 2016 року інваліду війни 2 групи, відповідно до якого просить суд, визнати порушеним право інваліда війни 2 групи на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визнати Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області порушниками його права інваліда війни 2 групи на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок, нарахувати та виплатити інваліду війни 2 групи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2016 року відповідно до ст.13 ч.27 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у повному обсязі - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився надавши суду заяву про розгляд справи без його участі та про те, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з»явилися надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі та про те, що проти задоволення позовних вимог заперечують та просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку , що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків , встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1.
Відповідачі Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації листом від 30 серпня 2016 року № Б-01/30 та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області листом від 01 вересня 2016 року № Б-27/01 відмовили позивачу в перерахунку даної допомоги.
Згідно з пунктом 26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до частини 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Абзац 7 пункту 27 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 02 березня 2016 року № 141 установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 2975 гривень; II групи - 2600 гривень; III групи - 2310 гривень.
Як вбачається із довідки Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щорічна допомога до 5 травня позивачу виплачена у 08 квітня 2016 року в сумі 2600 грн. 00 коп. через відділення АТ «Ощадбанк».
Європейський суд з прав людини в ухвалі від 3 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12), зазначив, що має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. У цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення положень Конвенції.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, наведені вище норми дають підстави для висновку, що у 2016 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу, як інваліду війни ІІ групи, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинна здійснюватися в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем у спірний період здійснено нарахування та виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ групи, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, що свідчить про відсутність протиправності у діях відповідачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачами надано достатньо доказів правомірності визначення розміру та виплати позивачу в 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ групи, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році в сумі 2600 грн. здійснено в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства, тому вимоги позивача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Крім того, як вбачається із довідки Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та не заперечується позивачем, щорічна допомога до 5 травня позивачу виплачена 08 квітня 2016 року в сумі 2600 грн. 00 коп. через відділення АТ «Ощадбанк». Проте, позивач звернувся до суду 28.09.2016 року. Відповідно до ч.5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб»єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Як вбачається із матеріалів справ позивач звернуся до суду із пропуском строку, клопотання про його поновлення або визнання причин поважними щодо його пропуску суду на надавав.
Керуючись ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України від 28.12.2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012, ст.ст.94, 99,158-163,183-2,186 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня 2016 року як інваліду війни 2 групи - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак