16 квітня 2007 р.
№ 23/15/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Самусенко С.С.,
Чабана В.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь»
постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року
у справі господарського суду
№ 23/15-63 Донецької області
за позовом
СПД -фізичної особи ОСОБА_1
до
ВАТ “Металургійного комбінату “Азовсталь»
третя особа
ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Техмет»
про
стягнення 32 668 грн. 75 коп.
за участю представників сторін
від позивача та третьої особи - від відповідача -ОСОБА_2
не з'явилися
Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 у справі №23/15-63 рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2005 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2006 у справі №23/15-63 позов задоволено частково.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 у справі № 23/15-63 (колегія судів: головуючий -Стойка О.В., судді -Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2006 скасовано в частині стягнення моральної шкоди, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовлено, а в іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь» просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 у справі №23/15-63 скасувати частково в частині стягнення вартості відновлюваного ремонту автомобіля КАМАЗ-5410 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь», посилаючись на ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст.1192 Цивільного кодексу України, зазначає про невідповідність оскаржуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду законодавчим нормам у зв'язку з відсутністю законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості відновлюваного ремонту автомобіля.
Вищим господарським судом України ухвалою від 20.03.2007 у справі №23/15-63 порушено касаційне провадження.
Позивач та третя особа процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 27.10.2004 автомобіль КАМАЗ-5410 з державним номером НОМЕР_1 прибув на територію комбінату, де в результаті порушення правил безпеки руху з боку локомотивної команди, сталося зіткнення з тепловозом, яким керували працівники ВАТ “Металургійного комбінату “Азовсталь», у зв'язку з чим пошкоджено автомобіль СПД -фізичної особи ОСОБА_1.
За ст.ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст.1192 ЦК України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Донецький апеляційний господарський суд постановою у даній справі погодився з рішенням господарського суду Донецької області в частині стягнення витрат для відновлення пошкодженого автомобіля КАМАЗ-5410 в сумі 14 033 грн. 91 коп. з посиланням на висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста №2621 від 16.06.2004 ТОВ “Експерт».
Касаційна інстанція в постанові від 21.03.2006 звертала увагу, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності» судам належить виходити, зокрема, із статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України “Про власність». Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не було виконано в повному обсязі вимог постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2006 у справі № 23/15-63, не проаналізовано та не застосовано належним чином положення ЦК України та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992.
Місцевим та апеляційним господарськими судами залишено поза увагою, що зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості, та не досліджено і не прийнято до уваги обставини у даній справі щодо реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи та виконання робіт, не вивчено питання щодо реально витраченої суми на відновлення попереднього стану автомобіля з урахуванням доказів у справі.
Стосовно вимог про стягнення 12 702 грн. неотриманого прибутку, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності», зазначають про відсутність ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування у СПД -фізичної особи ОСОБА_1. у період ремонтування автомобіля, що унеможливлює відшкодування шкоди за час вимушеного простою у зв'язку з ремонтом автомобіля.
СПД -фізична особа ОСОБА_1 вказує, що 11.02.2004 він одержав у ДПІ Кіровського району м. Донецька Свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік на підставі листа Головної Податкової Адміністрації України № 14781/7/18-0317 від 08.10.2000, яким було повідомлено ДПА в областях не застосовувати норми адміністративної відповідальності до суб'єктів підприємницької діяльності до врегулювання питання відповідно до діючого законодавства, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 №1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування» ліцензії на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом надає “Укравтотранс», діючий у складі Міністерства транспорту і зв'язку України, який своїм наказом № 16 від 15.12.2001 “Про ліцензування господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» делегував повноваження з видачі ліцензій на зазначену діяльність обласним автотранспортним управлінням та Українському бюро з ліцензування автомобільних перевезень, що не відповідає ст. 6 Закону України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності».
Вищенаведені обставини не досліджено судами, з огляду на що не вивчено належним чином питання необхідності та взагалі можливості отримання ліцензії в період ремонту автомобіля, не враховано вказівки постанови ВГСУ у даній справі щодо дослідження питання спричинення шкоди за час вимушеного простою у зв'язку з ремонтом автомобіля та її суми, зокрема, розмір неодержаних доходів та можливість їх одержання за договором від 30.06.2003 між позивачем та ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Техмет».
Згідно статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано фактичні обставини справи у вищенаведеній частині, що мають значення для правильного вирішення спору, і прийняті рішення та постанова у зв'язку з цим частково недостатньо обґрунтовані.
Враховуючи вищенаведене, Вищий господарський суд України встановив, що прийняті судові рішення господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом в повному обсязі не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення та постанова частково не відповідають положенням ст.43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення вартості ремонту автомобіля і неотриманого прибутку та рішення місцевого господарського суду, і передає справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті висновків касаційна інстанція погоджується з Донецьким апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки господарським судом апеляційної інстанції визначено, що вини саме ВАТ “Металургійного комбінату “Азовсталь» у спричиненні СПД -фізичній особі ОСОБА_1 моральної шкоди не доведено та не встановлено, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з постановою апеляційного господарського суду в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Оскільки судами встановлено, що відсутні докази на підтвердження причинного зв'язку між завданою шкодою та витратами, що випливають з кредитного договору НОМЕР_1, щодо вимог СПД -фізичної особи ОСОБА_1. про стягнення 832 грн. 84 коп. відсотків за користування грошовими коштами згідно кредитного договору колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що вони задоволенню не підлягають.
З приводу 100 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 2621, оскільки суди визначили, що ці витрати відносяться до складу шкоди, заподіяної СПД -фізичній особі ОСОБА_1, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо їх стягнення.
З огляду на вищенаведене при новому розгляді справи в частині позовних вимог про стягнення 14033 грн. 91 коп. вартості ремонту автомобіля та 12702 грн. неотриманого прибутку місцевому господарському суду слід врахувати вищевказане, дослідити належним чином наявні у справі та додатково витребувані у сторін докази, при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийняти відповідне рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 у справі № 23/15-63 в частині позовних вимог про стягнення 14033 грн. 91 коп. вартості ремонту автомобіля та 12 702 грн. неотриманого прибутку, скасувати, і в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 у справі № 23/15-63 залишити без змін.
Головуючий суддя В. Карабань
Судді: С. Самусенко
В. Чабан