26 січня 2017 рокусправа № 804/3813/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року
у справі за позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" про стягнення заборгованості,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства “АКТАБАНК” про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з рахунків Публічного акціонерного товариства “АКТАБАНК” у банках, що обслуговують платника податків на користь бюджету податковий борг на загальну суму 27 141,31 грн.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що наявність узгодженого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно та земельного податку дає підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКТАБАНК" ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що податковий орган звернувся до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, який виник в період ліквідації ПАТ "АКТАБАНК". У зв'язку з тим, що ПАТ "АКТАБАНК" знаходиться в процедурі ліквідації, податковим органом таким позовом порушено порядок задоволення вимог кредиторів встановлений ч. 3 ст. 46, та ст. 39, 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в період ліквідаційної процедури банку ліквідатор зобов'язаний спрямувати кошти виключно на погашення вимог кредиторів, які включені до затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру кредиторів ПАТ "АКТАБАНК" в черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб».
У судовому засіданні представник відповідача (ОСОБА_2І.) підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ “АКТАБАНК” (відповідачем у справі) до Верхньодніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно від 19.02.2015 р., згідно якої сума податкового зобов'язання до сплати в бюджет за 2015 рік склала 26056,68 грн. Також, відповідачем до Верхньодніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області подавались податкові декларації з плати за землю від 17.02.2016 р. у сумі 672,19 грн., та від 22.02.2016 р. у сумі 412,44 грн. Отже, ПАТ “АКТАБАНК” має податковий борг за узгодженими податковими зобов'язаннями по податку на нерухоме майно та податку з плати за землю на загальну суму 26056,68 грн., зазначений податковий борг не погашений.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015р. № 19 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “АКТАБАНК” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.01.2015р. № 6 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “АКТАБАНК” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
При цьому, на підставі ст. 59 Податкового кодексу України, Верхньодніпровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідачу сформовано податкову вимогу від 07.05.2015 р. №806-25 на суму 6514,17 грн., яка отримана відповідачем 18.05.2015 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи.
У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно до п.14.1.156 ст.14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.
Згідно п.п.20.1.19, 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючим органом є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді, що передбачено ст. 49 Податкового кодексу України.
Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.57.3 вказаної статті, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою суми рівними частинами за місяцями.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття рішення про початок процедури ліквідації не пов'язується з завершенням підприємницької діяльності боржника, а дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог кредиторів, а не зупиняє виконання боржником зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію. Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 25.06.2011р. у справі № 21-113а11, та від 26.02.2013р. у справі № 21-34а13.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник