24 січня 2017 року
справа № 804/9204/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року
у справі за позовом Міського комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (не своєчасне перерахування) єдиного внеску,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.04.2015 №0009461701, №0009471701, №0009481701, №0009491701, №0009501701, №000951170.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у підприємства відсутня недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску, що підтверджується платіжним дорученням від 09.04.2015 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Новомосковською об'єднаної державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що рішення податковим органом прийняте на підставі даних картки особового рахунку платника ЄСВ та даних звітів про нарахування сплати єдиного внеску. Вважає, що доводи платника не спростовують самого факту встановлення податковим органом несвоєчасної сплати єдиного внеску та не є підставою для скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Міське комунальне підприємство “Новомосковський комбінат комунальних підприємств” є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 25.12.2003 року.
15.04.2015 Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з якими позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску нараховано штраф та пеню.
За результатами розгляду скарг позивача, рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.06.2015 №5511/10/04-36-10-07-09 скарга позивача частково задоволена: скасовано рішення від 15.04.2015 року №0009541701, №0009531701, №0009521701, №0009451701 та залишено в силі рішення від 15.04.2015 року №0009461701, №0009471701, №0009481701, №0009491701, №0009501701, №0009511701.
Дане рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишено в силі рішенням Державної фіскальної служби України від 08.07.2015 №14226/6/99-99-10-01-07-15.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" базою для нарахування та утримання єдиного внеску є: заробітна плата найманих працівників, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця; допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога або компенсації, що виплачуються згідно із законодавством.
Згідно абз. 1 п. 8 ст. 9 вказаного Закону України, платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок (у тому числі на авансові платежі), одночасно з видачею таких сум.
Частиною 11 статті 9 вищезазначеного Закону встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що суми недоїмки стягуються з врахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі ) відсотків своєчасно не сплачених сум. Крім того, частиною 10 статті 25 цього Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати кожний день прострочення платежу.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що фінансові санкції застосовуються до платника податків у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску.
Матеріали справи містять копії платіжних доручень про сплату єдиного соціального внеску від 09.04.2015 року №4 на суму 6688,65 грн., та № 6 на суму 1090,35 грн. (а.с. 61, 62). Отже у підприєсмства відсутня недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску, оскільки єдиний соціальний внесок було сплачено до винесення оскаржуваних рішень, а саме 09.04.2015 року, тобто своєчасно.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не спростовано факт сплати позивачем єдиного соціального внеску до винесення оскаржуваних рішень від 15.04.2015, а саме 09.04.2015 року здійснено платіж згідно платіжного доручення №4 на суму 6688,65 грн., та № 6 на суму 1090,35 грн. (а.с. 61, 62); також відповідачем не спростовано той факт, що розмір єдиного соціального внеску за вказані періоди визначений позивачем невірно. Фактично подана позивачем звітність до податкового органу є узгодженою.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак