33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" лютого 2017 р. Справа № 903/913/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Філіпова Т.Л. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Петрук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд" на рішення господарського суду Волинської області від 28.10.2014 р. у справі № 903/913/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер"
про стягнення 273 135,00 грн., шляхом звернення на майно за іпотечним договором
За участю представників:
позивача ТОВ "Вестконд"- ОСОБА_1
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився.
Рішенням господарського суду Волинської області від 28.10.2014 року у справі №903/913/14 (суддя Дем'як В.М.) в позові публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про стягнення 273135,00 грн. шляхом звернення стягнення на майно за іпотечним договором - відмовлено.
В обґрунтування рішення, суд зазначив, що позивачем при подачі позову до суду та в процесі судового розгляду не було подано доказів про виконання вимог приписів ч.3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в частині реєстрації відомостей в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також суд зазначив, що позивачем не дотримано вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", а саме повідомлення про стягнення на предмет іпотеки за договором від 21.08.2007 року, для відповідача (власника майна) - ТОВ "Поларт-Інвест" позивач не надсилав.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В якій просить рішення господарського суду Волинської області від 28.10.2014 року у справі №903/913/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, вказує, що відсутність направлення вимоги в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" не може бути підставою для відмови в позові, оскільки надсилання вимоги є необхідним лише у випадку прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Також зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні до відносин іпотеки протиправно застосував норми закону, що визначають правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, а саме Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чим порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі ст. ст. 16, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 23, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 1, 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просить апеляційну скаргу задоволити в повному обсязі.
26.12.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Вестконд" подано заяву про заміну позивача у справі №903/913/14 з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Вестконд". В обґрунтування заяви, зазначено, що 04.11.2016 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" було укладено договір відступлення права вимоги №39/392, за яким банком було відступлено для ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" право вимоги за кредитним договором №19-4 від 21.08.2007 року, разом із додатковими договорами щодо змін та доповнень до вказаного кредитного договору, а також було здійснено відступлення всіх прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за основним (кредитним) договором. В свою чергу, 04.11.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Вестконд" було укладено з ТОВ "Фінансова компанія "АРБО ФІНАНС" договір відступлення права вимоги №23, відповідно до якого ТОВ "Вестконд" придбало право вимоги за кредитним договором №19-4 від 21.08.2007 року, разом із додатковими договорами щодо змін та доповнень до вказаного кредитного договору. Також ТОВ "Вестконд" придбало право вимоги за всіма договорами, що забезпечували виконання умов кредитного договору №19-4 від 21.08.2007 року, в тому числі і за договором іпотеки від 21.08.2007 року.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року у даній справі замінено позивача з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиціний банк" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Вестконд".
02.02.2017 року позивачем товариством з обмеженою відповідальністю "Вестконд" подано клопотання про призначення повторної експертизи у даній справі. В обґрунтування клопотання, зазначив, що висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №380 від 30.11.2016 р. в частині дослідження та визначення дійсної ринкової вартості земельної ділянки за адресою Чернівецька область, Кіцманський район, смт. Лужани, провулок Заводський, 6 не є об'єктивним, оскільки експертом для дослідження було відібрано певну групу об'єктів для порівняння, виключно з оголошень розміщених в мережі Інтернет, наведене ставить під сумнів достовірність ціни об'єкта. Вважає, що ціни наведені у вищевказаному висновку експерта є завищеними і не відповідають дійсності.
Колегія суддів, розглянувши надане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р., повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача, наведені в клопотанні про призначення повторної судової експертизи щодо неправомірності ціни інших об'єктів нерухомого майна взятих експертом для порівняння, оскільки експертиза проводилась станом на 30.11.2016 року, а ціни позивача наведені в клопотанні були взяті з мережі Інтернет станом на 08.12.2016 року.
Колегія суддів приймає до уваги і те, що власник оголошення щодо продажу об'єкта нерухомого майна вправі в будь-який момент здійснити коригування ціни належного йому об'єкту нерухомості в мережі Інтернет.
Враховуючи те, що позивач просить суд призначити у справі повторну судову експертизу лише у зв'язку з тим, що вважає необ'єктивним висновок судового експерта, то наведене не може бути підставою для повторного призначення судової експертизи у справі.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України).
Враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі було порушене 20.11.2014 року, а також те, що проведення судової експертизи було довготривалим, то призначення у даній справі повторної експертизи, без об'єктивних на це причин, призведе до перевищення розумних строків розгляду справи, що є порушенням прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини,
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Відповідно до п. 1, п. 2 постанови пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема, на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.
Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення вказаних вимог повною мірою дотримано не було.
Апеляційним судом встановлено, що 21.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (позичальник) та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (загальними зборами акціонерів від 12.10.2009 року (протокол № 27) прийнято рішення про зміну найменування акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) на публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ "Промінвестбанк"), пунктом 1 статті 1 статуту публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", затвердженого Загальними Зборами акціонерів від 12.10.2009 року (протокол № 27) і погодженого Національним банком України 13.10.2009 року, визначено, що публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - банк) є правонаступником) було укладено кредитний договір № 19-4, з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 2 від 26.06.2008 р. та № 4 від 18.02.2009 р.
Згідно умов даного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 3955834,00 грн. зі строком повернення кредиту - не пізніше 01 серпня 2012 року, а позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування ним в розмірі 20% процентів річних.
В якості забезпечення виконання позичальником перед кредитором своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги між кредитором (іпотекодержателем) та позичальником (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 3028 від 21.08.2007 р., з врахуванням додаткової угоди до нього № 365 від 19.02.2009 р. (надалі - договір іпотеки), відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, смт.Лужани, провулок Заводський, будинок 6, та належало іпотекодавцю на праві власності, а саме:
- цілісний майновий комплекс Лужанського колективного підприємства заводу "Металіст", що включає в себе: цех по виготовленню пружинних блоків з складом із прибудовами (літера за планом земельної ділянки - А-ІІ (а1-а7)) загальною площею 1212, 90 кв.м.; склад (літера за планом земельної ділянки - Б); механічна майстерня (літера за планом земельної ділянки -В); вбиральня (літера за планом земельної ділянки -Г); побутова з складом (літера за планом земельної ділянки - Д); гараж (літера за планом земельної ділянки - Е); вагова (літера за планом земельної ділянки - И); під навіс (літера за планом земельної ділянки - 3); цех металовиробів №1 (літера за планом земельної ділянки - К), загальною площею 605,10 кв.м.; цех металовиробів № 2 (літера за планом земельної ділянки - Л); гараж (літера за планом земельної ділянки - М); гараж (літера за планом земельної ділянки - Н); цех зварювання (літера за планом земельної ділянки - О); прохідна (літера за планом земельної ділянки - П); огорожа 1-2;
- земельна ділянка площею 1, 9031 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0192, надалі - предмет іпотеки.
Відповідно до умов договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки на суму 4200000,00 (чотири мільйони двісті тисяч) грн., з них 3320000,00 грн. - цілісний майновий комплекс Лужанського колективного підприємства заводу "Металіст" та 880000,00 грн. - земельна ділянка (п.1.4. договору іпотеки).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст.ст. 599, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Стаття 526 ЦК України зазначає що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В порушення вимог положень ст.ст. 526, 599, 629, 1054 ЦК України, позичальник свої зобов'язання з погашення боргу за кредитним договором не виконав.
Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки від 21.08.2007 року іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку, якщо в момент настання строку виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, зокрема, при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки процентів за користування кредитом, при порушенні відносно нього справи про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.11.2009 року порушено справу №7/105-Б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер".
Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.01.2011 у справі №7/105-Б було визнано майнові вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за договором кредиту №19-4 від 21.08.2007 р., які складаються з 3955834 грн. - борг по кредиту; 472958,91 грн. - пеня по кредиту; 1073190,31 грн. - борг по прострочених процентах; 457100,28 грн. - пеня по процентах; 52734,89 грн. індекс інфляції по сумі кредиту; 12655,73 грн. - індекс інфляції по процентах; 143309,04 грн. - 3% річних на суму заборгованості по кредиту; 56606,07 грн. - 3% річних на суму заборгованості по процентах, всього на загальну суму 6224389,23грн (а. с. 109-126, т.1).
Постановою господарського суду Волинської області від 31.07.2012 року у справі №7/105-Б ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" визнано банкрутом.
У відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України колегія суддів вважає наведену обставину встановленою і такою, що не підлягає доказуванню.
Судом апеляційної інстанції на підставі копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 09.04.2010 року Кіцманським РБТІ за відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться у смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області по провулку Заводському, 6. Реєстрація права власності на земельну ділянку за цією ж адресою (кадастровий номер 7322555400:02:002:0192) за ТОВ "Поларт-Інвест" підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (т. 1 а. с. 31).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Оскільки, ТОВ "Поларт-Інвест" набув право власності на цілісний майновий комплекс та земельну ділянку, які є предметом договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р., то у відповідності до ст.23 Закону України "Про іпотеку" до нього перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Як було вказано вище, розмір заборгованості боржника за кредитним договором № 19-4 від 21.08.2007 року станом на 21.12.2009 року, тобто на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВКФ "Луцьккондитер" становив 6224389,23 грн. (3955834 грн. - борг по кредиту; 472958,91 грн. - пеня по кредиту; 1073190,31 грн. - борг по прострочених процентах; 457100,28 грн. - пеня по процентах; 52734,89 грн. індекс інфляції по сумі кредиту; 12655,73 грн. - індекс інфляції по процентах; 143309,04 грн. - 3% річних на суму заборгованості по кредиту; 56606,07 грн. - 3% річних на суму заборгованості по процентах).
Доказів сплати зазначеної заборгованості позичальником на час перегляду справи апеляційним господарським судом жодною стороною надано не було.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
При вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що відсутність доказів направлення вимоги відповідно ст.35 Закону України "Про іпотеку" є підставою для відмови в позові, оскільки додержання виписаної в цій статті процедури попередження є обов'язковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, який є лише одним з трьох основних, передбачених ч.3 ст.33 цього закону, способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Невиконання іпотекодержателем указаної вимоги закону у разі пред'явлення ним до суду позову не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно, підтвердженням чого є положення ч.2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", які не були враховані судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні до відносин іпотеки протиправно застосував норми закону, що визначають правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, а саме Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чим порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи наведені в рішенні суду першої інстанції щодо відсутності відомостей про обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оцінюється апеляційним судом критично, оскільки державна реєстрація іпотеки визначає пріоритет іпотекодаржателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог, за договором іпотеки №3028 від 21.08.2007 року є лише один іпотекодаржатель, а тому факт реєстрації іпотеки не змінює у даному випадку пріоритету іпотекодержателя на задоволення своїх вимог.
Отже, враховуючи, що боржник, ТОВ "ВКФ "Луцькондитер", не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором № 19-4 від 21.08.2007 року, позивач правомірно звернувся до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки до ТОВ "Поларт-Інвест", як власника нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р., при цьому обравши судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно, позивач не зобов'язаний був попередньо надсилати письмову вимогу про усунення порушення відповідачу, як того вимагає ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" при позасудовому зверненні на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Згідно з п. 4.4.3 постанови пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», з урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Позивач просив суд встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки в розмірі 273135 грн..
У підтвердження підстав задоволення вказаної вимоги, позивачем подано суду першої інстанції звіт про оцінку майна - цілісного майнового комплексу, в тому числі земельної ділянки, які були предметом іпотеки. Вказаний звіт зроблено Оціночною компанією "Альпарі - Консалт" (а.с. 41-104, т. 1).
Згідно з висновком спеціаліста, стан об'єкта оцінки можна оцінити, як незадовільний. Елементи будівлі не придатні для експлуатації без суттєвого та невідкладного ремонту. Ринкова вартість об'єкта оцінки (цілісний майновий комплекс, в тому числі земельна ділянка) складає 273135 грн.
Відповідачем не було подано заперечень щодо вказаної оцінки предмету іпотеки, як початкової ціни його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Проте, як вбачається із змісту п. 1.4. договору іпотеки, сторони оцінили предмет іпотеки у 4200000 грн. (цілісний майновий комплекс 3320000 грн.; земельна ділянка 880000 грн.).
Отже, у відповідності до положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку", сторони договору іпотеки дійшли згоди щодо встановлення саме зазначеної ціни предмета іпотеки станом на момент укладення договору. За обставин наявності згоди між іпотекодержателем та іпотекодавцем в договорі щодо ціни предмета іпотеки, колегія суддів не вбачає підстав для істотного зменшення вказаної ціни, виходячи із зазначеного вище звіту про оцінку майна. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що зазначений вище звіт не містить оцінки таких об'єктів нерухомого майна, як будівлі та містить висновок про вартість об'єкту оцінки, яка становить 273135 грн., з яких 251685 грн. - вартість земельної ділянки та 21450 грн. - вартість земельних поліпшень. За таких обставин суд позбавлений можливості прийняти зазначений звіт суб'єкта оціночної діяльності до уваги, як належний доказ у підтвердження вартості предмета іпотеки - цілісного майнового комплексу.
Відповідно до ч.2, 3 п.4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" передбачено, що з урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.
У зв'язку з необхідністю визначення вартості предмету договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р., ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у даній справі призначено будівельно-технічну експертизу.
Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №380 від 30.11.2016 року встановлено:
- дійсна ринкова вартість цілісного майнового комплексу, окремо будівель, споруд за адресою: Чернівецька обл., Кіцманського району, смт. Лужани, провулок Заводський, буд 6 станом на день проведення експертизи експертами не визначена, так як на час проведення огляду експертами встановлено, що ЦМК давно не функціонує, всі об'єкти нерухомості знаходяться в зруйнованому стані, відновлення об'єктів нерухомості є недоцільним, на ринку нерухомості дані об'єкти нерухомості (крім земельної ділянки) є непривабливими і не мають ринкової вартості. Залишкові будівельні матеріали оцінити не надається можливим так, як вони перебувають у незадовільному технічному стані і встановити їх фактичну залишкову кількість не надається можливим;
- дійсна ринкова вартість земельної ділянки за адресою: Чернівецька обл., Кіцманського району, смт. Лужани, провулок Заводський, буд 6, станом на день проведення експертизи становить 7407156,00 грн.
Як вбачається з висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №380 від 30.11.2016 року вартість цілісного майнового комплексу (будівель, споруд), що були предметом договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р. встановити не можливо у зв'язку з їх знищенням, однак визначена ринкова вартість земельної ділянки, що становить 7407156,00 грн.
Відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі знищення (втарти) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.
Враховуючи вищенаведені приписи абз.6 ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", а також висновок експерта №380 від 30.11.2016 року щодо неможливості встановлення вартості цілісного майнового комплексу у зв'язку з знищенням об'єктів нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку, про відмову в задоволенні апеляційної скарги в частині звернення стягнення на предмет договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р., а саме: цілісний майновий комплекс Лужанського колективного підприємства заводу "Металіст", що включає в себе будівлі та споруди зазначені в договорі іпотеки №3028 від 21.08.2007 року.
Відповідно, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін в частині відмови в позові щодо звернення стягнення на предмет договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р. - цілісний майновий комплекс Лужанського колективного підприємства заводу "Металіст", однак з підстав припинення іпотеки у відповідності до абз. 6 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
Поряд з цим, враховуючи, що предметом договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 р. також є земельна ділянка, керуючись приписами абз.6 ч.1 ст.17, ст.ст. 33, 35, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та часткове скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" перед ТОВ "Вестконд" за кредитним договором №19-4 від 21.08.2007 р. в сумі 6224389,23 грн., а саме земельну ділянку площею 1,9031 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0192, що розташована Чернівецька обл., Кіцманського району, смт. Лужани, провулок Заводський, буд 6. У відповідності до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" апеляційним судом визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 7407156,00 грн. (відповідно до висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №380 від 30.11.2016 року).
З огляду на підстави задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції за приписами ст. 49 ГПК України здійснює перерозподіл судових витрат відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд" на рішення господарського суду Волинської області від 28.10.2014 року у справі №903/913/14 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 28.10.2014 року у справі №903/913/14 скасувати в частині відмови в позові щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки №3028 від 21.08.2007р., укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер", а саме: земельну ділянку, площею 1,9031 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0192, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський район, смт. Лужани, провулок Заводський, 6, і належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" та прийняти в цій частині нове рішення.
3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд" задоволити частково.
В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (вул. Володимирська, 57 а, м. Луцьк, 43001, код ЄДРПОУ 00382027) перед товариством з обмеженою відповідальністю "Вестконд" (33022, АДРЕСА_1, код 40815627) за кредитним договором №19-4 від 21.08.2007 р. в сумі 6224389,23 грн., в тому числі заборгованість: за кредитом - 3955834,00 грн.; за відсотками - 1073190,31 грн.; пеня за несплату кредиту - 472958,91 грн.; пеня за несплату відсотків - 457100,28 грн.; індекс інфляції по основній сумі боргу - 52734,89 грн.; індекс інфляції по процентам - 12655,73 грн.; три проценти річних по основній сумі боргу - 143309,04 грн.; три процента річних по заборгованості за несплачені проценти - 56606,07 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки №3028 від 21.08.2007 року, укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Луцькондитер", а саме: земельну ділянку, площею 1,9031 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0192, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський район, смт. Лужани, провулок Заводський, 6 і належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (м. Луцьк, вул.. Володимирська, 57 а, код ЄДРПОУ 35963631) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Встановити початкову ціну продажу вказаного предмета іпотеки в сумі 7407156,00 грн.
4. В решті рішення господарського суду Волинської області від 28.10.2014 року у справі №903/913/14 залишити без змін.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (вул. Володимирська, 57 А, м. Луцьк, 43001. код ЄДРПОУ 35963631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд" (м. 33022. АДРЕСА_2, код 40815627) 5462,70 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2731,35 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (вул. Володимирська, 57 А, м. Луцьк, 43001. код ЄДРПОУ 35963631) в дохід державного бюджету 67617,30 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської обл., код ЄДРПОУ 38009628, банк отримувача - ГУДКCУ у Волинській області, МФО 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001) та 33808,65 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги (отримувач коштів - УК у м. Рівному, код за ЄДРПОУ - 38012714, банк отримувача - ГУДКСУ у Рівненській області, МФО - 833017, рахунок отримувача - 31213206782002, код класифікації доходів бюджету - (м.Рівне)22030001).
7. Доручити господарському суду Волинської області видачу судових наказів.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
9.Справу №903/913/14 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Грязнов В.В.