"31" січня 2017 р. Справа № 917/941/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
при секретарі Євтушенко Є. В.,
за участю представників:
позивач ФОП ОСОБА_1 (особисто);
від позивача - ОСОБА_2 - за дорученням від 16.01.2017р.,
від відповідачів - не з'явились,
прокурор - Алекаєв Ю.В. - на підставі посвідчення №042342 ,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет господарського спору на стороні першого відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Полтавській області
(вх.№3060 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 у справі № 917/941/16,
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава,
до 1-го відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Мачухи, Полтавська область,
2-го відповідача: Полтавської районної державної адміністрації (сторона по договору оренди землі від 10.11.2004р.) м. Полтава,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет господарського спору на стороні першого відповідача ОСОБА_3 сільської ради Полтавської області, с. Мачухи, Полтавська область,
про визнання права власності,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі №917/941/16 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково.
Припинено провадження у справі в частині ліквідованої юридичної особи відповідача №1 СТОВ Дружба, код ЄДРПОУ № 03769646, (с. Мачухи, Полтавського району, Полтавської області, 38754).
Визнано за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1) право власності на гідроспорудну територію ОСОБА_3 сільської ради, розташовану в урочищі "ОСОБА_4 №1" на земельній ділянці площею 0,35 га, яка складається: тип, конструкція насипна, грунтова гребля, не проїжджа. Матеріал грунт. Загальна довжина в метрах 165. Ширина по верху - 9-10 м. Найбільша висота 7,7м. Укоси (верхній /мокрий / -2,75м. Верхнього /сухий/ - 3.35м. Кріплення укосів закріплений з/б плитами ПКУ по всій довжині. В стиках між плитами ростуть дерева, кущі, бур'ян. Монолітні частини бетону стиків між плитами вимиті, вищерблені. Низовий задернований, порослий деревами та кущами. Гребінь без твердого покриття. Характеристика водоскидної споруди: тип- шахтний водоскид автоматичної дії: матеріал: монолітний залізобетон. Пропускна здатність водоскидної споруди: 9,1 м3 шахта кругла в плані: висота шахти, м- 8,0; діаметр, м - 4,0; товщина стінок, м 0,5; матеріалмонолітний залізобетон. Водопровідна частина: труба одноочкова; довжина м. 45; внутрішній розмір м 2х2; матеріал залізобетонні блоки. Гаситель водобійний колодязь: тип - розширюючий в плані; ширина, м на виході із водоскидної труби - 3,0м; в місці водобійної стінки 10,5 м.; довжина, м.- 9,0; матеріал збірний, монолітний залізобетон. Донний водовипуск суміщений та існуючий за рахунок її діяльності протитоерозійні ставки площею 9,0 га бувшого колгоспу "Дружба", правонаступника СТОВ "Дружба", балансовою вартістю основних засобів соціально-побутової сфери ставків урочища "ОСОБА_4 №1" - 6800 гривень.
Стягнуто штраф з винних осіб ОСОБА_3 сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ №21046808 та Полтавської районної Державної адміністрації код ЄДРПОУ№ 04057505 в доход Державного бюджету України в розмірі 1700 грн. з кожного відповідно до частини 5 статті 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Стягнуто з Полтавської районної Державної адміністрації код ЄДРПОУ №04057505 (вул. Шевченка,5, м. Полтава,36001) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. до державного бюджету за розгляд справи № 917/941/16 в господарському суді Полтавської області.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Полтавській області, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі №917/941/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Посилаючись на ч.ч. 1,2 ст. 29 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", заступник прокурора зазначає, що з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, ініціювати перегляд судового рішення, у тому числі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи. Прокурор не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та про існування оскаржуваного рішення стало відомо лише 14.11.2016р., після ознайомлення з матеріалами справи в господарському суді Полтавської області, що підтверджується відповідними відмітками в матеріалах справи.
В обґрунтування підстав подання апеляційної скарги зазначив про порушення державних інтересів, оскільки визнання права власності на водні об'єкти, які в силу норм законодавства не можуть перебувати в приватній власності, суперечить основним засадам природоохоронного законодавства в частині формування водно-екологічного правопорядку, забезпечення прав держави на землі з особливим режимом використання.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що громадянин ОСОБА_1 не безпідставно добросовісно користувався майном, зазначеним в позові, оскільки гідротехнічна споруди передана йому в користування згідно договорів оренди землі від 10.11.2004р. та водного об'єкта від 01.12.2009р. Полтавською районною державною адміністрацією.
Розпорядником земельної ділянки, на якій розташована гідротехнічна споруда (шлюз), у відповідності до ч.5ст.122 Земельного кодексу України, ст.51 Водного кодексу України (чинної на момент укладення договору оренди води) є Полтавська обласна державна адміністрація.
За наведених обставин прокуратура Полтавської області вбачає підстави для захисту інтересів держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 р. у справі № 917/941/16.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
ОСОБА_3 сільською радою подано заяву, в якій просить розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі № 917/941/16 провести без участі її представника, подану апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі (вх. № 12103 від 30.11.2016р.).
Заступником прокурора надано письмові пояснення щодо правових підстав подання апеляційної скарги у даній справі (вх. № 12196 від 02.12.2016р.).
У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Полтавській області просить задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області, розгляд справи здійснити без участі її представника (вх. № 12221 від 05.12.2016р.).
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2016р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Плахова О.В.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Заступником прокурора Полтавської області подано додаткові письмові пояснення щодо правових підстав звернення з апеляційною скаргою у даній справі (вх. № 12368 від 07.12.2016р.), в яких зазначає, що визнання згідно з рішенням суду за фізичною особою-підприємцем права власності на водні об'єкти, які відповідно до приписів законодавства не можуть перебувати у приватній власності, порушує права держави як єдиного законного володільця цих об'єктів. На його думку, порушення права державної власності на води є підставою для подання апеляційної скарги в інтересах Полтавської обласної державної адміністрації, як розпорядника відповідних земель у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, а також Державної екологічної інспекції Полтавської області, які не брали участі у справі № 917/941/16, у зв'язку з чим не мали можливості здійснювати захист інтересів держави.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Полтавській області просить задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області; здійснити розгляд справи без участі представника Держекоінспекції (вх. №12443 від 09.12.2016р.).
ОСОБА_3 сільською радою подано заяву, в якій зазначено про підтримання апеляційної скарги у справі № 917/941/16; просить здійснити розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі № 917/941/16 без участі її представника (вх. № 12738 від 16.12.2016р., вх. № 12853 від 19.12.2016р.).
Заступником прокурора Полтавської області подано додаткові письмові пояснення щодо віднесення Держекоінспекції до органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (вх. № 12852 від 19.12.2016р.).
Державною екологічною інспекцією у Полтавській області подано письмові пояснення щодо правових підстав участі відповідного державного органу у розгляді даної справи; просить розгляд справи здійснити без її представника (вх. № 12922 від 20.12.2016р.).
У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська обласна державна адміністрація просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог (вх. № 12981 від 21.12.2016р.).
В обґрунтування своєї позиції у справі Полтавська обласна державна адміністрація, зважаючи на положення частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України, відповідно до яких визначено, що набувальна давність поширюється на випадки безпідставного добросовісного володіння чужим майном, зазначає, що наявність у позивача договорів оренди водного та земельного об'єктів виключає застосування до спірних правовідносин набувальної давності. Крім того, зазначає, що передача ставків понад 3 га у власність суперечить ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України, а передача земельної ділянки у власність під ставком площею 8,74 га суперечить статті 58 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим гідроспоруда, яка є приналежністю відповідного водного об'єкту (ставка), не може передаватись у власність фізичної особи-підприємця.
Заступником прокурора Полтавської області подано додаткові пояснення у справі (вх.№ 13121 від 26.12.2016р.).
ОСОБА_3 сільською радою подано заяву, в якій підтримує апеляційну скаргу у справі № 917/941/16 повністю; просить здійснити розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі № 917/941/16 без участі її представника (вх. № 13122 від 26.12.2016р.).
Державною екологічною інспекцією подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 13123 від 26.12.2016р.), в яких зазначає про віднесення її до органів державної влади, коло повноважень яких включає контроль щодо дотримання законності у спірних правовідносинах; просить розгляд справи здійснити без її представника.
ОСОБА_3 сільською радою подано заяву (вх.№ 501 від 17.01.2017р.), в якій зазначає, що спірний водний об'єкт (ставок) знаходиться за межами населеного пункту с. Мачухи, разом з тим, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 01.01.2013р. сільська рада розпоряджається тільки земельними ділянками комунальної власності в межах населених пунктів.
Державною екологічною інспекцією подано клопотання про здійснення розгляду справи № 917/941/16 без участі її представника (вх.№ 565 від 19.01.2017р.).
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/941/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 670 від 23.01.2017р.).
В обґрунтування своєї позиції у справі ФОП ОСОБА_1 зазначає, що зважаючи на те, що акти приймання-передачі від СТОВ "Дружба" до ОСОБА_3 сільської ради, Полтавської районної державної адміністрації не складались, безхазяйну річ на облік не було взято, а також позивач не знав та не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, яка належить СТОВ "Дружба", позов про визнання за ним права власності на гідроспоруду, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради, розташованої в урочищі ОСОБА_4 № 1 на земельній ділянці 0,35 га та протиерозійні ставки площею 9 га підлягає задоволенню.
ОСОБА_3 сільською радою подано заяву, в якій підтримує апеляційну скаргу у справі № 917/941/16, а також просить здійснити розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі № 917/941/16 без участі її представника (вх. № 673 від 23.01.2017р.).
Полтавською обласною державною адміністрацією подано клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№ 994 від 30.01.2017р.).
Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області подано письмові пояснення щодо неможливості надання відомостей щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи СТОВ "Дружба" (вх.№ 1016 від 31.01.2017р.).
В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі №917/941/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі №917/941/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників судового процесу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ставок, який розташований в урочищі ОСОБА_4 Полтавського району, є штучно створеним водним об'єктом соціальної сфери колгоспу "Дружба", правонаступником якого є СТОВ "Дружба".
Так, розробка всіх дозвільних документів для відводу земельної ділянки та дозвіл на гідроспоруду і будівництво здійснювався колгоспом ''Дружба'' за свої кошти в 1984-1988 роках. В 1989 році водний об'єкт був введений в експлуатацію і поставлений на баланс колгоспу "Дружба", а в послідуючому - на баланс його правонаступника СТОВ "Дружба".
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" (1-й відповідач у справі) створене 05.01.1999р. на підставі Установчого договору між громадянами - членами Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" Полтавського району, що реорганізувалось шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності засновників. 28.12.1999р. зареєстроване розпорядженням голови Полтавської райдержадміністрації та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2002р. у справі №8/114 відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" порушено провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у справі № 917/941/16 у господарського суду Полтавської області витребувано матеріали справи № 8/114 за заявою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності "Дружба" про визнання банкрутом (в оригіналі).
Як було встановлено з наданих матеріалів справи № 8/114, ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.12.2003р. затверджено ліквідаційний баланс Сільскьогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба". Ліквідовано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" як юридичну особу (т.5, а.с. 234).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.12.2003р. у справі №8/114 виправлено помилку. Пункт четвертий резолютивної частини узвали господарського суду Полтавської області від 09.12.2003р. у справі № 8/114 викладено в наступній редакції: Виконкому Полтавської міської ради, м. Полтава, скасувати державну реєстрацію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" с. Мачухи Полтавського району Полтавської області.
Відповідно до п. 33 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органів, а також на підставі рішення господарського суду, зокрема, у разі визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством).
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 31.01.2004р. № 44 скасовано державну реєстрацію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (т.1, а.с.126).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Зважаючи на відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб відомостей щодо СТОВ "Дружба", а також наявність рішення органу державної влади про скасування державної реєстрації даної юридичної особи, прийнятого органом державної влади в межах визначеного кола повноважень, на підставі судового рішення у справі № 8/114, яким ліквідовано дану юридичну особу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для припинення провадження у справі №917/941/16 в частині заявлених позовних вимог до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.
10.11.2004р. між Полтавською районною державною адміністрацією (іменована - "орендодавець") та громадянином ОСОБА_1 (іменований - "орендар") укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області, для рибогосподарських потреб.
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,03 га, у тому числі під ставком 8,74га, під пасовищем - 9,94 га, під гідротехнічними спорудами - 0,35 га.
Згідно з п. 4 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 15, 16 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - комерційне використання (інша комерційна діяльність).
Відповідно до п. 17 договору умови збереження стану об'єкта оренди обмеження господарської діяльності на земельній ділянці відповідно до статті 61 Земельного кодексу України.
Відповідно до висновку Полтавського районного відділу земельних ресурсів Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів від 21.10. 2004р. № 01-07-01/1253 відділ земельних ресурсів не має підстав для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. та внесених змін до Закону України "Про оренду землі" від 05.11.2003р.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було складено акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки, переданої у довгострокову оренду, терміном на 10 років та про приймання-передачу межових знаків на зберігання (т.1, а.с. 21, 22).
На підставі акту від 10.11.2004р. громадянину ОСОБА_1 передано земельну ділянку в оренду площею 19,03 га, в тому числі водного дзеркала 8, 74 га, під пасовищем - 9,94 га, під гідротехнічною спорудою - 0,35 га із земель державної власності за межами населеного пункту у відповідності до плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди, укладеного 10.11.2004р.
В подальшому 01.12.2009р. між Полтавською районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди водного об'єкта, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування ставок площею водного дзеркала 8, 74 га з метою риборозведення, вирощування і вилову риби. Ставок знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Згідно з п. 1.2 договору орендарю надається право проводити поліпшення стану ставка з метою ефективного користування ним за обраним видом користування.
Отже, на умовах зазначеного договору між сторонами Полтавською райдержадміністрацією та громадянином ОСОБА_1 виникли правовідносини з оренди, врегульовані нормами пар.1 гл. 58 ЦК України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".
Позивач вважає, що підставою набуття власності на гідротехнічну споруду на території ОСОБА_3 сільської ради, розташовану в урочищі "Кисла Балка" на земельній ділянці площею 0,35 га, є набувальна давність відповідно до норм ст.344 ЦК України.
Доводить, що з 2004 року по час звернення до суду вказана споруда знаходиться у володінні ФОП ОСОБА_1, експлуатується виключно вказаною особою, яка здійснювала її поточний та капітальний ремонт.
Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.
Нормами ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.ст. 83-84 Земельного кодексу України до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим кодексом.
Оскільки відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України землі, зайняті водними об'єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, відносяться до земель водного фонду, то визначення права приватної власності на них є порушенням вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
У договорі водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції станом на моменту кладення договору оренди землі від 10.11.2004р.) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, в т.ч. для ведення водного господарства.
В обґрунтування заявлених вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що після отримання в оренду земельної ділянки утримував гідроспоруду, проводив поточні ремонтні роботи кожного року у водоспуску типу "Монах" та капітальний ремонт у 2009 році на суму 38 тис. грн., що є підставою для набуття права власності на гідроспоруду за набувальною давністю у відповідності до положень ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову; зміна підстав чи предмету позову виходить за межі компетенції суду, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Реалізуючі передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі подано ОСОБА_1, як суб'єктом підприємницької діяльності.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Разом з тим, як вбачається з договору оренди землі від 10.11.2004р., на який посилається позивач при обґрунтуванні заявлених вимог, земельна ділянка водного фонду, на якій розташована спірна гідроспоруда, була передана ОСОБА_1 в користування на умовах оренди, як фізичній особі.
За таких обставин, підставою користування ОСОБА_1 землями водного фонду і, відповідно, гідроспорудою, розташованої на них, був цивільно-правовий договір, орендарем за якими є фізична особа.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 не доведено обставину володіння спірною гідроспорудою як суб'єктом підприємницької діяльності, що свідчить про недоведеність останнім наявності порушених або оспорених прав та законних інтересів, за захистом яких відповідний суб'єкт звернувся до господарського суду.
Крім того, відповідно до частини першої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, є безперервного відкритого добросовісне володіння упродовж 10 років нерухомим майном, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.
З огляду на це, у справах про визнання права власності на майно за набувальною давністю необхідно встановити:
- момент виникнення права власності за набувальною давністю та строк володіння;
- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);
- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безпритульного (незаконного) володіння;
- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача;
- особу, яка є власником спірного майна.
Відповідно до Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічними спорудами рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) є об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Подібне визначення гідротехнічних споруд міститься в Правилах безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом міністерства МНС від 03.04.2012 № 661 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 р. за № 633/20946, де гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
Відповідно до ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежність. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході прав на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
За таких обставин гідроспоруди по обслуговуванню водних об'єктів не можуть бути відокремлені від них.
Судова колегія зазначає, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. В даному випадку наявність у володільця певного юридичного титулу - договору оренди виключає застосування інституту набувальної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 одержав гідротехнічну споруду у складі об'єкту оренди на підставі договору оренди від 11.10.2004р. та договору оренди водного об'єкту від 01.12.2009р., відповідно до яких Полтавська районна державна адміністрація в межах наданих повноважень розпорядилась землями водного фонду та водного об'єкту загальнодержавного значення - надала в користування (оренду). Сторони в договорах обумовили наявність на земельній ділянці (водний фонд, ставок) гідротехнічної споруди.
Рішенням Полтавського районного суду від 28.10.2014р. у справі № 545/4091/14-ц. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Полтавська районна державна адміністрація про визнання права власності на гідротехнічні споруди ставка, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на гідроспоруду на території ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області, розташовану на земельній ділянці площею 0,35га.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 07.09.2015р. у справі № 545/4091/14-ц апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області Озерянського Олександра Миколайовича задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28.10.2014р. скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської Полтавського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог: Полтавська районна державна адміністрація про визнання права власності на гідроспоруду відмовлено.
В межах розгляду даної справи судом надано правову оцінку спірним правовідносинам щодо відсутності правових підстав для визнання права власності на спірну гідроспоруду за ОСОБА_1, як фізичною особою, на підставі положень статті 344 Цивільного кодексу України, оскільки набувальна давність поширюється лише на випадки безпідставного добросовісного володіння чужим майном, а наявність у позивача договорів оренди земельної ділянки від 10.11.2004р. та водного фонду від 01.12.2009р. виключає можливість застосування до спірних правовідносин інституту набувальної давності.
У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, встановлені в межах розгляду справи № 545/4091/14-ц обставини користування ОСОБА_1 спірним майном з 2004 року, як фізичною особою, та відсутність правових підстав для визнання за ним права власності на гідроспоруду у відповідності до ст. 344 ЦК України, мають преюдиціальне значення для даної справи.
При цьому, виконання поточного та капітального ремонту, про який зазначає ФОП ОСОБА_1 у позовній заяві, є обов'язком орендаря, який користується майном на умовах і в порядку, визначеному договором оренди водного об'єкту, та не входить до предмета доказування при вирішення даного спору.
Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та визнав за ФОП ОСОБА_1 право власності на протиерозійні ставки площею 9,0 га, які належали колгоспу "Дружба" та в подальшому його правонаступнику - СТОВ "Дружба".
З цього приводу судова колегія зазначає, що ставок загальною площею водного дзеркала 8,74 га було надано у користування фізичній особі ОСОБА_1 з 10.11.2004р. строком на 10 років на підставі договору оренди землі від 10.11.2004р., орендавцем за яким є Полтавська районна обласна адміністрація, яка здійснювала повноваження власника відповідного державного майна на час укладення договору. Отже, заявником не доведено обставини користування відповідним майном як суб'єктом підприємницької діяльності.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Згідно з ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Таким чином, зважаючи, що спірні ставки є штучно створеними водоймами, розмір яких складає 9,0 га, рішення місцевого господарського суду в частині визнання право власності на них за ФОП ОСОБА_1 право власності є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
За наведених підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, через що апеляційна скарга Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Полтавській області підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від 03.08.2016 у справі № 917/941/16 - частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016р. у справі №917/941/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
В частині припинення провадження у справі щодо ліквідованої юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (код ЄДРПОУ № 03769646, 38754, с. Мачухи, Полтавського району, Полтавської області) рішення залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06.02.2017р.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Плахов О.В.