"02" лютого 2017 р.Справа № 915/296/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.,
суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.
(згідно розпорядження керівника апарату від 11.01.2017р. №44 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)
при секретарі: Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_10.;
від відповідача (ПАТ «Альфа-Банк») - Кузьменко О.С.;
від відповідача (Відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Миколаївській області) - не з'явився;
від третьої особи (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С. ) - не з'явився;
від третьої особи (ОСОБА_4.) - ОСОБА_4, ОСОБА_10.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2016р.
по справі № 915/296/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма торгівельний дім «НАТАША-М»
до відповідачів:
1. Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»;
2.Відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Миколаївській області
треті особи:
1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович;
2. ОСОБА_4
про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,
В березні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма торгівельний дім «НАТАША-М» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович; Відділ примусового виконання рішень головного управління юстиції у Миколаївської області про визнання виконавчого напису, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованим в реєстрі №1008 від 03.06.2014р. про звернення стягнення на нежитлові приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ТОВ ФТД «Наташа-М» таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний виконавчий напис нотаріуса було вчинено с порушенням вимог чинного законодавства, а саме - за відсутності доказів безспірності вимог відповідача. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив ч.1 ст.88 ЗУ «Про нотаріат» про безспірність заборгованості.
На час вчинення виконавчого напису існував судовий спір про стягнення кредитної заборгованості та є письмові підтвердження про незгоду позичальника - ОСОБА_4 з розміром суми заборгованості та відповідь Банку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4 стосовно заборгованості.
Також позивачем разом з позовом була подана заява про забезпечення позову в порядку ст. 66, 67 ГПК України, відповідно до якої останній просив суд визнати виконавчий напис, винесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованим в реєстрі №1008 від 03.06.2014р. про звернення стягнення на нежитлові приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ТОВ ФТД «Наташа-М» таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.03.2016р. (суддя Коваль С.М.) порушено провадження у справі за даним позовом, з призначенням до розгляду в судовому засіданні.
14.04.2016р. від позивача надійшла заява про забезпечення в порядку ст.. 66, 67 ГПК України, відповідно до якої останній просив суд вважати зміст заяви про забезпечення позову від 21.03.2016р., яка знаходиться в матеріалах справи технічною помилкою та вважати правильною дану заяву та підлягаючої розгляду в такому змісті - зупинити стягнення за виконавчим написом від 03.-6.2014р., вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованим за №1808, за яким запропоновано звернути стягнення на належні на праві власності ТОВ ФТЖ «Наташа-М» нежитлові приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог ПАТ «Альфа-Банк», треті особи - приватний нотаріус КНО Войтовський В.С., ВПР ГУЮ у Миколаївській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
21.04.2016р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на те, що звертаючись з позовом у даній справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріусу, позивач зобов'язаний був довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема, надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум.
Також відповідач зазначив, що на момент вчинення виконавчого напису жодним судом не розглядалась справі з приводу оскарження суми заборгованості, що була вказана у виконавчому написі нотаріуса, більше того, ОСОБА_4 та ТОВ ФТД «Наташа-М» просили скасувати рішення третейського суду лише на підставі того, що спір про стягнення заборгованості не підсудний Третейським судам, а не з підстав безпідставності/необґрунтованості вимог ПАТ «Альфа-Банк» щодо стягнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.04.2016р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма торгівельний дім "НАТАША-М". про забезпечення позову по справі № 915/296/16 задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненим 03.06.2014р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем, зареєстрованим за №1808, за яким запропоновано звернути стягнення на належні на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма торгівельний дім "НАТАША-М" нежитлові приміщення кафе за адресою АДРЕСА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".
На запит господарського суду Миколаївської області від приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського В.С. надійшли письмові пояснення від 10.05.2016 р. з приводу вчинення виконавчого напису № 1808 від 03.06.2014 р., відповідно до яких оспорюваний виконавчий напис вчинений у повній відповідності до вимог Закону України "Про нотаріат".
30.05.2016р. від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ФТД «Наташа-М» в повному обсязі.
Відповідач наголошував на те, що позивачем не оскаржувалась ухвала про видачу виконавчого листа (на виконання рішення третейського суду), хоча чинний ЦПК України такий порядок передбачає. Більше того, саме у виконавчому листі зазначається сума заборгованості з якою має бути незгодний позивач (оскільки він саме з цієї підстави оскаржує напис.)
Також, з 2014р. відповідач жодного разу не звернувся до суду (а він не позбавлений такого права) із позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору/пункту такого договору, невірного нарахування процентів, пені, штрафів та/або невиконання/неналежного виконання умов Кредитного договору.
Позивач жодного разу не звернувся до банку із своїм «вірним» на його думку, розрахунком заборгованості та/або вимогою про невірний розрахунок тіла, процентів, пені. Є лише заява ОСОБА_4 (відповідно до мотивувальної частини позовної заяви) в якій вона просить встановити процентну ставку на рівні 0, надіслати розшифровки таке подібне.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.05.2016р. (суддя Коваль С.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма торгівельний дім "НАТАША-М" задоволено повністю.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 03.06.2014 р. за реєстраційним № 1808 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем, про звернення стягнення на нежитлові приміщення кафе за адресою АДРЕСА_1 що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма торгівельний дім "НАТАША-М".
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма торгівельний дім "НАТАША-М" грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1378 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису від 03.06.2014, Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» не доведено належним чином безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує факт безспірності заборгованості боржника. Вищезазначене вказує на відсутність у написі сили виконавчого документу, через що напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення, а не з підстав, наведених у позовній заяві.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись із висновками суду, ПАТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2016р. у справі №915/276/16 та відмовити ТОВ ФТД «Наташа-М» в задоволенні позовних вимог.
Скаржник не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає, що воно було прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.
За доводами апелянта, той факт, що на час вчинення виконавчого напису справа про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, інших поручителів (в т.ч. ТОВ ФТД «Наташа-М») не була підвідомча Третейському суду жодним чином не впливає на законність рішення. Адже за виконавчим написом нотаріуса Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, на той час як вимога ТОВ ФТД «Наташа-М», яка була на розгляді в суді, полягала в тому, що третейський суд не вправі розглядати спори про захист прав споживачів.
Скаржник зазначає, що виконавчий напис було вчинено не на підставі рішення третейського суду, а відповідно до ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та Постанови КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
На думку апелянта, посилання позивача на судову практик, а саме постанови ВСУ вд 04.03.2015р. у справі №6-27цс15 та від 11.03.2015р. №6-141цс15 ен можна приймати до уваги при вирішенні даного спору, адже позов про стягнення заборгованості не перебував у суді.
Також скаржник зазначає, що позивачем не оскаржувалась ухвала про видачу виконавчого листа (на виконання рішення третейського суду), хоча чинний ЦПК України такий порядок передбачає. Більше того, саме у виконавчому листі зазначається сума заборгованості з якою має бути незгодний позивач (оскільки він саме з цієї підстави оскаржує напис.)
Також, з 2014р. відповідач жодного разу не звернувся до суду (а він не позбавлений такого права) із позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору/пункту такого договору, невірного нарахування процентів, пені, штрафів та/або невиконання/неналежного виконання умов Кредитного договору.
Позивач жодного разу не звернувся до банку із своїм «вірним» на його думку, розрахунком заборгованості та/або вимогою про невірний розрахунок тіла, процентів, пені. Є лише заява ОСОБА_4 (відповідно до мотивувальної частини позовної заяви) в якій вона просить встановити процентну ставку на рівні 0, надіслати розшифровки таке подібне.
ТОВ ФТД «Наташа-М» не надало суду жодного доказу який би підтверджував факт наявності іншої та/або того факту, що банк не має права стягувати заборгованість(шляхом звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2016р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді-учасники - Мишкіна М.А., Таран С.В.
У відзиві на апеляційну скаргу від 16.09.2016р. ТОВ ФТД "Наташа-М" просило залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2016р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.
14.05.2014р. рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по справі №1371-9/539/14 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» в повному обсязі та стягнуто з ТОВ ФТД «Наташа-М» на загальну суму заборгованості 9116852,37 грн.
Також, зазначене рішення позивач оскаржив в апеляційному та касаційному порядку з підстав незгоди стягнення заборгованості в сумі 9116852,37 грн.
Таким чином, на час вчинення виконавчого напису №1808 від 03.06.2014р. існував спір про право, так як був судовий спір про стягнення кредитної заборгованості. Суму зазначену відповідачем неможливо вважати безспірною.
В доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 30.09.2016р. позивач зазначає, що 12.08.2014р. ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі №751/8464/14 було відкрито судове провадження за заявою ТОВ ФТД «Наташа-М» про скасування рішенням Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнськівй Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14.05.2014р. у справі №1371-9/539/14, якою зазначено, що дана справа підсудна Новозаводському районному суду м. Чернігова. Підстави для залишення заяви без руху, відмови в її прийнятті - відсутні.
Враховуючи вищенаведене, на час вчинення виконавчого напису №1808 від 03.06.2014р. існував судовий спір про стягнення кредитної заборгованості, про що свідчить ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.08.2014р. у справі №751/8464/14, яка підтверджує оскарження позивачем рішення Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнськівй Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №1371-9/539/14 у порядку та строки встановлені ст.389-1 ЦПК України.
В додаткових поясненнях по справі від 03.10.2016р. відповідач зазначає, що:
- аналізуючи ЗУ «Про третейський суд» можна дійти висновку, що Рішення третейського суду набирає законної сили з моменту його проголошення;
- оскаржуваний виконавчий напис було вчинено в період, коли Рішення третейського суду набрало законної сили, а відповідач не звертався до судових інстанцій із вимогою про його оскарження;
- позивач не надав контррозрахунку та/або інших доказів, що підтверджували той факт, що сума у виконавчому написі мала бути іншою, ніж та, що вказана.
06.10.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Фірма торгівельний дім «НАТАША-М» надійшла заява про відвід суддів Будішевської Людмили Олексіївни та Мишкіної Марини Альбертівни.
Вказана заява мотивована тим, що під час слухання даної справи виникли обставини, які свідчать про упередженість складу колегії суддів до цієї справи, а саме те, що під час судових засідань 20.09.2016р. та 03.10.2016р. судді Мишкіна М.А. та Будішевська Л.О. систематично в односторонньому порядку надавали оціночні судження до вирішення справи, також характер інтонацій, реплік та запитань до представника позивача суттєво відрізнявся від тих, які були по відношенню до представника відповідача. Також, як зазначає заявник, представник відповідача практично не надавала жодних пояснень, крім підказок озвучених суддями, які вона постійно повторювала за ними.
Зважаючи на вищенаведене, заявник вважає для виключення сумнівів щодо неупередженості та безсторонності суддів Будішевської Людмили Олексіївни та Мишкіної Марини Альбертівни, з метою забезпечення довіри учасників провадження до суду, що існують усі підстави для задоволення відводу суддям у справі №915/296/16.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2016р. у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма торгівельний дім «НАТАША-М» про відвід суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. у справі №915/296/16 відмовлено.
07 жовтня 2016 року в судовому засіданні представником ТОВ «Фірма торгівельний дім «НАТАША-М» подана заява про відвід суддів Будішевської Л.О., Мишкіної М.А., Таран С.В., яка мотивована порушенням судовою колегією таємниці нарадчої кімнати, передбаченої ст.82-1 ГПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2016р. у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма торгівельний дім «НАТАША-М» про відвід суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А., Таран С.В. у справі №915/296/16 відмовлено.
07.10.2016р. від позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу відповідно до яких останній просив залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2016р. по справі №915/296/16 без змін, а скаргу без задоволення.
22.11.2016р. від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до
якого остання просила залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2016р. по справі №915/296/16 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_4 зазначає, що 30.05.2014р. направила письмову заяву банку, в якій не погоджувалась з розміром зобов'язань згідно Рамкової угоди №SMERS00056 від 12.09.2007р. та вимагала від банку внести зміни до кредитного договору, чим вказувала своє непогодження з діючим розміром суми тіла кредиту,процентів. На що позивачем була отримана письмова відмова від 03.07.2014р., де банк не погоджується з заявою позивача про можливу добровільну зміну банком розміру суми тіла кредиту, процентів згідно умов кредитного договору, чим підтвердив спірність по сумі заборгованості.
Також ОСОБА_4 вимагала від банку надати завірені довідки про стан та історію заборгованості по вказаному кредитному Договорі з розшифровкою порядку використання банком платежів по кредиту. ОСОБА_4 у своїй заяві зазначила, що у випадку незадоволення її вимог буде звертатися до судових органів для вирішення спору щодо обґрунтованості нарахування банком розміру суми тіла кредиту, процентів згідно умов кредитного договору.
Вищенаведене, на думку ОСОБА_4, свідчить про ознаки спірності, які чітко були обгрунтовані в заяві від 30.05.2014р. та відповіді банку від 07.07.2014р.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2016р. змінено процесуальний статус Відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Миколаївській області, залучивши його в якості іншого відповідача у справі №915/296/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4.
У зв'язку із перебуванням у відрядженні суддів Будішевської Л.О., Мишкіної М.А., Таран С.В. з 20.11.2016 по 25.11.2016 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №910 від 21.11.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 сформовано новий склад колегії головуючий суддя Воронюк О.Л., судді: Лашин В.В., Величко Т.А.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Воронюк О.Л., судді: Лашин В.В., Величко Т.А., розгляд апеляційної скарги призначено на 22.12.2016р. об 11:00 год.
У зв'язку із припиненням повноважень головуючого судді Воронюка О.Л. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №972 від 13.12.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2016 сформовано новий склад колегії головуючий суддя Величко Т.А., судді: Бєляновський В.В., Лашин В.В. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Величко Т.А., судді: Бєляновський В.В., Лашин В.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 12.01.2016р. об 11:00 год.
У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Бєляновського В.В. з 10.01.2017р. по 13.01.2017р. та Лашина В.В. з 10.01.2017 по 27.01.2017 на підставі розпорядження керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №44 від 11.01.2017 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.01.2017 сформовано новий склад колегії головуючий суддя: Величко Т.А., судді: Мишкіна М.А., Таран С.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Величко Т.А., судді: Мишкіна М.А., Таран С.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2016р. об 11:00 год.
31.01.2017р. від відповідача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких останній зазначає, що одним із основних аргументів на користь заявлених позовних вимог позивач зазначає правову позицію викладену у постановах ВСУ по справам 6-27цс15 та 6-141цс15. Водночас, на думку відповідача, викладені у зазначених постановах висновки Верховного суду не можуть прийматися до уваги при вирішенні спору по справі №915/296/16. Проводити аналогію між спором про право та оскарженням рішення третейського суду з питання підвідомчості даного спору третейському суду не можливо, дані поняття не можна ототожнювати.
02.02.2017р. від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вона просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_4 зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що банком не було надано нотаріусу все необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, не надано доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень та іпотечну вимогу.
На думку ОСОБА_4, при вчиненні виконавчого напису №1808 від 03.06.2014р. приватним нотаріусом Войтовським В.С. не було дотримано в повному обсязі приписів ЗУ «Про нотаріат» та ЗУ «Про іпотеку», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Також, 02.02.2017р. від ОСОБА_4 надійшло клопотання про огляд оригіналів документів, відповідно до якого остання просила зобов'язати приватного нотаріуса Войтовського В.С. надати суду для огляду оригінал меморіального ордеру №29610 від 10.11.2011р. та всіх документів в оригіналі, що подавалися у вигляді копій до суду.
Також, 02.02.2017р. від ОСОБА_4 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи на предмет з'ясування правильності обчислення заборгованості згідно Рамкової угоди №SМЕR800056 від 12.09.2007р. за весь час користування кредитом, а також визначити правильність розрахунком за тілом, відсотками та штрафними санкціями станом на день подання позову, у випадку відхилення сум, навести правильний розрахунок, проведення експертизи доручити Миколаївському ОНДІСЕ.
Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду відхилено заявлені ОСОБА_4 клопотання про призначення судової експертизи та огляд оригіналів доказів, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду, а згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
У відповідності до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що підстав для призначення та проведення судової експертизи з мотивів зазначених ОСОБА_4 не вбачається, оскільки в справі №915/296/16 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - перевіряється лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.
Отже, колегія суддів вважає, що питання щодо з'ясування правильності обчислення заборгованості згідно Рамкової угоди №SМЕR800056 від 12.09.2007р. за весь час користування кредитом, а також визначити правильність розрахунком за тілом, відсотками та штрафними санкціями станом на день подання позову, з огляду на обставини справи, правові позиції сторін щодо заявлених позовних вимог, роз'яснень експерта не вимагають.
Колегія суддів, також відзначає, що господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
У господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.
Отже, судова колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи у справі, тому відхиляє клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі №915/296/16. Також, у зв'язку з відхиленням клопотання про призначення експертизи, судовою колегією відхиляється клопотання про огляд оригіналу меморіального ордеру №29610 від 10.11.2011р., оскільки в справі є належно засвідчена копія.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
12.09.2007р. між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 (надалі - Позичальник) було укладено рамкову угоду №SМЕR800056 (надалі -Рамкова угода), за якою банк зобов'язаний надати ОСОБА_4 строком на 180 (сто вісімдесят) місяців кредитні продукти на загальну суму, що не повинна перевищувати 1000000 доларів США шляхом відкриття кредитної лінії та укладення додаткових угод .
10 листопада 2011 року сторони уклали додаткову угоду до Рамкової угоди, за умовами якої домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами (угодами) не повинен перевищувати суму, еквівалентну 2400000 доларів США, а починаючи з 11 листопада 2011 року - суму, еквівалентну 1200000 дол. США.
На підставі Рамкової угоди 10 листопада 2011 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання траншу за № SМЕ0003613-2, за якими Банк надав позичальниці кредит у розмірі 9 397 000грн. зі строком повернення до 11 вересня 2022 року та погашенням кредиту і процентів відповідно до умов договору та Графіку повернення кредиту і процентів із врахуванням змін, внесених Додатковою угодою до договору про надання траншу, укладеною сторонами 21 жовтня 2013 року.
Крім того, 27 серпня 2009 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк") і ТОВ ФТД "Наташа-М" було укладено іпотечний договір №SMЕRS00056/5, згідно з умовами якого належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення кафе, загальною площею 109,1 кв.м. в літері А-4, що знаходяться в м. Миколаєві по АДРЕСА_1 були передані в іпотеку для забезпечення зобов'язань за Рамковою угодою № SMЕRS00056 від 12 вересня 2007 року, включаючи всі додаткові угоди до неї, що укладені та будуть укладені у майбутньому.
У зв'язку із порушенням ОСОБА_4 передбачених договором строків повернення кредиту Банку, останній 20.03.2014 р. звернувся з вимогою № 22360-11-б/б про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання траншу №SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 року зі строком погашення зазначеної заборгованості протягом 30 (тридцяти) денного строку, яку було направлено рекомендованим листом на адресу позивача.
Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
28.04.2014р. на адресу ОСОБА_4 та ТОВ Фірма торговий дім «Наташа-М», (на підставі договору іпотеки), направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання за вих. №36694-10-6/6 з вимогою оплатити заборгованість за договором про надання траншу №SМЕ0003613-2 від 10.11.2011р., у не менш ніж тридцяти денний строк, в розмірі 9 116 852,37 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 8 900 711,05 грн.; заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 196 910,09 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань - 19 231,23 грн. Вказана вимога також містить попередження про можливість звернення стягнення на іпотечне майно і була направлена поштою в цей же день рекомендованим листом на адресу позивача та ОСОБА_4
03 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. було вчинено виконавчий напис реєстровий №1808, за яким звернено стягнення на іпотечне майно, що є предметом іпотеки. Відповідно до даного виконавчого напису за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, підлягають задоволенню вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі 9116852,37 грн.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87 - 89 Закону України "Про нотаріат", постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", а також Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 282/20595 (далі - Порядок).
За змістом статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 Порядку заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції, що була чинною на час вчинення спірного виконавчого напису), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору та право іпотекодержателя прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо протягом встановленого строку вказана вимога залишається без задоволення.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Вчинення нотаріусами виконавчих написів на борговому документі є одним із передбачених Цивільним кодексом України способів захисту цивільних прав. Підстави і порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів встановлені приписами Закону України „Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дане положення кореспондується з пунктом 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", в якому зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (надалі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, з врахуванням викладеного, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
При цьому, слід зауважити, що виконавчий напис може бути вчинено лише коли подані документи підтверджують безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло - у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
З огляду на вищезазначене, при вирішенні спорів, предметом яких є встановлення законності вчинення виконавчого напису нотаріусом шляхом звернення стягнення на майно, принциповим вважається встановлення судом факту безспірності заборгованості.
Недотримання цих правил є перешкодою для вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки.
Водночас, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пункту 315 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41), первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах є касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки з рахунків, тощо.
Безспірною заборгованістю є заборгованість, яка визнана боржником чи підтверджена судовим рішенням або виконавчим документом та виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за які вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність.
Як встановлено господарським судом та не спростовано сторонами під час розгляду справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису від 03.06.2014 за № 1808 між сторонами тривав судовий спір.
Так, рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз» від 14.05.2014 року, стягнуто на користь ПАТ «Альфа-банк» в солідарному порядку з ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ ФТД «Наташа-М» і ПП «НІАНАТ» заборгованість за договором про надання траншу за № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 року в розмірі 9 116 852,37 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням третейського суду, ТОВ ФТД «Наташа-М» звернулась до суду із заявою про скасування цього рішення.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.08.2014 року у задоволенні такої заяви було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Черніговської області від 14.10.2014р. апеляційну скаргу ТОВ ФТД «Наташа-М» на вищевказану ухвалу районного суду відхилено, а оскаржувана ухвала - залишена без змін.
Отже, існування судової справи опосередковано свідчить про відсутність будь-якої згоди (безспірності) щодо суми заборгованості по кредитному договору та вказує саме на наявність спору щодо належного чи неналежного виконання сторонами кредитного договору та в яких саме частинах.
З огляду на наведене, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
При цьому, зазначене вказує на відсутність у виконавчих написів нотаріуса сили виконавчого документу, через що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису від 03.06.2014, відповідачем не доведено належним чином безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в сцді вже існував спір щодо суми заборгованості за вказаним вище кредитним договором, підтверджує висновок господарського суду про недоведеність відповідачем безспірності заборгованості.
Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ПАТ «Альфа-Банк», викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
ПАТ «Альфа-Банк» ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
При цьому, посилання апелянта на те, що позивач жодного разу не звернувся до банку із своїм «вірним» на його думку, розрахунком заборгованості та/або вимогою про невірний розрахунок тіла, процентів, пені є необґрунтованими, оскільки 30.05.2014р. ОСОБА_4 направила письмову заяву банку, в якій не погоджувалась з розміром зобов'язань, згідно Рамкової угоди №SMERS00056 від 12.09.2007р. та вимагала від банку внести зміни до кредитного договору, чим вказувала своє непогодження з діючим розміром суми тіла кредиту,процентів.
ОСОБА_4 була отримана письмова відмова тільки 03.07.2014р., де банк не погоджується з заявою про можливу добровільну зміну банком розміру суми тіла кредиту, процентів згідно умов кредитного договору, чим підтвердив спірність по сумі заборгованості.
Також ОСОБА_4 вимагала від банку надати завірені довідки про стан та історію заборгованості по вказаному кредитному Договорі з розшифровкою порядку використання банком платежів по кредиту. ОСОБА_4 у своїй заяві зазначила, що у випадку незадоволення її вимог буде звертатися до судових органів для вирішення спору щодо обґрунтованості нарахування банком розміру суми тіла кредиту, процентів згідно умов кредитного договору.
Щодо посилань апелянта на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено в період, коли Рішення третейського суду набрало законної сили, а відповідач не звертався до судових інстанцій із вимогою про його оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
14.05.2014р. рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по справі №1371-9/539/14 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» в повному обсязі та стягнуто з ТОВ ФТД «Наташа-М» на загальну суму заборгованості 9116852,37 грн.
Зазначене рішення позивач оскаржив в апеляційному та касаційному порядку з підстав незгоди стягнення заборгованості в сумі 9116852,37 грн.
12.08.2014р. ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі №751/8464/14 було відкрито судове провадження за заявою ТОВ ФТД «Наташа-М» про скасування рішення Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнськівй Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14.05.2014р. у справі №1371-9/539/14, якою зазначено, що дана справа підсудна Новозаводському районному суду м. Чернігова. Підстави для залишення заяви без руху, відмови в її прийнятті - відсутні.
Враховуючи вищенаведене, на час вчинення виконавчого напису №1808 від 03.06.2014р. існував судовий спір про стягнення кредитної заборгованості, про що свідчить ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.08.2014р. у справі №751/8464/14, яка підтверджує оскарження позивачем рішення Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнськівй Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №1371-9/539/14 у порядку та строки встановлені ст.389-1 ЦПК України.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Скаржником не доведено порушення або неправильне застосування господарським судом певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, а господарським судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2016р. по справі №915/296/16 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя М.А. Мишкіна
Суддя С.В. Таран